Це літо точно ввійде до історії нашого футболу. Усе починалось із виступу юнаків віком до 17 років на чемпіонаті Європи, нехай і невдалого, але все ж таки. Потім долучилась національна збірна з, на жаль, лише трьома матчами аналогічного турніру в "дорослій" віковій категорії, а потім юнаки віком до 19 років усе ж таки подолали рубіж групового етапу й наразі готуються до півфіналу в своїй віковій групі.

І зрештою настав час унікальної події в нашій футбольній історії — команда серед молоді віком до 23 років уперше в історії грала офіційний матч, і одразу від припав на дебютний виступ на Олімпійських іграх-2024. Сказати, що це був надзвичайно важливий день для всієї країни — не сказати нічого. На додачу до рівня відповідальності, ще й непростий суперник у особі одноліток із Іраку планував нав’язати нам боротьбу.

І цю боротьбу ми зрештою отримали та відчули в першому таймі, який завершився без забитих м’ячів. Але не треба поспішати з висновками — за грою "синьо-жовті" мали залишати за собою цю половину, бо фланги захисту суперників просто горіли. Однак поставало питання завершення атак, із чим у нас і в цій віковій групі з’ясувались негаразди. Що поробиш, у моментах Хланя та Крупського забивати точно було потрібно.

У іншому ж — повна перевага, нехай і трохи за сумбурного футболу. Бо без хвилювання все одно не могло обійтись, і на такому рівні досвіду колективи навряд чи можуть його приховати. Інша справа — виконавська майстерність, якої в нас було більше за суперників, тож ті намагались бодай щось створити лише за рахунок швидких контратак та наших власних помилок. Таких, щоб аж кричущими були, ми не припускались у першому таймі.

Після перерви особливо й змінювати нічого було не потрібно — просто додавати в реалізації та трохи збільшити оберти. Ми це й і зробили, і як не Сікан у відмінній позиції в центрі чужого штрафного, так Рубчинський своїм моментом таки скористався. Зіграв на добиванні під час порятунку голкіпером воріт від удару головою у виконанні Батагова. Хтось мав це зробити.

Однак далі відбувся епізод, який наклав відбиток на подальший хід зустрічі. Таловєров створив підстави для призначення пенальті руками на спині Хуссейна під час подачі з правого флангу, а супернику залишалось просто домалювати цей епізод. Ну то й що, що він завершував курси акторської майстерності та трохи школи пілотування на наднизьких висотах? "Постраждалий" потім сам і реалізував удар із позначки в лівий кут.

Після цього настав той переламний момент, коли ми зрозуміли, що було в суперників, а чого в нас не було. Козиря на лаві для запасних. Молодий Джасім розривав на Азійських іграх серед юнаків свого віку, а тут приїхав до Франції й нокаутував Україну ударом низом у ближній кут на завершення зміщення з лівого флангу вже за 17 хвилин від моменту своєї появи на полі. Тоді нічого казати взагалі вже не хотілось.

Як і потім нам нічого було оцінювати в плані гольових моментів у виконанні команди Ротаня. Один дальній удар Краснопіра — ось і все, що вдалось створити за майже пів години ігрового часу. Узагалі не те, на що ми розраховували. А на що тепер розраховувати в другій грі проти Марокко 27 липня, якщо ті обіграли Аргентину (2:1)?

Ірак U-23 — Україна U-23 2:1
Голи: Хуссейн, 57 (пен.), Джасім, 75 — Рубчинський, 53

Ірак U-23: Х. Хасан — Саадоон, Алі (Джасім, 58), Тахсін, Амер, А. Хасан — Баєш, М. Мохаммед (Н. Мохаммед), К. Мохаммед, Ю. Амін (Саад, 79) — Хуссейн (Аль-Імам, 90+12).

Україна U-23: Фесюн — Крупський, Таловєров (Салюк, 73), Батагов, Мартинюк — Криськів (Очеретько, 80), Рубчинський, Михайленко (Федор, 73) — Хлань, Сікан (Краснопір, 80), Брагару (Сич, 73).

Попередження: Амер, Х. Хасан — Криськів, Таловєров, Батагов