Головний тренер київського Динамо Мірча Луческу дав розгорнуте інтерв'ю, в якому поділився спогадами про щасливе минуле та розповів, як допомагає футбол українцям під час російської агресії.

"Якби мені було 30 чи 40 років, я би сказав, що це (робота під час війни — Прим.) виклик. Але зараз мені 77! Я там, де потрібен. Я хочу допомагати іншим і роблю все можливе, щоби підтримати їх. Я не можу повірити, що такі катастрофи трапляються. Я не розумію, чому це відбувається.

Футбол був життєво необхідний і під час пандемії, він також допоміг людям рухатися далі. Тепер він може підняти дух тих в Україні, хто дуже страждає. Футбол означає надію, і ми повинні використовувати його, щоби показати, що ми дбаємо про те, щоби допомогти, нормалізувати життя постраждалих".

Згодом 77-річний наставник розповів про те, за чим сумує найбільше, а також розповів, що не думав залишати Донецьк назавжди, коли покинув це українське місто у 2014 році після початку російської агресії.

"Коли я їхав з Донецька, я не думав, що не повернуся. Я залишив там стільки спогадів... Усі мої аркуші із замітками про матчі досі там, у квартирі, яку я покинув. Найбільше я сумую за ночами на Донбас Арені - одному з найкрасивіших стадіонів у Європі. Футбол допоміг усьому регіону, і Донецьк процвітав".

Також румунський спеціаліст висловив думку, що футбол у такий складний час дає людям можливість відчути себе ближчими до гравців.

"Людям потрібні свої команди у країні. Таким чином я можу відчути, що життя якимось чином нормалізується. Якби це в них забрали, це ускладнило б життя багатьом. Ми хочемо, аби люди відчували себе поруч із нами. Ми ототожнюємо себе з ними та їхніми стражданнями. І, в той же час, ми можемо привнести трошки чогось нормального у їхнє життя"

Я хочу принести людям якомога більше радості зі своєю командою. Я хочу знову побачити український народ усміхненим, почути сміх дітей. Це потішило б моє серце" — красиво підсумував Луческу.

Нагадаємо, гра проти Фенербахче стала 650 для Луческу на чолі українських клубів — Шахтаря та Динамо.