Ліонель Мессі зламав головний тренд цього літа. Замість контракту з представниками Саудівської Аравії аргентинський футболіст вирішив поїхати до Маямі. Даний рух сприймається несподівано, враховуючи реалії нинішнього трансферного вікна у світі, проте також є частиною органічних переходів зіркових гравців. Розберемося трішки в тому, чому може відбутися створення серйозної конкуренції для Європи та розглянемо перспективи нового підписання команди з США. 

Спроби підкорити глобальний ринок та створити реальну конкуренцію з боку Південної Америки не вийшли

Довгий час головними конкурентами європейським чемпіонатам та континентальним турнірам вважалися латиноамериканські ліги. Мова навіть не про національні першості, а про окремі поєдинки, як-то Рівер Плейта та Боки Хуніорс, чи вирішальні стадії Копа Лібертадорес. Звісно, інтерес до них був великим, проте все одно порівняти їх з фіналом Ліги чемпіонів чи навіть важливим матчем в Англії було важко. Зовсім інші цифри та гроші. 

Південна Америка — клондайк молодих талановитих футболістів, присутні там й зіркові гравці, чий рівень колись вражав вболівальників в межах найсильніших європейських чемпіонатів і не тільки. Втім, ключове тут слово колись. Запросити футболіста на піку форми до бразильської Серії А або аргентинської Прімери важко, а великих коштів на трансфер та контракт в не надто багатих країнах з великою інфляцією, як Аргентина, не спостерігається. Наприклад, рекордний перехід на вхід до країни 11,50 мільйонів євро. 

В інших ситуація не краще. Латиноамериканські колективи працюють на виріст своїх дорогоцінних активів, вони є величезним ринком футболістів на будь-який смак та клуб. Без серйозних інвестицій та глобальної популярності важко конкурувати з потужними представниками Старого Світу. Це не визначальний показник, але якщо навіть поглянути на результати клубного мундіаля у цьому столітті, то все буде красномовно — тотальна домінація європейських команд. 

Лише чотири перемоги представників цього континенту та й ті були переважно на початку нульових років. Отже, цей регіон поки що не здатен нав'язати реальну конкуренцію і робити це стабільно на дистанції. 

Китай опинився мильною бульбашкою 

Азія вирішила зробити експансію у футболі в десятих, а світ був шокований переходами статусних гравців до Китаю. Одним з головних факторів скоріше всього були спроби покращити репутацію цієї країни в очах іноземних держав. Вийшло так собі. По-перше, великий інтерес легіонерів до виступів у Піднебесній був поступово зменшений через встановлення ліміту та скорочення зарплатні. Це раніше Карлос Тевес міг перейти на рекордний контракт у світовому футболі на той момент, а зараз такої можливості вже немає. 

По-друге, основною ціллю подібного розвитку національної ліги оголошеною владикою Сі Цзіньпінем було покращення місцевого футболу та інвестиція у майбутнє у вигляді виходів на чемпіонат світу та інші великі турніри, а також перемога там. Звісно, цього не відбулося. Жодного разу після ЧС-2002 Китай не досягав серйозних здобутків ні на чисельних мундіалях, ні на азійських змаганнях. 

Китайські клуби, до речі, навіть у пік свого домінування у світовій пресі лише двічі зуміли виграти Лігу чемпіонів у Азії, та й те її виграв чи не головний місцевий гранд Гуанчжоу Евергранд, який спокійно міг собі дозволити запросити тренерів рівня Марчело Ліппі. Про виступи на клубних мундіалях якось й говорити не варто, лише четверті місця на цьому турнірі. 

Словом, ця бульбашка, яка повинна була стати викликом для світової спільноти у футболі, зникла у історичних скрижалях, знищена пандемією коронавірусу з найбільшими вимогами щодо безпеки на планеті та падінням інвестицій.

А все так гарно починалося. 

Трансфер Ліонеля Мессі хороший з точки зору спортивних перспектив 

Тепер розберемо важливі події цього літа. Звісно, такого рівня ажіотажу, як це було під час переходу аргентинської зірки в ПСЖ, не відбувається, зрозуміло чому. Лео поступово сходить з футбольної сцени, реалізував свою ціль здобути трофей на чемпіонаті світу, тому враховуючи його досягнення у рамах європейського футболу та в збірній Аргентини можна відправитися підкорювати інший континент. Були пропозиції з Саудівської Аравії і багато вболівальників сподівалися якщо не в Катарі, то хоча би в Ер-Ріяді, Даммамі чи інших містах побачити протистояння Кріштіану та Ліонеля. Проте цього разу вони опинилися по різні сторони Атлантичного океану. 

І з точки зору спортивних перспектив перехід виглядає кращим. Футбол у Північній Америці давно не є втіленням необізнаності штатівських фанатів щодо культури найпопулярнішого виду спорту у світі, головні місцеві країни (Сполучені Штати і Канада, Мексика пішла іншим шляхом) розпочали процес підготовки турнірно та грошово міцної ліги — Мейджор Ліг Соккер. 

Раніше можна було сприймати першість Сполучених Штатів, як чемпіонат, де відбуваються переходи гравців на заході своєї кар'єри. Наразі це одна з найбільш прогресуючих першостей і оплот якісного керування всіма клубами та розвитком ліги. Єдиний технічний спонсор, цікава система розіграшу, виріст талановитої генерації молодих гравців завдяки прогресу клубних академій, зростання популярності бренду — все це робить її доволі привабливою для гравців, коли мова заходить про перспективи перед завершенням кар'єри. Вболівальники сформували круту групу суппорту та непогано відвідують стадіони. А вони в Штатах та Канаді дійсно чудові. 

У чемпіонаті є інтрига, що також додає позитиву цьому переходу. Лише тричі в історії чемпіонату комусь з команд вдалося захистити титул. Переможців було шістнадцять з 1996 року. Тобто, можна залишити свій слід у молодому амбіційному клубі та допомогти йому виграти турнір, чим не мотивація?

В МЛС навряд чи вдасться заробити багато грошей через стелю зарплатні та ролі певних гравців (є лише декілька "статусних позицій", які займають топові футболісти з великими за мірками ліги контрактами), проте рівень турніру та його динамічний ріст можуть дати набагато більше. 

Пам'ятаємо й про трансфер Серхіо Бускетса та інші можливі трансфери знайомих Лео гравців, які дозволять йому адаптуватися та додадуть впевненості в правильності вибраного переходу. 

Який шлях очікує Саудівську Аравію?

Поки що все складається чудово для чемпіонату країни. Купа зірок, статусних тренерів, велика жаданість в пресі всього світу, створення ґрунту подальших подібних переходів. 

Глобально кажучи, в державі Близького Сходу набагато більші можливості, аніж є в Китаю. Не дивлячись на те, що країна з Піднебесної має приблизно 18% ВВП в світі станом на 2021 рік, економічні багатства нової золотої копальні у футболі мають великий потенціал через її колір — чорний. За відсотком експорту нафти Саудівська Аравія входить до провідної групи, тому гроші тут є і достатньо великих розмірів. Тому тримати в напрузі європейські ліги вона здатна протягом багатьох років. Питання — чи буде робити це в реальності. 

Не секрет, що часто подібні маневри мають довести цивілізованому світу — ми відкриті до інших країн, в нас можна проводити великі турніри, ну і усі ці фальшиві лозунги, якими прикривається багато далеко не демократичних держав, особливо ісламського віросповідання. Сенсаційний колектив, який обіграв Аргентину на тогорічному мундіалі, міг і може прийняти один з наступних чемпіонатів світу, хоча відмовився від проведення першості у 2030 році. 

Можливо, гравці місцевого чемпіонату трохи вище рівнем за китайських футболістів, проте гру все одно створюють переважно статусні легіонери — були Таліска, Евер Банега, Себастьян Джовінко та, звісно, Кріштіану Роналду, тепер будуть демонструвати свій високий клас Н'Голо Канте, Сергій Мілінкович-Савич, Роберто Фірміно, Карім Бензема, словом, багато різних за рівнем імен. 

Поки що вмикаємо чемпіонат нової топової ліги від 11 серпня та слідкуємо за грою наших добре знайомих зірок в новій для них та для всіх нас лізі. Лізі, де зупиняється час і консервуються частинки минулого.