Вперше всі матчі з VAR, ренесанс Динамо та дебют Максимова: підсумки 7-го туру УПЛ

Перший матч після збірних вийшов досить бадьорим. 17 голів у восьми матчах – начебто нічого видатного, але при цьому лише три команди не змогли забити. І це той випадок, коли статистика справді відображає реальність: зовсім нічого не зміг показати, мабуть, взагалі ніхто. Пауза для 80% гравців ліги (у збірні, звичайно, мало хто їздить) подіяла плідно, спад спеки – тим більше.

Сім турів – дистанція, після проходження якої дуже рано робити висновки, але саме час формувати справжні інтриги сезону. Не ті, що традиційно пишуть перед першим туром, коли нічого не зрозуміло і Дніпро-1 вважають претендентом на чемпіонство – а справжні, повноцінні. Саме тому підсумки туру вирішили підготувати у форматі питань, а не відповідей.

А чи не найкращий трансфер року для Динамо – відхід Сидорчука?

Динамо грало у чемпіонаті вперше майже за місяць. Відпочивало так довго, що туманом покрилося саме розуміння його форми: так, від Бешикташа вилетіли, але є підозра, що ці “орли” могли б обіграти щонайменше 15 команд УПЛ. А гра з Ворсклою приємно вразила.

Справа не в рахунку, який вийшов напрочуд скромним. Справа саме у лавині атак, яка знесла оборону полтавців. Волошин забив уже на п'ятій хвилині, але це був не перший явний момент. Можна і треба критикувати атаку за реалізацію (іноді здавалося, що Ванат та Ярмоленко змагаються, хто упустить більш очевидний момент), не можна не робити зкидку на проблеми Ворскли (у команди великі проблеми в обороні), але до цієї гри здавалося, що зіграти так Динамо не зможе навіть проти манекенів.

І, враховуючи, що жодних зоряних новачків між Бешикташем та Ворсклою в Динамо так і не з'явилося, доводиться дивитися на тих, хто пішов. А пішов Сергій Сидорчук, звільнивши дорогу в основу Володимиру Бражку.

Насправді, складно писати такі слова: Сидорчук тому і був капітаном Динамо, що всі гравці клубу, включаючи колишніх, наголошували на його ментальній значущості для команди. Він ніколи не обтяжувався пов'язкою, і його вплив на партнерів доходив до того, що в дні вильотів він обдзвонював не найобов'язковіших партнерів і нагадував, щоб вони взяли в аеропорт документи... Але тепер Динамо живе новим життям, в аеропорт вже давно не їздить, і без Сидорчука з команди начебто кайдани зняли.

Це схоже на прощання Ліверпуля із Гендерсоном. Теж багаторічний лідер, якого хвалять партнери не те що за клубом, а навіть за збірною (тобто суперники), але з досить обмеженим функціоналом, йде – і півзахист без нього оживає. І “червоним”, і “біло-синім” ще треба пройти багато випробувань, щоб виграти без шуканого гравця стільки ж титулів, скільки з ним – але при цьому майже немає сумнівів, що гравець вже пройдений етап для клубу. До речі, це Динамо нагадує Ліверпуль і моделлю гри: ті ж 4-3-3 з активним залученням флангів, навіть віковий лідер виходить праворуч.

Чи довго залишилось Вернидубу у Кривбасі?

Кривбас буденно обіграв Верес. Це нікого не дивує, це за великим рахунком прохідний матч, але саме такими перемогами Кривбас виліз на друге місце. Такі перемоги зараз не в змозі поставити на потік Зоря, тим більше не може поставити Дніпро-1 – та й по Шахтарю, якщо згадати нічиї з Кривбасом і Вересом, є питання.

В останніх 30 матчах УПЛ у Вернідуба 16 перемог та 4 нічиї. А 30 матчів – це і є дистанція чемпіонату, а +16=4-10 – це 52 очки, впевнене потрапляння в єврокубкову зону. Кривбас просто погано розпочав минулий сезон, коли якийсь час йшов навіть останнім. Після того, як команда зігралася, сумнівів, який із досвідчених українських тренерів, працюючих у середняках УПЛ, найбільш ефективний, просто немає.

При цьому не сказати, щоб ресурс Вернидуба був найбільшим. Кривбас точно так само втрачає лідерів: Капіч поїхав до Лехії з Гданська. У Кривбасу дуже обмежений кадровий потенціал: три центральні захисники на весь сезон. Звичайно, клуб знаходить можливість запрошувати легіонерів, але так робить багато хто.

Футбол Вернидуба насамперед досить простий. У нього немає зацикленості на тікі-таці, як у Скрипника, або на пресингу, як Григорчука. Але, може, це і перевага у такий складний час: ставити футбол, який за пару місяців розуміють гравці та починають давати результат? Кривбас рветься вгору, і можна назвати дуже небагато команд, які мають його оминати. До того ж у його перемогах помітна саме тренерська рука: Безкоровайний забив важливий гол, бо він постійно підключається до атак.

Тому й цікаво, чи не переманять чи Юрія Миколайовича за підсумками сезону, чи навіть узимку. В Динамо, наприклад, найстарший тренер планети Земля – і, може, після Луческу варто довіритися не черговому динаміському серцю?

Історичний тур для України – всі матчі з VAR. Від цього більше користі чи шкоди?

Так, уперше в історії УПЛ усі 8 матчів пройшли за допомогою відеоасистентів рефері. Тут немає якоїсь магії: просто з логістикою пощастило, що всі три машини VAR встигали переїжджати з міста до міста. Вже наступного туру так не вийде, бо у суботу чотири гри. Але добре, що це досягнення нарешті встановлено – і добре, що хоч один тур обійшовся без скандалів. Жарт.

Швидше навпаки: у цьому турі суперечок про суддівство було багато, як ніколи. Претензії до арбітрів, і дуже обґрунтовані, мало не в кожній грі. У матчі Динамо кияни мають них щодо невидалення Сантани, а полтавці – щодо непоставленого пенальті за гру рукою Ярмоленка; у грі Шахтаря, звичайно ж, раннім вилученням незадоволена Оболонь. Кривенцов перший матч у Зорі програв колишній команді, але міг би цього уникнути, якби не пенальті, який поставили після поштовху Безуглого в спину Антюху . Зрозуміло, що після цього, втрачаючи рівновагу, Антюх зачепив м'яч рукою – без цього він би просто впав...

Але головний треш подарувала гра Олександрії та Миная. Колишня і нинішня команди Шарана підійшли до останніх секунд гри з рахунком 1:1, як раптом кутовий “містян” призвів до взяття воріт. Олександрійці почали радіти перемозі, як раптом арбітр відмінив гол, мотивуючи це... закінченням часу у процесі розіграшу кутового. При цьому господарі навіть не розігрували м'яч біля прапорця у стилі Барселони – це була подача.

Дивна історія, аналогії якої можна знайти хіба що на ЧС-1978. Тоді збірна Бразилії приїхала на турнір до Аргентини, грала стартовий матч зі шведами – і арбітр так само скасував гол Зіко, що злетів як птах на подачу Рейнальдо. Якби не та нічия, селесао виграла б групу, пройшла б на другий груповий етап не в одну групу з аргентинцями і мала б набагато більші шанси на фінал... Матч двох провінційних команд наче фарс повторив одну із золотих сторінок історії футболу –фарс, тому що тепер арбітри мали всі можливі технології.

Цікаво було б провести один тур УПЛ без жодної допомоги відеоасистентів та порівняти кількість помилок та спірних ситуацій. Як і з будь-якими технологіями, проблема не в VAR як такому, а в невмінні ним користуватися. Приклад з епізодом з гри “двадцять п'ятих” і Зорі найявніший: арбітри могли сто разів подивитися гру рукою Антюха , але просто не відмотувати кадри назад – і, як наслідок, не побачити, що змусило “сімку” Зорі так рукою грати.

Шахтар планує і в ЛЧ так реалізовувати?

Шахтар новачка ліги обіграв лише 1:0, завдяки голу “джокера”, який забиває дуже рідко. Тим не менш, це була перемога на класі: перевага “гірників” була просто величезною. Цікаво було б подивитися на гру в повних складах, але нічого не вдієш, якщо Вовкун в окремому епізоді просто збожеволів. Інакше неможливо описати грубу гру ще в першому таймі, причому вже в наявності жовтої картки! Тренер Оболоні виглядає зазвичай загрозливо – і таке відчуття, що ця агресія передається гравцям, які постійно отримують безперечні покарання.

Але, так чи інакше, Шахтар до останніх секунд ходив по лезу осічки. Слабкувато як для гри з аутсайдером 11 на 10 – особливо за три дні до гри з Порту. І, звичайно, насамперед це пов'язано з дуже низьким відсотком конвертації ударів у голи. Класного форварда у Шахтаря все-таки немає – і Келсі, і Траоре (навіть коли здоровий), і Сікан включаються лише відрізками – і без нього “гірники” просто звалюються на “обстріл” дальніми ударами. А в ЛЧ цим не вдасться здолати, найімовірніше, навіть Антверпен.

Максимов провів перший матч у Дніпрі-1 – і... І що?

Призначення Юрія Максимова до табору віце-чемпіона країни зустрічалося з ентузіазмом. Один із небагатьох українських тренерів, яким вдавалося виграти трофей за кордоном (Кубок Азербайджану – причому не з грандом, а зі скромною Кешлею, для якої це був перший трофей за 8 років), злочинно довго не працював в амбітних командах України. Ворскла, донецький Металург – це непогано, але за фактом маємо ситуацію: тренер, який заявив про себе у 2009-му (Оболонь Максимова була дуже гарна), вперше очолив когось, від кого можна чекати місця у топ-3, лише у 54 роки. І це проблема ліги, а не Максимова.

Але перший матч Максимова на новому місці ставить під питання амбітність й нинішнього Дніпра-1. Юрій Вільович , що велика рідкість для УПЛ, на прес-конференції заговорив про тактику: його бачення щодо нинішнього підбору футболістів – грати у три центральні захисники, а Дніпро-1 ніколи за такою схемою не грав навіть товарняки. Як наслідок, проти Колоса команда не грала, а мучилася, абсолютно нічим не перевершуючи середняка УПЛ саме за грою.

Максимов також сказав, що задоволений результатом. Справді: з урахуванням усіх пертурбацій літа не програли – вже добре. Але, разом з тим, Дніпро-1 йде на 12-му місці, незважаючи на унікально легкий календар. Інакше неможливо охарактеризувати домашню гру з Колосом, виїзд до аутсайдера з останнього місця та домашні матчі з усіма трьома новачками ліги. Так-так: якісь конспірологи могли б навіть звинуватити клуб у “нагріванні куль” і тому подібному, що забезпечило перші чотири гри сезону з чотирма майже головними претендентами на виліт.

Але, як бачимо, Дніпро-1 навіть так влаштувався у самому хвості таблиці, з “-6” від Чорноморця, “-8” від Кривбасу, “-5” від п'ятого місця. Так, дві гри в запасі, але знову ж таки – і що? Хтось поручиться, що виїзди до Ворсклі та Руху сильно поповнять очкову скарбничку? У команду абсолютно не вписується Філіппов, вона дуже не вчасно звільнила Кучера і занадто довго шукала йому заміну – а ще керівництво має величезні проблеми. Ви й самі знаєте, хто зараз ходить судами в куртці Дніпра, може сісти у в'язницю – і йому якось дивно бажати чогось гарного... Дніпро-1 переживає важкі часи, і Максимов потрібен швидше для того, щоб допомогти їх пережити, ніж для боротьби за трофеї.

Рух Руху остаточно закінчився?

Натомість Дулуб готовий битися за результат уже за кілька тижнів після призначення. Якщо у Вернидуба футбол “простіший”, то білоруський футболіст взагалі змушує гравців добувати результат палицями та камінням – і іноді це спрацьовує.

Браво Олегу Анатолійовичу за моментальне перетворення ЛНЗ, але це не скасовує жалю, як швидко та боляче львівський клуб падає за таблицею. Варто було Руху гарно зіграти три матчі, як усі стали з ним “паркуватись”, грати на контратаках. Молоді захисники львів'ян почали робити помилки – а тепер клуб ще й трансферний бан отримав, тож стан справ для нього став зовсім похмурим.

Гол туру

Матч, який розглядався як один із двох-трьох найтоповіших, скотився до нудного катеначчо. Чорноморець досить впевнено переграв Полісся, чим зайвий раз порушив питання про зміну тренера в житомирському клубі (тепер і Максимова зі Звягеля не “підвищиш”!). Але виграв він завдяки шикарній “гарматі” Васильєва:

Збірна туру

Рибка (Оболонь) – Стасюк (ЛНЗ), Гучек (Чорноморець), Безкоровайний (Кривбас), Норенков (ЛНЗ) – Васильєв (Чорноморець), Бражко, Буяльський (обидва – Динамо) – Волошин (Динамо), Волошин (Зоря) – Гуцуляк (Дніпро-1)

Гравець туру – Віталій Буяльський

Тренер туру – Юрій Вернидуб

#		19 ВЕРЕСНЯ 2023	М	В	Н	П	ЗАБ	ПРО	РІЗН	О	ФОРМА
1		Шахтар	7	5	2	0	15	7	8	17
2		Кривбас	7	4	2	1	13	6	7	14
3		Полісся	7	4	0	3	10	5	5	12
4		Чорноморець	7	4	0	3	10	9	1	12
5		Рух	6	3	2	1	10	6	4	11
6		Металіст 1925	6	3	1	2	6	5	1	10
7		Динамо Київ	4	3	0	1	12	6	6	9
8		Колос	7	2	3	2	6	7	-1	9
9		Ворскла	6	3	0	3	7	10	-3	9
10		Олександрія	7	2	2	3	4	7	-3	8
11		ЛНЗ	7	2	1	4	6	8	-2	7
12		Дніпро-1	5	1	3	1	5	5	0	6
13		Зоря	6	1	2	3	6	9	-3	5
14		Оболонь	7	1	2	4	4	10	-6	5
15		Верес	6	1	1	4	6	10	-4	4
16		Минай	7	0	3	4	5	15	-10	3