Збірна України серед юнаків віком до 17 років свої виступи на цьогорічному чемпіонаті Європи на Кіпрі завершила одразу після групового етапу. Однак, очевидно, сам турнір на цьому не припинив свій розіграш, тож ми поступово починали говорити про матчі чвертьфінальної стадії. Два дні цього раунду промайнули дуже швидко, і ввечері четверга ми стали свідками заключного двобою поміж двома дійсно потужними збірними.

Італія представляла квартет C у складі Польщі, Швеції та Словаччини й здобула впевнену перемогу з максимальною кількістю залікових балів та лише одним пропущеним м’ячем. Відповідно Англія в своїй групі посіла другу сходинку, але достатньо було лише поглянути на перелік учасників квартету D в особі Португалії, Франції та Іспанії, щоб зрозуміти, наскільки важко дався "трьом левам" такий результат.

Отже, зустріч двох провідних європейських футбольних країн. І оскільки кожна з них пропагує геть відмінний одна від одної футбол, то й підходи до протистояння були різними. Італія була зосереджена довкола найдорожчого за оцінками трансферних порталів гравця цього турніру — нападника Мілана Франческо Камамари, тоді як у Англії звісно був у складі Ітан Нванері з лондонського Арсенала, але діяли гості більш командно.

Це складало загальний малюнок гри — "Скуадра Адзурра" менше володіє м’ячем, але покладається на контратаки, а суперники ледь не постійно позиційно наступають, і при цьому не забувають про захист. У такому стані ми проводили майже весь ігровий час, за винятком моментів, коли італійці все ж таки намагались перехопити ініціативу.

Однак вони пропустили першими вже на 16 хвилині, коли дуже егоїстичний Майкі Мур без особливого бажання під час чергового рейду до штрафного відпустив від себе м’яч на Нванері праворуч, а той поклав бездоганний обвідний удар у дальню дев’ятку. Проте вже до завершення першої пів години ігрового часу італійці відігрались зусиллями Лібералі, який своїми фінтами на правому краю чужих володінь розкидав ледь не шістьох суперників.

Англія на той момент утратила атакувальний запал і суперники за це могли її покарати, якби трохи більше б ризикували. Натомість Італія створила лише один якісний момент під завісу першого тайму, коли Бенджамін із лівого флангу штрафного пробив у ближній каркас воріт на добиванні, після чого англійці просто виграли другий тайм у суперників.

За великим рахунком, "Скуадру Адзурру" поперерві в атаці ми так і не побачили, бо вона виключно відбивалась. Із змінним успіхом, бо той-так Нванері один із штрафних ударів вкрутив у ліву стійку, а форварди Меука та Діпепа почергово перевіряли воротаря Лонгоні за швидкість реакції. Проте що творив цей голкіпер на лінії власних володінь! Той сейв ногою під час удару Рігга наприкінці матчу — це найвищий рівень.

Як і порятунок власної команди від Балло вже в компенсований час під час пострілу Гаррісона на добиванні однієї з численних подач від кута поля у виконанні "трьох левів". Але від серії пенальті, бо овертайми не передбачені, ми нікуди не поділись. Італійці вирішили виграти лотерею хитрістю й просто били в один і той самий кут — правий, окрім заключного пострілу від лідера Камарди. Англійці це зрозуміли не одразу, і коли Гаррісон на другому ударі змінив напрям пострілу, то Лонгоні здійснив свій найважливіший сейв цього вечора.

Фінальний свисток сербського головного арбітра Ненада Мінаковича відправив до півфіналу чемпіонату Європи-2024 серед юнаків віком до 17 років збірну Італії, тоді як для Англії турнірний шлях обірвався.

Італія U-17 — Англія U-17 1:1 (5:4 – пен.)
Голи: Лібералі, 29 — Нванері, 16

Італія U-17: Лонгоні — Бенджамін (Балло, 73), Наталі, Гарофало, Кама (Лаурічелла, 83) — Сала (Лонтані, 73) — Колетта, Ді Нунціо (Мантіні, 66) — Лібералі — Камарда, Москоні (Орланді, 74).

Англія U-17: Вотмафф — Шахар, Амісса, Мфуні, Макфарлейн — Д. Флетчер (Гаррісон, 46), Рігг (Амас, 82) — Мукаса (Олусесі, 58), Нванері, Мур — Меука (Діпепа, 59).

Попередження: Сала, Наталі — Д. Флетчер, Мфуні