"Коли твій клуб називається Санта-Клаус, ти мусиш грати в футбол з посмішкою на вустах та по-товариськи. Очевидно, що в інших клубах перемога завжди на першому місці. Ми ж просто отримуємо задоволення від гри. Ми не шукаємо ворогів серед наших суперників – ми хочемо, щоб вони згадували про матчі з нами із посмішкою".
Юхані Торіас, речник ФК Санта-Клаус.

На обличчі Томі Коскі з’являється вимучена посмішка, коли він готується позувати для журналу FourFourTwo (в подальшому FFT). На носі Різдво, а тому футболіст знає, що це означає лише одне – настав час дивних фото. “Минулої зими я стояв в метровому снігу в повному футбольному обмундируванні. Я часто нервуюсь, думаючи, що я футболіст, а не клоун і не маю постійно розважати публіку. Але ці погані думки швидко проходять. Адже я насправді люблю свою роботу. Я до цього звик і це по-справжньому кумедно. Футболісти інших клубів не можуть собі цього дозволити. А гравці Санта-Клауса просто зобов’язані дарувати радість дорослим та дітям”, – розповідає Томі.

Під час святкового періоду гравці клубу, одягнені в костюми ельфів, продираються крізь снігові замети, щоб потренуватися на невеличкому стадіончику “Кескускентта”, центрі футбольного життя фінського Рованіемі. Інколи на тренування приходить головний фанат команди – Йоулупуккі (фінський Санта-Клаус). Попри те, що футбольний сезон для клубу закінчується на початку жовтня, найбільше роботи в гравців з’являється в різдвяний період. Адже тоді численні вболівальники та ЗМІ починають цікавитися життям скромної команди.

Хоча в цей час температура в Рованіемі може опускатися до – 40 °C (середньорічна температура в цьому місті близька до нуля), тут під час Різдва завжди гаряче. Щоправда, після завершення сезону 2016 року в гравців Санта-Клауса не було приводів для святкування, адже команда фінішувала останньою в третьому фінському дивізіоні. “Як ми грали в минулому чемпіонаті? Я, звичайно ж, можу все пояснювати банальним нефартом, але просто подивіться в турнірну таблицю, і ви зрозумієте, що мої слова не мають нічого спільного з реальністю. Це був епічний провал”, – зізнався в інтерв’ю FFT захисник Юхо Саукко.

Напередодні сезону 2016 року Санта-Клаус покинули кілька провідних гравців. На жаль, клуб так і не зміг пережити втрату своїх лідерів. Санта набрав лише 8 очок в 22 матчах та пропустив вражаючі 102 голи. Він відстав від передостаннього місця аж на 19 пунктів та записав на свій рахунок чорну серію з 13 поразок поспіль. “Мені досі важко пояснити це жахіття. Я не знаю, що трапилось. У нас була дуже молода команда, і як тільки ми програли три чи чотири гри на старті, хлопці опустили руки”, – пояснював Томі Коскі причини катастрофи.

Серед поразок особливо запам’яталася гра з Геркулесом, який очолював легенда нігерійського футболу Даніель Амокачі, з рахунком 0:9. Але, як показав час, це ще було не дно. В передостанньому турі Каяні накидав Санта-Клаусу 16 м’ячів, а сам зберіг свої ворота на замку. “Це кошмарні спогади. Я, на жаль, грав в тому матчі. Тепер люди постійно запитують мене, чи я дійсно виступав за команду, яка програла 0:16? Я не хочу виправдовуватись, проте в нас того дня було багато травмованих й ми грали майже другим складом”, – розповідав Саукко.

“В той момент сезону ми вже давно капітулювали. Саме тому на матч з Каяні зголосилися поїхати лише 11 футболістів. Було багато вигаданих відмовок, чому гравці не змогли приїхати на ту гру. Насправді, ніхто не хотів трястися 4 години в автобусі, щоб вкотре програти. Нам довелося виставити трьох воротарів в стартовому складі. Двоє з них перекваліфікувалися в форвардів. Вони старалися з усіх сил, але, якщо ти воротар, то навіть, коли  добре граєш ногами, це не означає, що ти будеш ефективним в атаці.

Спочатку в тому матчі все для нас складалося досить непогано. Ми непогано трималися 6-7 хвилин, і я почав вірити, що Фортуна сьогодні на нашій стороні. Але потім ми пропустили й все пішло шкереберть. Мої думки одразу стали значно песимістичнішими: “Ось! Перший пішов, але, мабуть, не останній. На жаль, найгірші передчуття підтвердилися. М’ячі в наші ворота посипались, мов з рогу достатку. Я не заперечую, що ми грали кепсько, але їм до того ж щастило. Якщо мені не зраджує пам’ять, Каямі забив 16 голів з 16 ударів в площину воріт”, – бідкався капітан Коскі.

Хоча б з воротарями у “Санта-Клауса” ніколи не буває проблем. Клуб може похизуватися аж п’ятьма голкіперами. Щоправда, двоє з них були недоступні в день історичної поразки від Каямі. В Мікко Рантали була поважна причина, через яку він пропустив цей матч. Голкіпер працював. Мікко стояв за барною стійкою в казино в Рованіемі до глибокої ночі.

“Я не можу ні в чому дорікнути Ранталі. Він часто затримується на роботі до четвертої ранку. Якось  Мікко поїхав з нами на гру о п’ятій, тому він відсипався в автобусі. Чи траплялося йому хоча б раз засинати під час матчів? Ні. Можливо, якби ми добре володіли м’ячем, він би міг на кілька хвилин вирушити в царство Морфея. Але в нашому штрафному завжди такий рух, що тут про сон можна лише мріяти”, – стверджує Коскі.

Рантала також згадує незлим тихим словом свої подорожі автобусом за тридев’ять земель. “На жаль, дуже багато клубів з півдня. В минулому сезоні ми проїхали близько 10 000 кілометрів автобусом. А Ви ще запитуєте, чому в нас такі кепські результати. Мені важко сидіти на п’ятій точці настільки довго. Але ми всі друзі в цьому клубі. І він має цілком адекватну назву. Хоча, моя дівчина зареготала, коли я сказав їй, що граю за футбольний клуб Санта-Клаус, – розповів Мікко. Вона не єдина, хто сміється над цією назвою. “Від суперників ми часто чуємо огидні анекдоти, в яких обливають брудом Санта-Клауса, ельфів та оленів. Мені видається, що в матчах з нами вони завжди викладаються на 100%.  Суперники, мабуть, вважають, що нам соромно програвати, – додає Коскі.

ФК Санта-Клаус – це класична команда ліфт, яка курсує між третьою та четвертою лігою. Клуб з’явився на світ в 1993 році внаслідок злиття двох колективів з Рованіемі. Це 60-тисячне місто є столицею Лапландії, яка вважається батьківщиною Санта-Клауса, хоча спершу Йоулупуккі стверджував, що він живе в 200 кілометрах на північний-схід, в селі Корватунтурі.  Але в 1985 році він “забув”  про це та переселився в Рованіемі, в парк розваг Село Санта-Клауса.

Тархо Ілджин, один з батьків клубу, згадує: “Коли ми вирішили створити команду, я подав ідею назвати її Санта-Клаус. Ніхто не мав нічого проти. Адже з таким покровителем нам не страшний і сам чорт”. 70-річний Тархо з гордістю носить спортивний костюм ФК Санта-Клаус початку 1990-х, на якому зображений перший логотип команди – Санта, який махає рукою та стоїть ногою на м’ячі. Теперішній герб команди немає нічого спільного з футболом. На ньому Санта сидить за столом та пише свої величезні списки з сотнями тисяч імен слухняних дітей, яких він має облетіти лише за одну ніч.

Тархо відіграв значну роль в розкрутці бренду Санта-Клаус в Рованіемі не лише на футбольному полі. Так, з його подачі на честь казкового дідуся назвали готель. Справи в нового закладу пішли якнайкраще. Тож через кілька років відкрився дочірній готель “Рудольф” (головний олень Санти, який, зважаючи на його червоний ніс, п’є не лише воду, а й дещо міцніше). Тепер в Рованіемі Вас практично на кожному кроці зустріне щось пов’язане з Сантою. Число туристів, які відвідують це морозне місто, щороку зростає. В готелях навіть влітку бувають аншлаги, не кажучи вже про грудень, коли там яблуку ніде впасти.

Фанатів Мілана в назві “FC Santa Claus АС” потішить рідна абревіатура. Але насправді ці літери не мають нічого спільного з россонері. Ця абревіатура має для фінського клубу більш приземлене значення – “Arctic Circle” (“Полярне коло”). Очевидно, що перед тим, як назвати клуб на честь дідуся, якого обожнюють діти усієї планети, творці команди спершу мали отримати добро від Санти.

“Всі вони мої хороші друзі, тому я з задоволенням погодився дати їм своє ім’я та благословив на гру в червоно-білих кольорах. Ми трішки поговорили на цю тему, але вже за кілька хвилин вони почули від мене “так”. Коли  кілька сотень років тому я був молодим, то теж грав в футбол. На якій позиції я виступав? Важко сказати. Я зі своїми друзями місив болото, гасаючи за м’ячем. Ми усі грали в атаці та усі в захисті. Ви ж самі знаєте, як виглядає дворовий футбол. Чи я прийму міри та відміню Різдво, через те, що футболісти, які грають за Санта-Клаус, начебто зганьбили моє ім’я в 2016 році? Ні, зовсім ні. Головне, що всі гравці, які виступають за клуб, є хорошими людьми. Прикро, що не всі люди, які досягнули успіху є хорошими”, – зазначив Санта в інтерв’ю FFT 19 листопада 2016 року, в день, коли Дональд Трамп виграв президентські перегони в США.

Звичайно, Йоулупуккі не завжди може тримати руку на пульсі життя улюбленого клубу. Він – просто обличчя команди. Час від часу Санта бере участь у церемонії відкриття матчу, позує для фото з гравцями, зокрема, для профільних світлин, які потім з’являються на клубному сайті. “Я буваю на кількох матчах протягом сезону. На жаль, на більше не вистачає часу. Близько півмільйона людей відвідують мене щороку, тому викроїти вільну хвилину напрочуд складно. Якщо ви поділите це вражаюче число людей на 364 дні, то зрозумієте, що я працюю в поті чола. А в 365-й день мене, зі зрозумілих причин, немає вдома”.

На відміну від Санти, президент клубу Юха Етеляйнен трудиться на його благо в режимі 24/7. Він, як і інші гравці команди, працює тут абсолютно безкоштовно. Юха чудово пам’ятає один з найбільш знакових днів в історії Санта-Клауса. Влітку 1997 року фінський клуб зіграв матч з самим Крістал Пелес. Того дня на трибунах зібралися, нереальні для “Санти” 5 000 глядачів. Зараз середня відвідуваність матчів команди наближається до 60-ти.

“Колись британські клуби із задоволенням приїздили у Фінляндію. Тепер ж вони відвідують Таїланд чи Китай, тому що це набагато вигідніше. Можливо, якась з команд третього англійського дивізіону почує мої слова та все ж приїде нас. Літо у нас чудове. І не лише літо. Ви ж бачили “Гру Престолів”. Хоча Фінляндія – не Ісландія. Але наша природа нічим не поступається пейзажам, якими ви могли насолоджуватись в серіалі” , – рекламує рідну країну Етеляйнен.

Найкращим в історії клубу став 2010 рік. Тоді Санта-Клаус виграв третій дивізіон і ледь не вийшов до другої ліги, але гол, пропущений на останніх хвилинах вирішального матчу плей-оф проти ХІФК, став фатальним для аматорського клубу. “Наші тодішні суперники зараз грають в Вейккауслізі. Можливо, якби нам тоді вдалося втримати нічию, ми б зараз теж виступали в вищій лізі”, – шкодує Етеляйнен. Вже через рік Санта лише дивом вижив в третьому дивізіоні. А у 2012 клуб ледь не канув в Лету.

На футбольному полі справи в команди йшли досить непогано, а ось із фінансами все було дуже кепсько. Санта-Клаус заборгував 20 000 євро, що для клубу такого рівня – астрономічна сума. Тому Футбольна асоціація Фінляндії відправила команду в нижчу лігу. Добре, що знайшлися люди з великим серцем, які зняли корабель “Санти” з фінансової мілини. Вже в 2014 році клуб в ефектному стилі повернувся в третю лігу. Санта-Клаус набрав 50 очок в 20 матчах та забив 104 голи, пропустивши лише 14.

“Підвищення в класі ми святкували в типовий для Фінляндії спосіб: купалися в сауні, басейні, ополонці з крижаною водою,  а потім нас чекав урочистий банкет, який поступово перетворився на масштабне застілля”, – згадував ті пам’ятні дні півзахисник Яркко Ніскаярві.  

Зараз Санта-Клаус тісно співпрацює з міським спортивним інститутом Santasport та клубом РoПС, який представляє Рованіемі в вищому фінському дивізіоні. Чимало гравців з усього світу пишуть листи Санті та просять взяти їх на перегляд. Але в клубі їм відмовляють. Команда робить ставку на власних вихованців, а інститут надає їм кваліфікованих тренерів. Щоправда, в коучів під час роботи з цим унікальним клубом виникає чимало труднощів.

Часто в розпорядженні тренера Ярі Аламякі, залишається лише один футболіст, оскільки всі інші працюють. Тоді він робить хід конем, і видзвонює кількох гравців дружнього РoПС, домовляючись з ними про спільні тренування. “Мені дуже приємно працювати з Санта-Клаусом – це велика відповідальність. Люди дивляться наші матчі і часто запитують: “Вони грають всерйоз чи це просто хобі?” Ми ж хочемо зробити так, щоб люди нарешті зрозуміли, що ми хочемо грати в футбол на найвищому рівні та часто мріємо про вищу лігу.

Зараз  в нас молода команда й ми дивимось на кілька років вперед. Ми маємо кількох хороших гравців та спробуємо зробити так, щоб вони виправдали усі аванси і якомога довше затримались  в нашому клубі. Якщо ж ми зазнаємо фіаско, то вони просто закопають свій талант та будуть ставитись до команди, як і багато їх попередників. Клуб стане для них черговим хобі, таким як дівчата і пиво”, – зазначив тренер Ярі Аламякі.

Місцева програма розвитку команди на юнацькому рівні включає Кубок Санта-Клауса. Останній подібний турнір зібрав 7 клубів. Зокрема, були колективи навіть з Китаю та Іспанії. “Люди часто запитують, чому ми замість того, щоб сконцентруватися лише на футболі, так часто піаримось та вкладаємо багато коштів в маркетинг. Все просто. Без цих всіх, як кажуть песимісти, дурниць ми не зможемо рости. І залишимось заштатним клубом третього чи четвертого дивізіону.

Найголовніше, що роблячи усі ці божевільні вчинки, ми змушуємо людей посміхнутися. І сподіваємося, що вони зацікавляться нашим клубом та захочуть відвідати один з наших матчів”, – сподівається президент Етеляйнен. Важко не посміхнутися, читаючи про настільки незвичний клуб, названий на честь Санти. Ця команда ніколи не претендуватиме на звання кращої в світі, але цього їй і не треба. Клуб Санта-Клаус – дарує радість людям, як і його патрон.