У четвер, 4 серпня, у 20:30 за київським часом, луганська Зоря у рамках третього відбіркого раунду Ліги Конференцій зіграє проти румунської Університаті з міста Крайова. Гра пройде у польському Любліні.

У цьому тексті ми познайомимо вас із суперником української команди. Спойлер: це дуже цікавий та неоднозначний клуб! 

Невеличкий екскурс в історію 

"Біло-блакитні", вони ж "студенти" (ви ж чуєте, як називається клуб?) — легендарний для Румунії колектив. Заснований у 1948 році клуб 4 рази виграв чемпіонат країни — у 1974, 1980, 1981 та 1991 роках. Також на її рахунку 8 Кубків та ще 1 Суперкубок (до речі, 2021 року) та 2 вагомі досягнення у Європі — 1/4 Кубка чемпіонів-1981/82 та півфінал Кубка УЄФА-1982/83. 

Університатя стала одним із клубів, які київське Динамо обіграло на шляху до звитяги у Кубку володарів Кубків-1986. У Румунії кияни розписали бойову нічию 2:2 з дублями Олександра Заварова та Маріана Бику, а на заповененому Республіканському на очах у 100 тисяч шанувальників не залишили суперникам жодних шансів.

3:0 з голами Василя Раца, Ігоря Беланова та Анатолія Дем'яненка, які встановили остаточний рахунок вже на 13-й хвилині матчу! Далі підопічні Валерія Лобановського просто отримували насолоду від футболу...

 
Саме ті протистояння Мірча Луческу згадував одразу після призначення на посаду головного тренера Динамо. Він у тій Крайові не грав і ніколи її не тренував, але, мабуть, усім румунам те київське шоу запам'яталося.

У 1991-му році "блакитно-білі" пережили крах і розпад. Що цікаво, одразу після перемоги у чемпіонаті — останньої для себе на сьогоднішній день. Відродження клубу вболівальники чекали цілих 22 роки. Хоча за цей час у місті з'явився новий клуб — Університатя Крайова 1948, який у 2014 році припинив існування, а у 2017 теж повстав із попелу. 

Коротше, тепер ми знаємо, за якими сценаріями пишуть свої оповідання мудрі (і не дуже) голови українського футболу.

Місто і стадіон 

Крайова — старовине та вельми історичне місто. У Румунії за кількістю пам'яток, архітектурних скарбів і красивих церков воно поступається хіба Бухаресту.



Не дивлячись на це, місто не є аж надто великим. Його площа — трошки більше 81 квадратного кілометра, населення — трошки менше 400 тисяч жителів, що за українськими мірками можна порівняти, наприклад, із Вінницею. Чи з рідним для Зорі Луганськом — у ті часи, коли туди ще не ступив чобіт кривавого російського окупанта. Та у часи, коли цей чобіт звідти ганебно втече — всі ми віримо, що завдяки ЗСУ цей день настане якнайшвидше.

Домашні матчі Університатя грає на стадіоні імені Йона Облеменко (легенди клубу 60-70-х років), який вміщує 30 тисяч глядачів і не так давно пройшов процедуру реконструкції. На тій же арені виступає і команда з числом 1948 у додатку. Погодьтеся, виглядає красиво! І якщо про арену це звучить у прямому сенсі, то про інше....


Тренер і склад

Університатю очолює 43-річний місцевий спеціаліст Ласло Балінт — повний тезка більш іменитого й старшого угорця. Колишній наставник цілого ряду румунських клубів очолив команду цього літа, змінивши на посту грецького тренера Маріноса Озудініса, який пішов заробляти гроші у Саудівській Аравії.

На фото саме Балінт — новоспечений "студент".

У складі команди 6 легіонерів. Найбільш зірковим можна назвати 27-річного сина легендарного Рівалдо, який любить носити на футболці надпис "Rivaldo Jr".

Відтягнутий форвард Рівалдіньо тільки-но приєднався до "блакитно-білих" зі стану Краковії імені Євгена Коноплянки, звідки прийшов і ще один новачок "студентів" (щоправда, не легіонер). Мова про правого хавбека із вмінням зіграти праворуч в обороні Сержіу Ханку. До слова, саме він носив у польському клубі капітанську пов'язку. 

Якщо брати до уваги іноземних виконавців, то Университатя має у своєму розпорядженні голкіпера Дениса Русу (Молдова), захисників Рауля Сілву (також Бразилія) та Івана Мартіча (Швейцарія), півзахисника Анте Рогуліча (Хорватія) та форварда Ельвіра Кольїча (Боснія і Герцговина).

Сьогоденні справи 

Останні сезони — стабільно успішні для "левів Банії" — незалежно від того, хто їх очолює. Наприклад, у сезоні-2019/20 Університатя посіла другу сходинку, а останні 2 чемпіонати закінчує третьою. Як, до речі, і розіграші-2018/19 та-2017/18 — останні перед сріблом.

Коротше кажучи: 5 років — це 4 бронзи та одне срібло.

У нинішньому сезоні, щоправда, колектив із Крайови стартував провально: 3 матчі, 2 нічиї та одна поразка в чемпіонаті.

Щоправда, команда Балінта подужала албанську Влазнію (1:1 з голом Андрея Івана та 3:0 вдома з м'ячами Александру Матеу, Рауля Сілви та Валеріке Гемана) та з високо піднятою головою вийшла до наступного раунду Ліги Конференцій, де й зіграє проти Зорі. До слова, між матчами проти луганців на Університатю чекає дербі з вищезгаданими "майже тезками".



Залишається лиш побажати нашим хлопцям успіху у найближчі два четверга. Віримо у "чорно-білих"!