Надвечір неділі в італійській Серії A назбиралось аж занадто багато претендентів на звання центрального матчу двадцять другого туру. Тож одразу після дуелі в Турині поміж місцевим Ювентусом та Наполі з непересічним географічним принциповим акцентом, ми переносились до столиці, де Рома приймала Мілан уже з більшим ухилом саме на протистояння команд за високі місця в турнірній таблиці.

При цьому команда Джан П’єро Гасперіні явно не могла бути надто свіжою в ногах на тлі єврокубкового протистояння проти німецького Штутгарта так само на Стадіо Олімпіко кілька днів тому. Але підопічним Массіміліано Аллегрі, у яких цей тиждень загалом був вільним, було на це байдуже, оскільки "вовки" були серед їхніх переслідувачів у таблиці, а самі "россонері" тим часом намагались не відставати від Інтера, якого й без того відпустили вже на чималу кількість залікових балів уперед.

Проте з огляду на побачене на футбольному полі в першому таймі цього поєдинку, ще треба було визначити додатково, хто тут грав матч Ліги Європи УЄФА кілька днів тому. Мілан розчинився на футбольному полі й усе, що міг заподіяти суперникам у відповідь, це відбивати м’ячі абикуди за межі власного штрафного, бо якщо це робити не виходило в захисників гостей, то доводилось утручатись Майку Меньяну й просто рятувати свою команду в ситуаціях, де на це все ніхто не очікував.

Самими молитвами про порятунок та талантом французького голкіпера перебувати на шляху м’яча у ворота підопічні Аллегрі зуміли вижити до перерви. Бо лише один Мален мав, щонайменше, три гольових моменти в складі Роми, і це ще не згадуємо про удари Коне та Челіка. Загалом, Мілан тримався з останніх сил.

Але все ж таки не пропустив, що мало б вважатись узагалі-то дуже непоганим доробком за такого футболу. Бо в другому таймі гості вже не виглядали настільки ж немічними в плані атаки, і навіть змусили одразу вступити до гри Свілара в моменті з ударом Рабьо з лівого флангу штрафного низом у дальній кут. А на 62 хвилині сталось узагалі непередбачуване — "россонері" відкрили рахунок із подачі Модрича з розіграшу кутового на лівому фланзі на дальню стійку для Де Вінтера.

Цей гол розривав усі шаблони, бо Рома все одно тримала руку на пульсі цієї гри. Принаймні так здавалось на загальному тлі цього матчу. І команда Гасперіні зрештою відповіла суперникам, але де в чому можна й відшукати везіння для неї в цьому. Бо надто вже необачно Бартезагі розмахував руками на дальній стійці, коли Челік намагався скинути подачу з лівого флангу на партнера на 72 хвилині.

Без пенальті справа не обійшлась у тому епізоді, а Пеллегріні ударом під ліву стійку Меньяну шансів таки не залишив, хоча Майк і почав робити свої чаклунські психологічні витребеньки. І якщо до переваги Роми за моментами в цій грі питань жодних не виникало, то нічийний результат у підсумку для гостей усе ж таки вбачається більше доробком, аніж утратою. На відміну від римлян.

У наступному турі Рома гостюватиме у фріульського Удінезе, тоді як Мілан поїде до Болоньї.

Рома — Мілан 1:1
Голи: Пеллегріні, 74 (пен.) — Де Вінтер, 62

Рома: Свілар — Манчіні, Ндіка, Гіларді — Челік, Крістанте, Коне (Пізіллі, 58), Веслі — Суле (Вентуріно, 85), Дібала (Пеллегріні, 69) — Мален (Ваз, 69).

Мілан: Меньян — Томорі, Габбія, Де Вінтер — Салемакерс (Атекаме, 46), Річчі (Лофтус-Чік, 79), Модрич, Рабьо, Бартезагі — Нкунку (Пулішич, 68), Леау (Фюллькруг, 68).

Попередження: Рабьо, Атекаме, Модрич, Меньян