Донецький Шахтар, як і решта українських клубів, опинилися в скрутних обставинах на тлі початку чергового витку агресії проти нашої країни, тому зараз перебуває без відчуття впевненості у власному майбутньому.

Про поточні проблеми в повсякденному житті клуба, постійні перемовини щодо трансферів власних виконавців, можливу участь "гірників" у Суперлізі та наступний розіграш української Прем’єр-ліги в своєму останньому інтерв’ю розповів генеральний директор клубу Сергій Палкін.

- Ця війна порушила багато проблемних питань у футбольному світі. Усі намагаються використати цю ситуацію на власну користь. Хто прагне до цього найбільше? Агенти.

Є люди, які говорять: "Я підтримую Україну", але потім, зрештою, ви їм кажете: "Добре, покажіть нам, що ви підтримуєте Україну", а вони вже не хочуть нічого робити.

Є в нас один європейський клуб, добре відомий клуб, у нас з ними є контракт, який містить пункт, що вказує на те, що вони повинні зіграти з нами товариську гру, або вони зобов’язані заплатити нам 300 000 євро.

Ми так і не зіграли цю гру, незважаючи на те, що багато разів, ще до початку повномасштабної агресії, намагалися її організувати.

Коли почалася повноцінна війна, ми їм сказали: "Дивіться, ми з вами не зіграли товариський матч, але нам, як клубу, не потрібні гроші, тому, будь ласка, пожертвуйте ці гроші українським біженцям. Вони цього не зробили.

А гроші в цього клубу є. Дуже великі гроші. Це лише один із прикладів.

Розповім про ще один. Є гравець, якого ми намагалися купити. Ми хотіли зробити це частинами і дали гарантії, тому що зараз важко оцінити бодай якісь фінансові перспективи, але натомість запевнили, що виплатимо все через рік.

Однак потім цей клуб надав мені такий довгий список вимог, що я подивився на цей список і просто подумав: "Гаразд, проїхали". Це відбулось уже під час повномасштабного вторгнення.

Тому, коли люди намагаються поширити інформацію щодо своєї роботи на підтримку України, я не звертаю особливої ​​уваги. Є клуби, які дійсно допомогли. Ми провели кілька товариських матчів, щоб зібрати гроші. Деякі клуби обізвалися миттєво, наприклад — Олімпіакос, матч проти якого дозволив нам купити 1500 медичних наборів для армії.

Бенфіка надіслала величезну кількість гуманітарної допомоги. Ми спостерігали, що відбувалося в різних лігах. Побачити клуби накшталт Ліверпуля чи команд із Бундесліги з піднятим українським Прапором було великим проявом підтримки.

Це було як щеплення адреналіну. Це показало, що ми об’єднані, і ми дійсно відчуваємо, що Європа та Америка нас підтримують. Коли ти почуваєшся самотнім, то не бачиш виходу і того, як пережити цю ситуацію.

Історія порятунку від війни для Шахтаря не є новою. Ми вже досягли успіхів у виступах команди, вихованні молодих футболістів, скаутингу та отриманні доходу навіть за складних умов.

Ми виїхали з Донецька у 2014 році, а потім у нас був COVID-19. Ми грали по всій Україні. Ми думали, що тоді це був найгірший час для нас, і ми вже досягли дна. Тепер ми пішли ще глибше. Кожен день ми живемо в режимі виживання.

Цього літа трансферний ринок для нас повністю змінився. Сьогодні ми не купуємо гравців. Ми в змозі тільки продавати. Що ми можемо запропонувати іноземним гравцям станом на зараз? Так, ми гратимемо в Лізі чемпіонів, але невідомо, де ми це будемо робити.

Якщо ми гратимемо чемпіонат за кордоном, ми можемо залишити деяких іноземних гравців поза межами України. Якщо ні, шансів підписати когось немає. Ніхто не приїде грати матчі чемпіонату України, який проводитиметься всередині країни.

Скільки гравців піде? Це залежить від ринку. Перш за все, я думаю, що 95 відсотків українських гравців ми утримаємо. Скільки залишиться іноземців? Цього я не знаю. Тривають складні перемовини. Деякі агенти своєю поведінкою руйнують наше сприйняття футболу. Вони фактично намагаються вкрасти гравців. Вони грають в якісь сторонні ігри, зв’язуються з клубами, кажуть не платити нам, Шахтарю, і розривати угоду.

Ви навіть не можете уявити, що відбувається. Агенти приходять до клубів і кажуть: "Не платіть Шахтарю, гравці потім стануть вільними агентами. Для цього просто заплатіть мені, агенту, 10 мільйонів євро і забутьте про клуб.

Деякі агенти очікували, що ФІФА проголосить якусь декларацію, щоб охочі могли переконатись, що всі іноземні гравці в Україні стали вільними агентами. Це неможливо. Вони намагаються маніпулювати ситуацією.

ФІФА має озвучити свою позицію з цього приводу, і я сподіваюся, що це допоможе українському футболу. Якщо це не допоможе українському футболу — це буде катастрофа, а на ФІФА очікує ганьба.

Президент нашої федерації зв’язався з президентом ФІФА Джанні Інфантіно, і я вважаю, що рішення буде розумним та підтримає український футбол. Іноді ФІФА звертає увагу лише на гравців, проте весь наш футбол наразі має проблеми через цю війну. Клубам також потрібна підтримка.

Ми не задоволені змістом нових правил ФІФА, які стосуються питань війни в Україні. Повноваження приймати рішення про призупинення контрактів тепер знаходяться в руках агентів гравців. Це не відображає наміри клубу зберегти гравців та власні інвестиції.

У нас, напевно, є близько дев’яти днів для того, щоб домовитися з нашими гравцями про продаж або оренду до іноземних клубів, що просто неможливо. ФІФА не допомогла українським клубам, видавши цю редакцію регламенту. Навпаки, це значно погіршило наші переговори з гравцями та зробило агентів ще потужнішими та багатшими.

Усі в Україні наразі перебувають у депресії, тому ми вирішили наполягати на футболі, для того щоб відволікти хоча б деяких дітей на певний час. Нещодавно ми, разом із Даріо Срною, раптово натрапили на шестирічного хлопчика на ім’я Ілля, у якого мати загинула в результаті російського ракетного удару над Маріуполем, а його батько зник безвісти.

Цей хлопчик зараз називає волонтерів, які його прихистили, мамою і татом, але робить це природно. Це було схоже на інстинкт і викликало в нас дійсно дуже сильні емоції. Ви просто не можете повірити, яку він отримав підтримку від цієї пари. Він підходить до них і каже: "Ви точно ніколи не покинете мене?". Каже, що боїться їх втратити. Він пережив місяці бомбардувань. Ви не можете собі уявити, що це таке.

У європейським топ-чемпіонатах наразі обговорюють ще й інші цікаві теми, як ото Суперлігу. У квітні минулого року нас туди ніхто не запрошував. Якби, наприклад, це було до 2014 року, можливо, вони б нас і запросили. Але після російської агресії ніхто не звертав уваги на українські клуби.

Коли це тоді сталося, ізбоку Європи та ФІФА, не було жодної реакції. На це тоді ніхто не звернув уваги. Це була помилка, велика помилка, тому що це було початком того, що ми маємо зараз. Зараз ми бачимо наслідки подій восьмирічної давнини.

Добре, що зараз Європа зрозуміла, що потрібно діяти швидко, бо якби ні, то все, що відбувається в Україні, відбувалося б і в Європі. До повномасштабної війни ніхто на це не звертав уваги.

Ми говорити про якісь проблеми, і люди говорили, що нас підтримують. Але з точки зору реальних дій нічого не відбувалось. Коли ми залишили наше місто, наш стадіон, наших вболівальників, нашу тренувальну базу, нам довелося діяти в іншому світі.

Коли ми вигравали ігри Ліги чемпіонів, ніхто не звертав уваги на те, як важко керувати цими процесами. Коли ти живеш у нашому світі, ти розумієш. У нас не було домашніх ігор. Ми постійно літали в різні міста. Це був психологічний та фізичний виклик.

Для мене, якби тоді клуби організували Суперлігу, це був би кінець футболу. Я знав позицію Чеферіна і що він буде дуже сильно боротися, аби знищити її. Він дійсно був послідовний та успішний у цьому. Він врятував футбол у Європі.

Я підтримую, коли у футбол приходять нові гроші. Взяти хоча б Манчестер Сіті. Вони можуть витратити 100 мільйонів євро на гравця з Бенфіки, які потім можна буде інвестувати в академію, інфраструктуру та першу команду цього клубу.

Утім, якщо ви заплатите 100 мільйонів євро, це не гарантуватиме вам перемог у футболі. Гроші не мають значення на полі. Ви й самі бачите, як багато разів клуби витрачали по 50 – 100 мільйонів євро і зрештою не могли нічого показати.

Із точки зору маркетингу, коли клуб купує три мегазірки, увесь світ звертає на нього увагу, і всі хочуть обіграти цей клуб. Так зароджується інтрига. Нам не потрібно щось змінювати в цьому плані.

Я розумію, що намагалися організувати ті клуби, які створювали Суперлігу, із точки зору бізнесу. Але нам потрібно виробити формулу для підтримки потоків нових грошей, які надходитимуть у футбол.

Якщо взяти футбольний бізнес, то він обмежений із точки зору кількості людей, які можуть відвідувати або дивитися матчі. Ви ростете і ростете, але що далі? Потрібно розвиватися. Коли ви продаєте гравців за великі гроші, це розвиває футбольну екосистему, і це добре.

Якщо у вас є шейхи з великими грошима, і вони хочуть інвестувати мільярди євро в англійські клуби, тоді добре, давайте інвестувати. Вони не вкрали ці гроші — це їхні гроші. Якщо вони хочуть профінансувати стадіон або купити мегазірок, добре.

Подивіться на Ман Сіті 15 років тому, і порівняйте з теперішнім. Увесь світ зараз звертає увагу на Сіті. Хто звертав увагу 15 років тому? Челсі — та сама історія. Ще 25 років тому вони йшли крок за кроком лише донизу. Зараз вони — дворазові переможці Ліги чемпіонів.

Це зробило англійський футбол економічно більш сильним. Для нас гра Ліги чемпіонів — це найбільший генератор грошей, але коли я розмовляю з англійськими клубами, вони кажуть, що заробляють більше на матчах Прем’єр-ліги. Ми беремо участь у груповому етапі наступного сезону, що є величезним підживленням для нас. Це означає, що ми можемо продовжувати розвивати клуб.

Коли почалася війна, усі були в шоці. Ви намагаєтеся зрозуміти, що робити в першу чергу. У нас був персонал і гравці, про які ми піклувались. Ми переорієнтували стадіон Львів Арена на притулок для біженців зі східних регіонів України, надаємо їм там медичну допомогу, їжу, притулок. Вони там сплять.

Стратегія нашого президента полягає в тому, щоб допомагати людям, і три мільйони людей отримали користь від 80 мільйонів євро, які він пожертвував на цю справу.

Наша федерація та уряд дозволили нам почати грати в чемпіонаті в серпні. Запропонованим зверху рішенням було грати в Україні: у Києві чи західній частині. Але це досить ризиковано. Ракети є ракети, і вони можуть досягти будь-якого місця. Росіяни бомбардують нашу країну.

У нас нещодавно відбулися збори представників усіх українських клубів: Прем'єр-ліги, Першої та Другої ліг. Ми вирішили почати грати чемпіонат у серпні. Зараз ми обговорюємо, де грати: Україна чи східна Європа: Польща чи Угорщина. Наш клуб хоче гібридну модель.

Для нас, якщо ми починаємо новий чемпіонат, це має бути про те, щоб допомогти виграти війну. Це означає, що кожна гра повинна бути присвячена миру і пояснювати, скільки людей і дітей гине. Зроблені гроші слід віддавати біженцям, армії та постраждалим на війні.

Я відчуваю, що якщо ми залишимося в Україні, на нас ніхто не зверне уваги, і для безпеки потрібно буде закрити стадіони. Тож тоді важко робити декларації про мир і заробляти гроші.

Тому ми запропонували наступне. У вищому дивізіоні 16 команд, а п’ятірка кращих гратиме в європейських змаганнях — Лізі чемпіонів, Лізі Європи та Лізі конференцій. Якщо ми зіграємо проти іспанського клубу в Лізі чемпіонів, нам знадобиться три дні, щоб подорожувати в Україну та з неї, і ми можемо пропустити гру ліги вихідного дня. Я намагався це всім пояснити.

Тому ми запропонували перемістити шість найкращих клубів до кінця цього календарного року до Польщі, де вони гратимуть між собою, а потім із січня (залежно від ходу війни) приєднатися до решти 10 клубів, які можуть грати в західній Україні першу половину сезону.

Уже навіть відбулися перші переговори з польською владою. Коли ми грали проти Лехії, то зустрічались із мером міста та місцевою владою, вони сказали, що хочуть, щоб ми там грали наші матчі. Мери міст запрошують нас грати в їхніх містах. Вони розуміють і відчувають свою причетність до того, що відбувається", — заявив функціонер.

За матеріалами The Athletic.

Нагадаємо, що наразі Шахтар близький до того, аби, окрім інших, утратити флангового захисника Додо та нападника Михайла Мудрика.