5-го червня національна збірна України в ключовому поєдинку проти збірної Уельсу програла 0:1, що не дозволило підопічним Олександра Петракова стати останнім учасником майбутнього ЧС-2022. 

В той вечір було багато сліз, емоцій розчарування і розпачу. Але вже 8-го червня команда мала ще одну гру — гру проти збірної Ірландії в рамках Ліги Націй. В стартовому складі ми побачили абсолютно експериментальний склад. З залізних гравців основи на полі з’явився лише один — Віталій Миколенко. Всі інші — це футболісти, які за умови наявності всіх найсильніших українських гравців зазвичай починають гру з лави запасних.

Олександр Петраков в цьому матчі вирішив обрати свою улюблену схему з трьома центральними захисниками 5-4-1. 

 

На воротах з’явився переможець Ліги чемпіонів Андрій Лунін, в центрі захисту динамівську пару Попов-Сирота розбавив Валерій Бондар, а на правому фланзі оборони вийшов Тарас Качараба.

В центрі поля вийшла динамівська зв’язка Сидорчук-Шапаренко. На флангах свій ігровий час очікувано отримали Михайло Мудрик і Олександр Зубков. На позиції центрфорварда зі стартових хвилин зіграв Артем Довбик. 

Таке рішення Олександра Петракова задіяти футболістів, які отримують мало ігрового часу, було абсолютно правильним і логічним. По-перше, основні футболісти були в ненайкращому психологічному стані.По-друге, фізичний стан напевне теж залишав бажати кращого. По-третє, Ліга Націй — новий турнір, який має напівтовариський статус і відношення до нього у команд відповідне. Той самий Уельс в матчі проти Польщі в рамках Ліги Націй напередодні гри з Україною теж провів ротацію і дав відпочити своїм лідерам.

Що дійсно кидалося в очі в цьому поєдинку – це відсутність зігранності між нашими гравцями. При всій повазі до збірної Ірландії, рівень наших футболістів все ж вищий. Основна кількість проблем у нашої команди виникала якраз через непорозуміння між нашими ж гравцями. Як то було у випадку, де Сирота припинив боротьбу і сподівався на підстраховку Бондаря, в той час як Валерій побачив, що його партнер нав’язує боротьбу і навпаки почав віддалятися в сторону своїх воріт.

Також очевидними були непорозуміння Артема Довбика і Михайла Мудрика. Чи не найбільша кількість взаємодій між цими гравцями атаки нашої команди була в цьому матчі. І дуже часто вони не розуміли один одного, то Довбик не в ту зону віддасть передачу на Мудрика, то вже сам Михайло не до кінця розумів відкривання свого нападника. Олександр Зубков взагалі трішки загубився на футбольному полі, тому логічно, що вже зі старту другого тайму його замінив Віктор Циганков. 

Де дійсно взаємодія була на високому рівні, так це в центрі поля між Сидорчуком і Шапаренком, але це і не дивно, бо вже не перший рік ці двоє грають поруч один з одним в київському Динамо. У другому таймі до цієї взаємодії підключився і Віктор Циганков. Якраз після вчасної і вдалої передачі Миколи Шапаренка на останніх хвилинах матчу Віктор міг оформлювати дубль. Однак вчасний підкат ірландського захисника врятував свою команду від другого пропущенного голу.

Звісно результат даного протистояння навряд зможе так швидко допомогти українським футболістам відійти від поразки проти Уельсу психологічно, але це гарний результат на шляху до цього. Тим не менш, головною перемогою нашої країни буде можливість у мирній країні щасливим її жителям приходити на стадіон і вболівати за національну збірну України. Сподіваємось, що така можливість у наших людей з’явиться вже в наступних іграх нашої національної команди.

Сергій Горбаченко, Football.ua