І ось нарешті ми дістались до матчу дев’ятого туру української Прем’єр-ліги, про який почали говорити рівно відтоді, як зіграла свій останній матч у жовтневій міжнародній перерві національна збірна України. Абсолютно центральною зустріччю цього вікенду в нашому футболі було протистояння житомирського Полісся та донецького Шахтаря. Власне, і стадіон, на якому відбувався цей двобій, має символічну назву — Центральний.

І донедавна це було неприступне "вовче лігво" для "гірників", які спромоглись здолати місцевий колектив лише з п’ятої спроби в очних зустрічах. Та що там і казати — Шахтар Маріно Пушича за цей час зміг забити лише одного разу у ворота житомирян, і це одразу принесло успіх у Кубку України минулого сезону — останній до цього дня зустрічі поміж командами. А тепер уявіть, який психологічний багаж мав тягнути за собою Арда Туран, який до цього отримав на горіхи ще від одного кривдника "гірників" — Віталія Пономарьова на чолі ЛНЗ (1:4).

Важке випробування для донеччан підготував і Руслан Ротань. Хоча дуже його тренерські рішення були схожими на часи роботи в Олександрії. Трохи активності в атаці від "вовків" на початку матчу, і якщо нічого не вийшло здобути попереду — не проблема, завжди можна відійти в оборону й намагатись зберегти вже наявний результат. Інша справа, як на такий футбол мав реагувати колектив Турана.

Найбільш небезпечним моментом біля воріт Різника можна було вважати спробу в пірнанні головою від Велетня завершити подачу з лівого флангу, яка в площину так і не припала, а також потенційний удар Андрієвського з навісу все з того ж боку поля, який так і не відбувся, бо півзахисник у вигідній позиції не зорієнтувався підставити ногу під м’яч належним чином. І на цьому все, як для першого тайму, у виконанні господарів поля.

Шахтар тим часом створив непогані моменти для ударів Невертона та Педріньйо да Сілви, але ті з дальньої відстані також не влучали по воротах. Та й загалом тенденція була такою, що Полісся за будь-яку ціну не давало суперникам пробивати з меж власного штрафного, а от здалеку — це будь ласка, усе одно якість виконання цих пострілів відверто шкутильгала.

І все добре для "вовків", окрім моменту на 31 хвилині, коли Михайліченко незграбною передачею назад із лівого флангу оборони на Волинця ледь не поховав усі старання власної команди, однак воротар вистояв під час удару Педріньйо да Сілви в ближній кут.

Після перерви Полісся вже акцентовано сіло до глибокої оборони та відбивалось від намагань суперників таки дотиснути власні поодинокі небезпечні моменти. Шахтар попереду виглядав далеко не в програшному світлі, проте й назвати атаки команди Турана вкрай успішними було б великим авансом. Пригадується ще один удар у ближній кут, який парирував Волинець — від Невертона на лівому фланзі штрафного на 57 хвилині, і, звичайно постріл Назарини із штрафного в ліву хрестовину. Майже стався черговий шедевр.

Напруга зрештою протрималась аж до останніх секунд, і в компенсований час "гірники" знову були близькими до того, щоб вирвати перемогу. Однак Егіналду та Бондаренко своїми нагодами на лівому краю чужих володінь так і не скористались, Туран так і не знайшов собі місця в технічній зоні, а його команда знову не скористалась похибкою головного конкурента. Натомість Кривбас скористався втратою очок Шахтаря.

У наступному турі житомирське Полісся гостюватиме в київської Оболоні, тоді як донецький Шахтар прийматиме польську Легію в Лізі конференцій УЄФА посеред тижня, після чого проведе домашній матч проти Кудрівки.

Полісся — Шахтар 0:0

Полісся: Волинець — Кравченко, Чоботенко, Сарапій, Михайліченко — Шепелєв (Йосефі, 58), Бабенко, Андрієвський (Таллес, 74) — Велетень (Назаренко, 46), Філіппов (Гайдучик, 58), Брагару (Крушинський, 81).

Шахтар: Різник — Вінісіус, Бондар, Марлон Сантос (Матвієнко, 65), Педріньйо Азеведо — Педріньйо да Сілва (Ізакі, 84), Назарина, Очеретько (Бондаренко, 46) — Лукас (Мейрелліш, 74), Еліас (Егіналду, 65), Невертон.

Попередження: Кравченко — Бондар