На груповому етапі чемпіонату світу-2022 В Катарі за легким помах жеребкування утворилось чимало цікавих пар у квартетах зі значним історичним контекстом протистояння поміж окремими країнами. Група B в цьому плані взагалі була ледь не найбільш унікальною, бо майже кожній країни з-поміж її учасників було що пред’явити своїм суперникам. Відносини Англії та США також були дуже різними за ходом розвитку історії відносин поміж цими країнами, тож саме їхнє запальне протистояння обіцяло стати окрасою на завершення вже шостого ігрового дня міжнародної першості.

А тут ще й американці привезли на мундіаль до Катару амбітний склад виконавців, які першочергово заточувались під наступний, домашній для цієї країни, а також Мексики та Канади, чемпіонат світу, проте раптово вистрілили на чотири роки раніше. Майже досягли успіху "зірки та полоси" в стартовому протистоянні проти Вельсу (1:1), але фактор Гарета Бейла сказав своє слово. У той самий час англійці розбили Іран без жодних зайвих запитань (6:2), тож одноосібно очолювали квартет станом на початок другого туру.

Два цілком різних тайми відіграли команди. У першому був справжній футбол із моментами біля обох воріт, виключно спортивним духом суперництва та певною іскрою поміж колективами. У другому з переліченого вище геть нічого не залишилось, проте про всі події будем розповідати поступово.

Розпочинали гру з того, що Англія одразу взяла м’яч під власний контроль та намагалась на класі створити стартовий гольовий момент і від нього потім відштовхуватись. Для цього була застосована зв’язка з переходом із правого флангу атаки між Сакою та Кейном, проте з першої спроби центральний нападник влучив у Циммермана з центру штрафного, а всі майбутні намагання Букайо доставити м’яч партнеру без варіантів читали захисники.

"Три леви" не встигли змінити власний підхід до атак на цьому тлі, і зрештою були вимушені відійти далеко за центральну лінію на захисту власних воріт від середини першого тайму й майже до самої перерви. Постріл Маунта під ліву стійку та відповідний сейв Тернера завершували події цього відтинку гри, проте до цього європейська збірна мала всі шанси нахапатись один-два голи. Цьому сприяли моменти Маккенні та Пулішича, і якщо з центру штрафного Вестон зацідив над воротами з убивчої відстані, то постріл Крістіана від лівого кута чужих володінь потужно вдарився в поперечину чужих воріт.

США перегравали суперників у ці хвилини й ми жадали побачити продовження схожого темпу гри, проте в Грегга Берголтера плани були все ж таки трохи скромнішими. Американці почали зустрічати суперників трьома організованими лініями захисту від центру поля з моменту поновлення гри, і в підсумку в такому стилі відіграли ледь не всю решту часу. Це викликало дуже багато запитань щодо того, чому можливість дотискати невпевнену в собі Англію не була використана представником заокеанських терен.

ВБОЛІВАЙ РАЗОМ З HELL ENERGY!

Відповіді, зрозуміло, отримати під час гри так і не вдалось, бо футболісти обмежились поодинокими випадами в обидва боки, найбільш небезпечним із яких була спроба Кейна завершити головою подачу від Шоу зі штрафного на лівому фланзі на завершення гри. Проте навіть у топ-форварда цього вечора були проблеми з результативністю, і що тоді можна казати щодо решти виконавців? Навіть заміни не розворушили цю гру зустріч.

У заключному турі збірна Англії зіграє принциповий матч проти Вельсу, а на США очікує справжня війна на футбольному полі проти Ірану, для якого ця країни є ледь не найбільшим подразником.

Англія — США 0:0

Англія: Пікфорд — Тріпп’єр, Стоунз, Магвайр, Шоу — Беллінгем (Гендерсон, 69), Райс, Маунт — Сака (Рашфорд, 78), Кейн, Стерлінг (Гріліш, 68).

США: Тернер — Дест (Мур, 77), Циммерман, Рім, Робінсон — Маккенні (Ааронсон, 76), Адамс, Муса — Веа (Рейна, 83), Райт (Саргент, 84), Пулішич.