Після Дніпроперовська, де Карпатам не дали зіграти абсолютно, зелено-білі грозилися «відвішати» наступному супернику, яким виявився аутсайдер з Харкова. В результаті, що ми отримали? Точніше, отримали Карпати. Два з двох. Феноменальна реалізація в цьому матчі вийшла в підопічних Михайла Стельмаха. А хто такого чекав. Напевно, жоден найоптимістичніший вболівальник не наважився б поставити на Харків. А сума була б…
Погода передбачала хорошу футбольну атмосферу. Навесні почали ходити на Карпати більше, адже попередні розгроми забезпечили все це.

Перед цим матчем в Кононова і в Стельмаха по одному виконавцю не змогли вийти на поле. В Харкові – екс-карпатівець Іванов, а у Карпат – основний центральний захисник Мілошевіч, який обіцяв вболівати в фан-секторі, але вже після першого тайму повернувся звідти.
Початок матчу не віщував для жодної з команд нічого особливого. Проходила нудна гра з великим браками в передачах. Відчувалось, що з Карпатами щось не те. Всі задуми, передачі йшли туди, куди непотрібно. Кононов невідомо чому поставив на позицію опорника Пшеничних замість Ткачука. Все, напевно, через дніпропетровський матч.

Хронічку матчу залишимо в спокої і сконцентруємось на особливо важливих моментах.

Пенальті! Чи був поштовх? Торкання чи тертя об суперника було, але чи тягнуло воно на пенальті ще те питання. Та й м’яч вже від форварда втік досить далеко. Але правила трактуються однаково і немає чого чіпати форварда в карній зоні! А якщо м’яч втік, то для чого власне це робити? Гунчак таким подарунком скористався залюбки – розвів Романенка і м’яч по різних кутах. От ляпас перший!

Як відійти після такого? Всі сподівалися на другий тайм, на прихід Димінського в роздягальню і моментального підняття настрою. Але що в другій половині? Так атак побільшало так, появилась певна кількість моментів, але що завадило Кобіну пробити нормально? Що завадило реалізувати ті три чотири моменти одним гравцям відомо і їх тренеру... А от Платон, якого я в на канунах охрестив «платком» :-) довів Димінському, що таки забиває вихованець школи Карпат. Цим він підтвердив тенденцію, що Карпатам часто забивають свої.

Харків на чолі зі Стельмахом радів невимовно. Звичайно, чому б і ні? Львову, наприклад, треба зіграти три матчі, щоб досягти такого, а тут ще й Іллічівець виривається. Як сказав один з харківських вболівальників: «Нам надо, а вам зачем?».

Настільки засмучених після поразки гравців Карпат не доводилось бачити давно. Але вболівальники їх все одно вітали і підтримували. Хтось крикнув «Вівці повертаються!», але так називали Карпати їх же вболівальники. Після цього матчу такого не було! Висновки робіть самі.

Іван Федик (Львів), спеціально для football.ua
 

Карпаты - ФК Харьков 0:2
Голы: Гунчак, 18 (с пенальти), Платон, 86

Карпаты: Романенко, Ощипко, Петривский, Пшеничных (Голодюк, 72), Тубич, Кожанов (Фурта, 75), Кобин, Кополовец (Зенев, 60), Гурули, Кузнецов, Худобяк

ФК Харьков: Стойко, Комарницкий, Панковец, Чеберячко, Фартушняк, Милько, Гунчак, Белый (Ксенз, 90+2), Касьянов (Платон, 78), Козориз, Кабанов (Рибейро, 88)

Предупрежден: Белый, 28, Милько, 84