Термін «придбання-заява», напевно, міг з’явитися тільки в умовах пересиченої розкішшю Прем’єр-ліги.

Небезпечна гра елітного англійського дивізіону дивує щоразу вищими ставками, а поріг входу невблаганно зростає з кожним новим сезоном. Проте якщо новачки насмілюються визначати межею своїх бажань бодай збереження отриманого статусу, то клуби ешелоном вище ведуть зовсім іншу боротьбу. Змагаючись не стільки з суперниками, скільки з власними амбіціями, вони розігрують ризиковану партію заради бажаного кроку вперед. Заявами ж про намір зробити цей крок зазвичай виявляються гучні придбання. Ми можемо собі це дозволити. Ми нав’яжемо вам боротьбу. З нами треба рахуватися.

Після минулорічного сезону, за підсумками якого Евертон встановив новий клубний рекорд за кількістю набраних пунктів у Прем’єр-лізі, менеджер Ірисок Роберто Мартінес не міг вчинити інакше. Тривале правління попереднього очільника мерсисайдців Девіда Мойєса забезпечило клубу надійну платформу для подальшого розвитку, і Мартінес ніколи цього не приховував, однак водночас іспанець усвідомлював, що зупинятися на досягнутому не можна. Він досі переконаний у тому, що в минулому році перепустки в Лігу чемпіонів Евертон недорахувався навіть не через феноменальний фінішний відтинок Арсенала, а через прикрі поразки від Крістал Пелас і Саутгемптона. І повторювати ці помилки в новому сезоні менеджер наміру не мав.

«Цей момент є ключовим у тому сенсі, що він чітко показує, на що ми націлюємось», – пояснював своє рішення заплатити за трансфер Ромелу Лукаку 28 мільйонів фунтів Роберто Мартінес. Колишній футболіст Челсі провів минулий сезон в Евертоні на правах орендної угоди і став найкращим бомбардиром команди з результатом у 15 забитих голів у матчах Прем’єр-ліги. Ще яскравіше важливість цього придбання для Ірисок підкреслюється тим фактом, що, за словами Мартінеса, операція із запрошення Лукаку на Ґудісон Парк на повноцінній основі затягнулася на цілий рік. Отримавши в своє розпорядження настільки сильного виконавця, в Евертоні одразу зрозуміли, що відпускати його не варто, але розщедритися на підписання форварда збірної Бельгії клуб зумів тільки після утримання від серйозних витрат та вимушеної ставки на орендованих футболістів. Проте зрозуміло, що навіть в такому разі дев’ятиразовий чемпіон Англії наважився на безпрецедентний для себе вчинок – свій попередній трансферний рекорд (дехто Маруан Феллаїні) Сині перевершили майже вдвічі.

Традиційно красномовний Мартінес назвав цей трансфер «справжньою футбольною заявою». Це був чіткий сигнал, який, здавалося, свідчив про те, що Евертон готовий до боротьби на найвищому рівні. А ще це було сповіщення про те, що Іриски готові на серйозні жертви заради можливості вийти на новий рівень, – і Лукаку як гравець, якому не звикати підтверджувати свій клас, підходив на цю роль якомога ліпше. Зрештою, на серйозні жертви довелося піти і самому «Рому» (так його називають друзі), адже заради можливості отримувати стабільну ігрову практику він залишив не просто топ-клуб, а команду, в якій він мріяв грати усе свідоме життя.

«Якщо хоч раз у житті я й заплачу, – розчулювався 16-річний Лукаку під час шкільної екскурсії на Стамфорд Бридж, – то це буде у той день, коли я зіграю за Челсі». Нащадок конголезьких мігрантів, який завжди називав своїм ідолом легендарного Дідьє Дроґба, не надто дивує вибором улюбленої команди, однак, схоже, справа тут не лише в персоні «Вождя». В одному з інтерв’ю Ромелу розповів, що, на відміну від більшості професійних гравців, він приділяє максимально багато уваги перегляду футбольних матчів, – аж до десяти трансляцій за тиждень. Враховуючи ж вік нападника, можна припустити, що період його становлення збігся з періодом звитяг оригінального Челсі Жозе Моурінью. Остаточно ж у правильності вибору своїх улюбленців бельгійця переконав візит на домашній стадіон Челсі та телефонна розмова з Дроґба, яку для нього влаштував партнер за збірною Венсан Компані. Саме під час тієї розмови, до слова, Лукаку і отримав пораду перейти до Челсі.

Жорстока іронія, але, цілком можливо, поставив хрест на мрії Ромелу закріпитися у складі Синіх саме герой його дитинства. Переїхавши до Лондона в статусі найбільш перспективного нападника світового футболу, бельгієць не зумів миттєво влитися в колектив, який вів боротьбу за трофей Ліги чемпіонів, і здебільшого тренувався з резервом команди. І хоча Лукаку увійшов до заявки Челсі на переможний турнір, святкувати мюнхенську перемогу разом із партнерами він принципово відмовився, пояснивши це тим, що не міг вважати себе повноцінним учасником того тріумфу. Символічне ж передання естафети від Дроґба, який у фіналі ЛЧ завдав свого останнього удару по воротах в футболці Челсі, не вийшло повномірним, адже наступний сезон «Рому» довелось починати у складі Вест Бромвіча. Почав він, щоправда, досить гучно.

17 забитих м’ячів у першому повноцінному сезоні Прем’єр-ліги, проведеному у двадцятирічному віці, – результат просто феноменальний. Понад те, починаючи від сезону 2012/13, більше голів в чемпіонаті Англії, ніж Лукаку, вдалося забити лише трьом бомбардирам: Робіну ван Персі, Серхіо Агуеро та Луїсу Суаресу. Даніел Старрідж, Вейн Руні, Олів’є Жиру – усі ці поважні нападники серйозно відстають за кількістю голів від «Рома», і це при тому, що всі вони за цей час встигли завдати більшої кількості ударів по воротах. Ну і ще один вагомий факт: Кріштіану Роналду вперше зумів забити більше десяти голів за сезон лише у 22-річному віці, Ромелу ж це вдалося ще в 17. До часу ж, коли нападнику Евертона виповниться 22, він встигне провести майже 300 професійних матчів і забити понад 100 голів.

Усі головні переваги Лукаку були помітні вже тоді. Фізична міць, яка дивовижним чином поєднується з неабиякою швидкістю, фантастичне гольове чуття та чудове бачення гри роблять бельгійця зразковим прототипом сучасного нападника. Він класно взаємодіє з партнерами, розумно пересувається по газону і додає непередбачуваності зміщеннями на фланги, однак усе це є другорядним у порівнянні з головним плюсом Ромелу – він все ще вдосконалює свої навички. «Мої слабкі місця? Оскільки я лівоногий футболіст, я розумію, що мені треба поліпшити неробочу праву ногу, а також мою гру головою. Окрім того я працюю і над своєю грою корпусом», – розповідав бомбардир в інтерв’ю Goal.com. Одному з інших видань «Ром» же якось зізнався в тому, що, дебютувавши в елітному бельгійському дивізіоні шістнадцятирічним, він серйозно переоцінив свою фізичну готовність.

Шкода лишень, що скромність не допомагає закріпитися в основному складі Челсі. Після повернення з оренди в Вест Бромі нападник сподівався переконати Жозе Моурінью, який стежив за ним ще на посаді головного тренера Реала, але відсутність гарантій щодо місця в основі юнака не потішила, а прикра помилка у серії післяматчевих пенальті в празькому Суперкубку УЄФА знову наштовхнула його на думку змінити обстановку. Зайвої драматичності цьому епізоду, втім, надавати не слід: близькі до Лукаку люди визнають, що невдалий одинадцятиметровий удар серйозно на нього вплинув, проте ключовим моментом у розлученні бельгійця з мрією він все ж не став. Після першого сезону в Евертоні і не надто вдалого чемпіонату світу «Ром» був рішуче налаштований досягти успіху в улюбленій команді. Однак остаточно розчарувався у цьому намірі він після того, як Челсі повідомив про повернення на Стамфорд Бридж Дідьє Дроґба. Лукаку зрозумів, що в найближчій перспективі на нього в Лондоні не розраховують.

За даними авторитетних британських джерел, керівництво Челсі не бажало відпускати футболіста, на якого свого часу було витрачено понад 10 мільйонів фунтів. Ідеальним варіантом клуб вважав подовження контракту з Лукаку і використання його в ролі номінально третього нападника, слідом за новачком Дієго Костою та Дроґба, розглядалась ймовірність і чергової оренди Ромелу. Однак зрозуміло, що подібний стан справ не міг влаштовувати 21-річного форварда, і наприкінці минулого літа він вдався до надзвичайно рішучого кроку: не проконсультувавшись з клубом, Лукаку попросив свого агента підшукати йому нову команду до закінчення трансферного вікна. Моурінью надав перевагу не розголошувати цю історію, побажавши підопічному всіляких успіхів, хоч дещо пізніше і натякнув на те, що більш наполегливий футболіст повів би в цій ситуації себе інакше.

Символічно, що за три роки в статусі гравця Челсі Лукаку лише раз вийшов в основі команди у грі Прем’єр-ліги (зустріч із Блекберном в травні 2012-го) і виявився у ній найкращим футболістом матчу.

Певна річ, пропозиція Евертона довго чекати на себе не змусила. У поєднанні з успадкованою від Мойєса лінією оборони, яка торік поступалась тільки захисту Манчестер Сіті та Челсі, і відпрацьованими механізмами в атакувальній фазі придбання Лукаку повинно було задекларувати намір Евертона повернутися в гонку за місце в Лізі чемпіонів. Суттєве ж розширення складу і чітке розставлення пріоритетів було покликано звести до мінімуму проблему паралельної участі команди в кількох турнірах (успіх у минулому сезоні дав Ірискам право вперше за п’ять років провести європейську кампанію в Лізі Європи). Проте зі стартом сезону і трьома матчами поспіль без перемог Евертон почав викликати серйозні сумніви, а всього дві перемоги на відтинку сезону між листопадом та лютим і взагалі змусили вболівальників Ірисок бити на сполох.

Проблеми команди Мартінеса стосувались насамперед психологічного аспекту та гри в обороні, однак, зрозуміло, не міг не страждати від них і головний бомбардир Евертона. Порушений баланс між лініями негативно впливав на комбінаційну гру мерсисайдців, що суттєво ускладнювало можливість традиційних маневрів Лукаку зі зміщеннями ліворуч. Дійшло навіть до того, що футболістам Синіх із Лукаку на чолі навіть довелося попросити у менеджера дозволу грати більш прямолінійно і чергувати гру в короткий пас із фланговими подачами. Цей факт свідчить про те, що нападник збірної Бельгії претендує на роль лідера в своєму колективі, але окрім того він дає можливість говорити і про ще одну деталь: по суті, до кінця сезону Лукаку залишається єдиною надією Евертона в атаці. Нетривалий візит на Ґудісон Самуеля Ето’О і не найкраща готовність Аруни Коне після пошкодження змушує десятого номера Ірисок нести на собі відповідальність за результати команди. І останнім часом у нього це виходить все краще.

Ми вже згадували про невдалу зимову серію Евертона, але не можна упустити і той факт, що вона збіглася з шестиматчевою безгольовою серією Лукаку під час різдвяного марафону Прем’єр-ліги. Ця засуха навіть змусила Роберто Мартінеса позбавити нападника місця в основі, однак надзвичайно важливий гол бельгійця у кубковому матчі проти Вест Гема, схоже, повернув його до найкращих кондицій. Хет-трик Лукаку в матчі 1/16 фіналу Ліги Європи проти Янг Бойз – найкращий тому приклад. Мав свої нагоди «Ром» і в двох попередніх матчах АПЛ, однак у вирішальний момент гри проти Арсенала ювелірним підкатом у нього м’яч зміг відібрати Габріель Пауліста. Залишається сподіватися, що захисники Динамо гратимуть проти нього настільки ж вдало.

Надзвичайно мотивований і голодний до перемог, Ромелу Лукаку є чи не найкращим уособленням нового Евертона Роберто Мартінеса. Заява про намір от-от загрожує перетворитися в дію.

«Мене звуть Ромелу, але для вас я – Танк»

 

Ярослав Друзюк, Football.ua