Абсолютно спокійно протистояння луганської Зорі та київського Динамо в контексті суботньої частини дев’ятого туру української Прем’єр-ліги могло б вважатись центральним для всього вікенду нашого футболу. Якби не матч із ще більш цікавою афішою трохи пізніше за розкладом цього дня. Проте статус протистояння на полі столичного стадіону Динамо ім. В. Лобановського від того все одно не постраждав.

Бо кожній із сторін від цієї гри таки щось було потрібно. Колектив Віктора Скрипника мав продемонструвати, що нехай і нетипова для нього манери гри в матчі проти донецького Шахтаря не так давно була все ж таки оптимальним ключем до успіху в подібних ситуаціях. А от про проблеми з результатами команди Олександра Шовковського знала вже вся країна — перед черговим єврокубковим матчем "біло-сині" просто не мали права на продовження серії без перемог.

У похмурому в цей день Києві швидкість м’яча та орієнтація на газоні футболістів залежало від того, наскільки вологим було покриття під ними. І це подарувало нам насправді дуже цікавий перший тайм, у якому Динамо намагалось нав’язати традиційний агресивний футбол в атаці, однак мало суттєві проблеми з реалізацією гольових моментів. Особливо в епізоді з Волошиним на 28 хвилині це було помітно, коли вінгер киян спочатку не переграв Сапутіна з прострілу Шоли з лівого флангу, а потім не зміг добити відскок у порожні ворота, бо банально втратив рівновагу.

Зоря натомість зробила ставку на контратаки, і варто відзначати, що швидкі випадки команди Скрипника були доволі небезпечними для суперників. Будківський та Андушич на вістрі добряче покрутили попереки захисникам киян, і зрештою мали кілька дуже непоганих нагод, аби забити, але Нещерет постійно ставав на заваді. Зрештою тайм пролетів, і ніхто навіть не відчув, як це сталось. А в останньому моменті з відскоком м’яча в руку Вантуху в центрі штрафного луганців та й поготів обговорення лише розжарілись.

На початку другого тайму Динамо також мало достатньо нагод забивати, але Герреро продовжив свою суху серію та програв чергову дуель Сапутіну, а потім його "подвиги" повторили Піхальонок та Волошин, але в них було алібі — Буяльський до цього розвивав атаку з офсайду, тож подвійний сейв воротарю Зорі так і не зарахували. Але "сухий" матч Сапутіну таки зіпсував той-таки Буяльський, коли на 61 хвилині його на другому темпі атаки побачив Караваєв своєю передачею з правого флангу.

І, ніколи не здогадаєтесь, що Динамо зробило далі. Так, знову відпустили гру, у якій усі козирі були на руках команди Шовковського. На 84 хвилині Андушича не стримали на правому фланзі, після чого той подав на голову Будківському, а тому не склало проблем завершити цю передачу ударом у ближній кут. І, також ніколи не здогадаєтесь, потім Динамо не вистачило ентузіазму йти й вигравати цей матч. Нічого нового.

У наступному турі луганська Зоря гостюватиме у рівненського Вереса, тоді як київське Динамо поїде в гості до турецького Самсунспора посеред тижня в рамках Ліги конференцій УЄФА, після чого прийматиме криворізький Кривбас.

Зоря — Динамо Київ 1:1
Голи: Будківський, 84 — Буяльський, 61

Зоря: Сапутін — Пердута, Джордан, Янич, Жуніньйо — Слесар (Мічин, 75), Попара (Башич, 75), Кушніренко, Вантух (Дришлюк, 90+2) — Андушич, Будківський (Горбач, 90).

Динамо Київ: Нещерет — Караваєв, Попов, Тіаре, Вівчаренко — Піхальонок (Бражко, 72), Михайленко, Буяльський (Ярмоленко, 82) — Волошин (Кабаєв, 82), Герреро (Бленуце, 73), Шола.

Попередження: Жуніньйо, Кушніренко — Волошин, Михайленко