Богдан Бойчук народився у Херсонський області, де зараз в окупації живуть його близьки.

“Я не можу повірити у те, що сталося, — цитує Богдана прес-служба Руху. — Ми 24-го лютого спокійно спали зранку, а о 9-ій годині мені подзвонила мама. Я підняв слухавку, а вона плаче та каже, що розпочалась війна. Я не міг у це повірити. Ми приблизно знали, що відбувається, але до останнього не вірили, що таке може статись у 21 сторіччі. Коли ходили чутки, що напад може статись 16-го та 21-го, я казав батькам, щоб вони приїжджали до Львова, адже тут точно безпечніше, ніж в Херсоні. І коли все почалось, я почав на них злитись, адже казав їм, щоб вони приїжджали. Потім зрозумів, що це не на часі". 

"В перший день я почав себе звинувачувати, що не зміг вивезти батьків у безпечне місце. Я дуже переживаю за них. Мама розповідала, що буквально кілька днів тому у сусідні села заїхало 200 одиниць російської техніки. Я не знаю, чи вони відступають, але факт в тому, що поряд їздить велика кількість російських окупантів". 

"Я не розумію, як можна пробачити те, що роблять росіяни. Страждають невинні люди – їм немає виправдання. Вони розстрілюють цивільне населення, яке не несе їм жодної загрози: дітей, жінок. Це ніяким чином не можна виправдати та пробачити".

"Я не хочу виправдувати російських футболістів, які не висловлюють свою позицію щодо війни в Україні. Я впевнений, що 95% з них проти війни, але за стільки років диктатури вони просто бояться висловити свою позицію. Також впливає і пропаганда, яка триває вже дуже довгий час. На це в росії робиться дуже велика ставка. Пропаганда у них на першому місці, вони просто залазять людям у голови".

"Нацисти" та "бендерівці", про яких розповідає путін – це просто якась маячня. Це просто привід, аби виправдати свої дії. Я 4 роки живу у Львові та розмовляю російською, але жодного разу не було ситуації, аби мені дорікнули за це".

"Коли я грав у росії, я не розумів усієї ситуації, адже був досить молодим. Я думав, що футбол поза політикою. Думав, що події у Донецьку та Луганську не пов'язані з футболом. Я вважав, що їхав туди не підтримувати росію, а грати у футбол. Зрозуміло, що тепер я ніколи в житті не поїду грати туди. Зараз хотів би стерти це з історії своєї кар'єри".

"Коли я дивлюсь, що для країни роблять ті люди, які стоять на передовій, які вступають до лав тероборони та які голими руками зупиняють танки, мене переповнює повага та гордість. У мене серце обливається кров'ю – наскільки наш народ сильний духом! Вони розуміють, що можуть заплатити за свободу народу ціною свого життя. Я дуже пишаюсь тим, що я Українець і з усіма людьми, які об'єднались та протистоять ворогу".

25-річний Бойчук виступав за Металіст, Зарю (Молдова), Нефтехимик (РФ), Динамо-Авто (Молдова) та Рух.

Шановні співгромадяни! 24 лютого 2022 року зранку Україна зазнала повномасштабного нападу з боку РФ, війна з якою розпочалася вісім років тому з окупації росіянами українського Криму, а також окремих частин Донецької та Луганської областей.

Просимо вас зберігати спокій, залишатися у безпеці, читати виключно офіційні українські джерела, не споживати та не розповсюджувати фейки і не публікувати інформацію, якою може скористатися ворог у своїх цілях. Це наша земля! Слава Україні!