- Сергію, розкажи, що було в епізоді, коли суддя призначив пенальті?

- Денис Кожанов отримав м’яча і почав зміщатися в центр. Я зрозумів, що він робитиме передачу врозріз і вже готовий був на неї вийти. Але момент передачі я не побачив, бо захисник вчепився двома руками мені в футболку. Вона в роздягалці лежить. Порвана.

- Хто саме тебе чіпляв?

- Я точно не впевнений, але мені здається, що це був Матвєєв. Я дивився на м’яч, тому не побачив обличчя. Але падав я не з власної волі – він мене ще й ногою зачепив.

- Якщо чесно, чи вплинула поведінка Миколи Павлова на твій удар? Чи був це якийсь психологічний хід, щоб відвернути твою увагу?

- Ні. Я був спокійний. Мені просто треба було переграти Долганського. Я його знаю ще з виступів за Ворсклу. Але сталося так, що я ненавмисне зробив одну річ, яку категорично заборонено робити гравцям, котрі готуються бити пенальті.

- Що ж це за річ така?

- На жаль, не можу сказати. Це футбольний секрет.

- Хлопці тебе в перерві підтримали?

- Звичайно. У нас команда. Хтось не забив пенальті, хтось не забив, коли вийшов сам на сам. Це емоції футболу. Але я дуже вдячний хлопцям. Вони виручили і вирвали перемогу.