Всего 40 профессиональных коллективов осталось в трех лигах чемпионата Украины после очередной волны банкротств и снятий с турнира. Небывало малое количество команд привело к сокращению рабочих мест, и свободных агентов на рынке столько, что даже скромный середнячок второй лиги может выбирать, кем укомплектовать состав. 

Футбольная безработица заставляет искать новые пути к трудоустройству. В Тернополе этим летом провела сборы и серию контрольных матчей сборная свободных агентов Украины. Собранная тренером Юрием Стасишиным, она поставила перед собой задачу собрать и подготовить мастеровитых отечественных игроков, чтобы затем уехать в заграничное турне и найти новые команды для своих футболистов. Наставник команды Юрий Стасишин рассказал нашему сайту о сборной агентов как новой возможности побороть футбольную безработицу. 

– Скажите, как появилась идея такой необычной сборной?

– Сначала идеи такой не было. Просто у меня было несколько футболистов, которые хотели трудоустроиться, а из Польши звонили друзья, спрашивавшие, есть ли те или иные игроки, которыми можно было бы усилить местные клубы. И вот так мы и пришли к мысли, что хорошо бы сделать целую команду свободных агентов, тем более, что из соседней страны звонили и приглашали сыграть целую серию товарищеских матчей, чтобы, так сказать, показать игроков в деле командам, которые ими интересуются. Я объяснил польским друзьям, какая ситуация сложилась в украинском футболе, спросил, могут ли они помочь нашим ребятам. В ответ услышал: «Да, пожалуйста! У нас здесь столько команд, что вы десяток товарищеских матчей сыграете!»

Постепенно команда собралась приличная – с игроками из первой лиги (ФК Полтава, ахтырского Нефтяника, алчевской Стали, Десны, тернопольской Нивы), с амбициозной молодежью. Мне даже звонили, предлагали того или иного футболиста, ведь поляки для нас разработали дорожную карту – готовы были встретить у границы и дальше везти на товарищеские матчи. Сразу несколько польских клубов заинтересованы в украинских футболистах. 

– Насколько я понимаю, кроме возможности съездить в Польшу и показать себя, сборная подразумевает и возможность пройти сборы?

– Да, конечно. Мы распланировали работу так, чтобы каждый день была одна тренировка и одна игра. Работали в таком режиме, чтобы игроки легенько потренировались и привыкли друг к другу. Нужно понимать: люди приехали со всей Украины, им надо сыграться, чуток набрать форму. В Польше ведь хороший уровень футбола, и для того, чтобы показать себя, свободным агентам нужно уже быть готовыми. 

– Можете назвать состав «сборной свободных агентов»?

– Вратари – Максим Тельнов (ранее играл за Сталь Алчевск), Виктор Ольховый (дубль Волыни); полевые игроки – Александр Печененко (Днепр, дубль Таврии), Александр Борячук (УкрАгроКом), Игорь Худобяк (ФК Севастополь, ФК Тернополь), Иван Бурмистренко (Прикарпатье, Реал Фарма), Игорь Вонс (Нива Т, Польша), Николай Кравцив (Калуш, играл на Кубке регионов УЕФА), Руслан Черненко (Арсенал К), Александр Протченко (Арсенал К), Валерий Руденко (Оболонь-Бровар), Денис Прытыковский (ФК Полтава), Виталий Бадло (Нива Т), Юрий Куцый, Вадим Клиц, Дмитрий Стрыешин (все из Тернополя). Все ребята играющие, у каждого своя ситуация – кто-то после травмы, у кого-то были проблемы свои. Кое-кто из молодых ребят уже должен был подписывать контракты с донецкими клубами Премьер-лиги, но сейчас… Словом, все они могут себя показать в футболе, но так как в Украине катастрофически сокращается число клубов – они оказались вне футбола и не получили своего шанса. 

– А как в Польше обстоит дело с лимитом на легионеров?

– Экстракляса – это отдельное дело, а вот во второй и третьей лигах нет лимита. Помните, была такая команда Спартакус (Шароволя), которой Блавацкий руководил – там десяток наших земляков играло. 

– Накануне отъезда в Польшу ваша сборная проводила контрольные матчи, причем – сразу с командой первой лиги…

– Ну, так получилось, что первый свой матч, едва только собравшись, мы проиграли ФК Тернополь с крупным счетом. Наши друзья выставили на нас не тех, кто играл на студенческую лигу, как ожидалось, а основной состав. Но то, что мы недаром работали, доказал наш следующий матч с этим соперником. Дальше мы уже сыграли вничью – 0:0, и показали с этим сыгранным соперником хороший футбол. Также мы переиграли сборную африканских студентов Тернополя (5:1), встречались и с другими соперниками. В одном из спаррингов и больше 10 мячей за матч наши «агенты» забивали… 

Словом, к польской поездке подготовились. Есть надежда, что футболисты трудоустроятся, а такая сборная футбольных агентов поможет и в будущем игрокам развиваться и находить себе новые команды. Нас ждут в Хелме, Люблине, Варшаве – на этой неделе уже готовимся выезжать. Украинскими игроками интересуются в польском чемпионате. 

Артур Валерко, Football.ua

P.S. У Польщу вільні агенти так і не дісталися

Історія із працевлаштуванням вітчизняних гравців у сусідньому чемпіонаті набула скандального відтінку.

Свого часу широкого резонансу набула поява так званої «збірної вільних агентів», котра з’явилася у Тернополі, провела низку контрольних матчів і після навчально-тренувального збору мала відбути у Польщу. Безробітні українські футболісти, за планом, мали провести товариські матчі із місцевими клубами, щоб вирішити свої проблеми із працевлаштуванням. З цієї нагоди були публікації та сюжети як у місцевих, так і у всеукраїнських ЗМІ, серед яких – і наш сайт.

Однак днями до нашої редакції надійшов лист «Бізнес по-тернопільськи» за підписом Віталія Притиковського – батька одного із футболістів. Наводимо витримки з нього:

«З великим зацікавленням та ентузіазмом на початку липня цього року майже два десятки футболістів – вільних агентів, сприйняли новину про те, що в м. Тернопіль тренер збирає збірну для поїздки в Польщу для виставкових матчів, з ціллю можливого подальшого працевлаштування. В перший приїзд в м. Тернопіль, з 16 по 21 липня 2014 р., в першій половині дня були тренування, а в другій-спаринги з іншими командами.

 За ці дні тренер Юрій Олексійович Стасишин ввійшов до хлопців в довіру, він розповідав про те, що по 2-4 години в день через Skype спілкується з людьми з Польщі, де в нього багато друзів, що вони повинні настроюватись на 5-7 матчів, на які поляки вже роблять рекламу і малюють афіші в містах Хелм, Варшава та інших. І що на цих матчах будуть присутні по 10-12 селекціонерів та тренерів інших клубів.

Все виглядало логічно і реально, тим більше що всі горіли бажанням якнайшвидше знайти роботу (у декого вже є сім’ї і діти). Тренер запевняв , що запрошення в нього з Польщі на команду, що він сам займеться оформленням документів, а гравці, здавши закордонпаспорти і гроші, можуть їхати по домівках і чекати телефонного дзвінка на виїзд.

Вже пройшло більше 2-х місяців, за цей час ті, кому вдавалось додзвонитись до тренера, вислухали неймовірну кількість всіляких версій і причин, по яким затягується відкриття віз. То поляки затребували довідки з військкоматів для Юрія Олексійовича та одного з водіїв автобуса – бо вони офіцери запасу… То виписку з банку про фінансову спроможність забезпечення поїздки і багато чого іншого.

Підозри почали виникати після того, як Юрій Олексійович визвав футболістів в м.Тернопіль на 11 серпня, обґрунтовуючи це тим, що «виїзд з дня на день!!!» Там вони пробули 2,5 неділі, до 27 липня. І це при тому, що за перші 2 тижні він з ними ні разу не зустрівся, вони самостійно тренувалися, харчувалися, платили за проживання…

З початку вересня, розуміючи, що всі розумні терміни і границі вже закінчуються, знову, хто міг зв’язатися з тренером (бувало, що по кілька діб його не було на зв’язку, і відповідав він не всім) просили його повернути закордонпаспорти. У відповідь він розповідав чергові історії про сотні біженців під стінами консульства Польщі у Львові, що він з 3-х годин ранку займає черги, щоб попасти на прийом до консула і т.д. і т. п.

23 вересня Денис Притиковський, Руслан Черненко і Валерій Руденко приїхали в м.Львів, а Юрій Олексійович клятвено обіцяв, що теж там буде і зустрінеться з ними о 9-00 ранку біля консульства Польщі на вул. Івана Франка.

 Як зазвичай, він не приїхав…

 Але хлопці пройшли спочатку консультацію в консульстві, де їх завірили, що для спортсменів і студентів оформлення віз безкоштовне, в режимі найбільшого сприяння. А потім попали на прийом до консула.

І з’ясувалось, що документи навіть не подавались до розгляду!

Зараз потерпілі звертаються до правоохоронних органів, і мають надію не тільки на оперативне вирішення своєї проблеми, а що суворість закону буде направлена на те, щоб в подальшому ніхто з людей не потрапляв під вплив і не ніс фінансових і моральних збитків від цього «діяча».