“У ямайців є одна вроджена риса: свої найкращі характеристики ми демонструємо тоді, коли змагаємось із сильним суперником, — переконаний президент Федерації футболу Ямайки Горацій Баррелл. — Ми повинні розуміти, що єдиним шляхом до вдосконалення є зустрічі з найкращими командами світу”.

Наскільки б виправданими ці слова не були у розрізі локальних успіхів збірної Ямайки, певний дисонанс своєю заявою містер Баррелл усе ж викликає. Річ у тім, що навіть після перемоги в чотирьох з шести останніх Карибських кубків за своєї участі, в масштабах світового футболу острівна команда залишається карликом, від якого свого часу каменя на камені не залишила збірна Аргентини. Розгромний матч чемпіонату світу-1998, що закінчився з рахунком 5:0, став енциклопедичним випадком зустрічі між командами з різних вагових категорій і, певна річ, натхненням для популярного на території колишнього СРСР хіта. 

За день до сімнадцятої річниці матчу на Парк де Пренс Регі-бойз отримають можливість знову зустрітися зі своїм кривдником, та про старі рахунки і прагнення помсти у цьому випадку не може бути й мови. А от шлях, який за цей час пройшла збірна Ямайки, на розповідь все ж заслуговує.

Капітан Горацій Баррелл очолив Федерацію футболу Ямайки в далекому 1994 році. Історію знайомства офіцера Сил оборони Ямайки із грою мільйонів не назвеш прозаїчною: на розвиток футболу в рідній країні Баррелла надихнув полковник Кен Барнс, батько футболіста збірної Англії ямайського походження Джона Барнса. Старший офіцер порадив Горацію почати роботу з футбольної команди Міністерства оборони Ямайки — і ця порада виявилась слушною. Розпочавши з аматорського колективу військових, з часом він очолив міську футбольну організацію Кінґстона, а після перемоги на виборах президента федерації вийшов і на національний рівень. Зупинятися на досягнутому, втім, Баррелл не збирався. 

Його метою було увійти в історію, кваліфікувавши першу англомовну команду Карибського басейну на чемпіонат світу з футболу. І зрозуміло, що завдання це було не з легких. Перший офіційний матч за участю збірної Ямайки було зафіксовано ще в 1925 році, коли в серії з трьох матчів острів’яни не залишили шансів своїм сусідам гаїтянцям. Та першу можливість стати частиною головного свята світового футболу ямайці отримали лише в 1962 році, після здобуття незалежності від Великобританії. Іронія долі, але першим для Ямайки відбірковим турніром до світового форуму став відбір до чемпіонату світу в Англії. 

Регі-бойз здивували багатьох виходом до заключної стадії відбору в зоні КОНКАКАФ, але у вирішальному матчі в Мехіко зазнали розгромної поразки з рахунком 0:8. Не приніс очікуваного успіху і виступ у кваліфікації до наступного (символічно — мексиканського) чемпіонату світу. Збірна Ямайки попрощалася з бразильським тренером Жорже Пенною та основною частиною футболістів із попереднього складу, які були змушені емігрувати або відмовитися від професійного футболу, і програла всі свої матчі у відборі. Відбірна кампанія на Кубок КОНКАКАФ (предтеча Gold Cup) в 1973 році у Ямайці зірвалась після того, як сімнадцятьох гравців зі складу збірної дискваліфікували за негідну поведінку під час туру. У 1982 і 1986 ж роках від участі у відборі до світового форуму Регі-бойз відмовлялися через ще більш банальні причини — брак коштів у федерації.

Недосяжна досі, мрія Горація Баррелла набула реальних обрисів у відборі до французького чемпіонату світу: по-перше, новий очільник федерації вгадав із персоною тренера, адже бразильський спеціаліст Рене Сімойнс поставився до цього завдання максимально відповідально, а по-друге, цю місію суттєво спрощувало розширення складу учасників чемпіонату світу до 32 команд. Дивовижна річ, але в  1996 році збірна Ямайки навіть отримала премію ФІФА за найбільший річний прогрес у таблиці рейтингів міжнародного футбольного союзу. Ще за рік ямайці здобули бронзову медаль на Карибському кубку. Тобто певні передумови для такого досягнення у Регі-бойз усе ж були, та вихід команди на чемпіонат світу все одно став грандіозною сенсацією.

Ще більшої ваги йому надавало те, в яких умовах проходила підготовка збірної Ямайки до турніру. Це вже зараз острів’яни мають можливість підписувати контракти з арабськими виробниками футбольної атрибутики і залучати до розробки основного комплекту форми доньку Боба Марлі. Обмежені зараз, двадцять років тому ресурси ямайців були без перебільшення скромними. Тому і заслугу Сімойнса, якому вдалося зібрати колектив серед аматорського середовища та болота нижчих англійських дивізіонів, нерідко розділяють з Горацієм Барреллом. Президент національної федерації взяв на себе всі перемовини зі спонсорами і “вибив” для команди хоч якесь фінансування. 

На той час уже не просто футбольний функціонер, а й відомий власник мережі закладів “Пекарня Капітана” за сумісництвом, Баррелл чітко розумів, як влаштована система футболу на Карибах. Рано довідавшись про перевагу особистих знайомств, за своїм кар’єрним шляхом він просувався за допомогою вдалих контактів. Свого часу Горацій організував виїзний матч команди Міністерства оборони Ямайки з військовою командою Тринідаду і Тобаго, за нагоди познайомившись із Джеком Ворнером, тодішнім президентом Конфедерації футболу країн Північної і Центральної Америки зони Карибського моря і одним із найбільш скандальних високопосадовців у структурі ФІФА. Свою ж мережу закладів швидкого харчування Баррелл відкрив разом із іншою суперечливою постаттю, наступником Ворнера на посаді очільника КОНКАКАФ Джеффрі Веббом. Словом, завдання знайти необхідні кошти для організації поїздки до Франції для Капітана було не настільки складним завданням, як могло здатися на перший погляд.

Розгром від збірної Аргентини став матчем, який визначив статус цієї команди для світової футбольної спільноти, — або принаймні для населення країни, яка навіть не кваліфікувалася на чемпіонат світу у Франції. Та річ у тім, що для самих ямайців він не став кульмінацією турніру, адже всю гіркоту поразки підопічні Сімойнса зуміли перебити першою в своїй історії перемогою на чемпіонаті світу і гідним третім місцем у своїй групі. Гра проти збірної Японії, насправді, може вважатися навіть більш символічною на загальному шляху Ямайки. Переможний дубль у складі Регі-бойз оформив півзахисник Теодор Вітмор — людина, яка декадою пізніше очолить національну збірну Ямайки.

Та зрозуміло, що від хорошого життя до таких кроків Горацій Баррелл не вдавався б. Як і після ейфорії від дебютного для ямайців відбору до чемпіонату світу, похмілля від Ліона погано вплинуло на команду в наступній кампанії. Не допомогло ані повернення місцевої легенди Сімойнса, ані символічний крок із призначенням Вітмора. Успіхи на локальному рівні (насамперед Карибський кубок) дозволили Регі-бойз ствердитися у статусі другої після Тринідаду і Тобаго команди Карибського басейну, проте про чемпіонат світу ямайці останнім часом не думають.

Статус маленької футбольної країни, яка до того ж продовжує страждати від колоніального спадку Великої Британії, накладає серйозний відбиток на амбіції національної збірної. Новий головний тренер команди, німець Вінфрід Шефер, залюбки зібрав би до свого складу всіх футболістів ямайського походження, які виступають на рівні англійської Прем’єр-ліги, та зрозуміло, що це неможливо одразу через кілька причин. Кріс Смоллінґ, Алекс Окслейд-Чемберлен, Тео Волкотт, Даніел Старрідж, Рахім Стерлінг (який навіть народився на Ямайці) — усі ці зірки очікувано обрали можливість представляти збірну Англії. 

Ще більше шкодить ямайському футболу сумнівна репутація його керівників. Горацій Баррелл не дарма вважався наближеним до Ворнера і Вебба, чи не головних фігурантів нещодавнього скандалу з арештами високопосадовців ФІФА. Представник Ямайки був присутній на травневому Конгресі в Цюриху і, відверто кажучи, його відсутність у списках арештантів швейцарської поліції десь навіть здивувала. Річ у тім, що в 2011 році Баррелл уже був обвинувачений через участь у скандалі навколо Мохамеда бен Хамама, конкурента Зеппа Блаттера на чергових виборах президента ФІФА, який намагався купити собі перемогу на виборах. Самого бен Хамама зрештою було пожиттєво відсторонено від футболу, а Баррелл, своєю чергою, визнав факт отримання хабара і отримав піврічну дискваліфікацію. Завадити повернутися на керівний пост така дрібниця йому, певна річ, не могла. Про що тут говорити, якщо після арешту Вебба Горацій, по суті, виконує функції керівника КОНКАКАФ?

Важливим приклад Ямайки є й у глобальному контексті. Карликова країна, яка не має змоги на рівних протистояти сильним футбольного світу і футбольне керівництво якої давно вже себе скомпрометувало, за дивною системою організації ФІФА, має право голосу, рівноцінне гігантам штибу Німеччини. Понад те, вона отримує співмірне з умовною Німеччиною фінансування. Ямайка представляє яскравий приклад політики, на яку свого часу зробив ставку хрещений батько міжнародного футбольного союзу Зепп Блаттер, — швейцарець знав, що вірність федерацій, які не можуть відмовитися від його спокусливих пропозицій, є найбільш простим шляхом до утримання влади. Постійні ж відрахування з загального фонду і відсутність контролю за цими коштами не могли не задовольняти місцевих ділків.

І все б нічого, але навіть ті гроші, що стабільно виділялися ФІФА, вельми рідко доходили до власне місцевого футболу. Основним джерелом заробітку національної команди Ямайки залишаються регулярні товариські матчі. “Будь-яка розважлива збірна вимагатиме за матч із нашою збірною не менше мільйона доларів — ідеться про переліт, проживання, гонорари тощо. А для нас це досить значні суми”, — скаржиться капітан Баррелл. Вихід, проте, він знайшов і з цієї ситуації: запрошення збірної Ямайки на Копа Америка повинно вирішити проблему пошуку спаринг-партнерів і привернути інтерес до цієї команди. “Ці матчі транслюються наживо по всьому світу, тому я впевнений, що ще до закінчення групового етапу ми отримаємо безліч пропозицій. Понад те, я готовий заявити, що ми наближаємось до досягнення угоди щодо товариського матчу з національною командою Сполучених Штатів”, — не приховує радості президент Федерації футболу Ямайки. На резонне ж запитання про те, чи не боїться він можливого арешту американським Федеральним бюро розслідувань, він заявляє, що найближчим часом планує відійти від футболу і сконцентруватися на своєму бізнесі.   

Поступившись у двох перших матчах Копа Америка-2015 з мінімальним рахунком, збірна Ямайки вже зараз може бути задоволеною своїм виступом у Чилі. Зустріч же з командою Аргентини пропонує Регі-бойз радше символічну зустріч. І символічність ця не обмежується протистоянням команд із двох різних вагових категорій: ми ж знаємо, що найкращі свої виступи ямайці проводять у матчах проти сильних суперників. 

Ярослав Друзюк, Football.ua