Національна збірна України почала свій шлях на чемпіонаті світу-2026 під ранок 15 червня матчем у Монтерреї проти Тунісу в рамках квартету F на тлі чергового масованого обстрілу нашої країни. Таким міг би бути початок цього матеріалу, якби команда тоді ще Сергія Реброва доклала належних зусиль у протистоянні проти Швеції в березні, а потім ще й здолала Польщу на шляху до мундіалю. Але цього не сталось.

Тож усе те саме стосувалось саме колективу Грема Поттера, який на мексиканських полях готувався до двобою проти суперника з Африки, очікування від виступів якого на цьому турнірі були неоднозначними. Бо від команди, яка під час відбіркового раунду в домашньому регіоні не пропустила жодного м’яча, чекати можна всього, що завгодно. Наприклад, що вона змінить головного тренера після провалу на Кубку африканських націй, а з новим керманичем забуде, як грати в результативний футбол.

Тож побоювання щодо актуальних кондицій колективу Сабрі Лямуші дійсно існували й, як показав досвід перегляд цього протистояння, вони були точно не без підставними. Бо вже на сьомій хвилині рахунок було відкрито в наслідок закидання з глибини від Лінделефа, яке спочатку не зміг через воротаря перекинути Ісак, а потім Йокерес добив у захисників перед порожніми воротами з відскоком під ще більш дальній постріл Ясіна Аярі, але тому вистачило влучності й сили удару, щоб поставити крапку в цій навалі.

Після цього м’яча швидко стало зрозуміло, що якихось особливих відповідей від "Орлів Карфагену" годі було й чекати. Туніс провів ще кілька спроб атакувати на чужій половині, але натомість отримав випад на власні ворота після перерви на водопій на 30 хвилині, коли Йокерес та Ісак розіграли контратаку на лівому фланзі, і Александер у штрафному пробив у дальній кут так, що питань до гри воротаря африканців лише побільшало.

Важливим станом на перерву вважався той факт, що команді Лямуші вдалось відіграти бодай один гол на 43 хвилині, коли подачу Ганнібала з правого флангу замкнув головою на ближній стійці Рекік. Від цього можна було хоча б теоретично відштовхнутись під час побудови планів на другий тайм. Але коли команди знову повернулись на поле, то разючих змін у їхній поведінці ми не побачили.

Швеція як домінувала, так і продовжувала це робити, а вирішальним став момент на 59 хвилині, коли капітан Тунісу Скірі просто віддав м’яч Ісаку перед власним штрафним, чим той скористався задля гольової передачі на Йокереса. Після такого африканці вже голови не підводили, і можна було сконцентруватись лише на тому, на скількох забитих голах зупиниться команда Поттера.

Шведи вирішили забити суперникам п’ять, і проти цього були хіба що арбітри, коли скасували наприкінці матчу один із найшвидших голів після виходу на заміну за всю історію чемпіонатів світу у виконанні Сванберга, але того захистив від офсайду дрібний дотик від Ісака під час передачі з правого флангу. А вже під фінальний свисток черговий гарматний постріл здалеку від Ясіна Аярі остаточно добив команду Лямуші.

У наступному турі національна збірна Швеції зіграє проти Нідерландів, тоді як Туніс зустрінеться з Японією.

Швеція — Туніс 5:1
Голи: Я. Аярі, 7, 90+6, Ісак, 30, Йокерес, 59, Сванберг, 85 — Рекік, 43

Швеція: Нордфельдт — Лагербільке, Гін, Лінделеф — Бернгардссон (Свенссон, 90), Карльстрем (Сванберг, 84), Аярі, Гудмундссон (Страуд, 65) — Нюгрен (Бергвалль, 65) — Ісак (Еланга, 90), Йокерес.

Туніс: Шамах — Валері (Махмуд, 72), Тальбі, Рекік, Бен Хаміда — Хедіра (Гарбі, 84), Скірі (Ашурі, 72) — Абді, Ганнібал, Бен Сліман (Шауат, 84) — Саад (Тунекті, 72).

Попередження: Хедіра