Клубний сезон добіг до свого завершення, що для певної кількості вболівальників було рівнозначно сигналу відпочинку від футбольних змагань. Однак життя посеред літа на цьому не зупиняється, а протистояння міжнародного ґатунку й цього літа будуть займати наш вільний час найближчими тижнями. Звісно, не без залучення збірної України, яка саме отримала Сергія Реброва в якості свого нового головного тренера.

І вже в першій грі за нового керманича "синьо-жовті" протистояли супернику дійсно глобального рівня. Збірна Німеччини зробила нашій країні неабиякий реверанс, запросивши зіграти в її 1000 матчі в історії, що вже викликало достатній рівень ажіотажу. А на відносно невеличкому 35-тисячнику Везерштадіоні в Бремені зі зрозумілих причин цього дня було яблуку ніде впасти, тож і атмосфера в цієї товариської гри була дійсно дружня й привітна.

Виступ збірної України в першому таймі звітного двобою доволі складно оцінити лише з однієї точки зору. Наче й результат був для нас цілком прийнятним — пішли на перерву з перевагою в рахунку, що, із огляду на перші хвилини зустрічі, було важко передбачити. Німці були самі собою — намагались на досвіді розігрувати м’яч на власній половині зі створенням звично великої кількості гольових моментів, але як завжди десь залишали епізоди "надкушеними", але "недоїденими".

Окрім цього, "синьо-жовті" розпочинали гру дійсно кепсько в плані тримання м’яча в себе в ногах на власній половині, а коли вмикався навіть незначний пресинг, то це призводило до великих негараздів. Узяти хоча б ситуацію з помилкою Мудрика вже на другій хвилині, коли Михайло подарував м’яч у центрі штрафного Фюллькругу, але той відверто пробачив команду Реброва, поціливши повз праву стійку.

На цьому тлі те, що сталось на шостій хвилині гри, виглядало цілком закономірно. Ми пропустили за підсумком пострілу під Вольфа з правого флангу штрафного, який супроводжував удалий для німців рикошет від нападника Вердера, що перебував ближче до воріт. Тоді дійсно здавалось, що на цьому господарі поля зупинятись не планують і ми ризикуємо не обмежитись одним пропущеним голом.

Але якось Україні почали вдаватись переходи на чужу половину поля, а на 19 хвилині в нас узагалі ледь не вкрали чистий гол Циганкова, який уникнув офсайду під час передачі Тимчика з правого флангу до штрафного, після чого з "неробочої" правої ноги пробив у дальній кут чужих воріт. VAR був присутній на матчі, тож прикрої помилки арбітрів система не допустила.

Сподобалась у цей момент реакція команди Сергія Реброва та й самого керманича, ніби нічого довкола надзвичайно не відбулось. Спокій та впевненість, а також м’яч у ногах, у підсумку дали Україні змогу не просто перевести гру на чужу половину поля, а й почати диктувати власні умови суперникам. А там і другий гол ходив десь неподалік — Мудрику, який учергове робив якісь дивні речі на полі, узагалі не вдався удар на завершення прострілу Тимчика з правого флангу, проте Рюдігер, що неначе стовп стояв перед воротами, забезпечив удалий для нас віскок.

Україна виграє в Німеччини з вихідної невтішної позиції — а це вже схоже на гучний заголовок та трошки на сенсацію. Достатньо було можливостей у "Бундестім" зробити так, щоб ми не дуже квапились із святкуванням ще в першому таймі, але десь промахувався Фюллькруг зі своєї царини — другого поверху, а десь і поперечина нас рятувала від удару зі штрафного від Сане. Хоча й Тимчик міг би краще використати момент із пострілом від правого кута воротарського, але так і не забезпечив собі результативний удар.

Уже від самого початку другого тайму гра прогнозована пішла не на користь нашої команди, однак Бог із нею, із тією грою, якщо третій м’яч у власні ворота отримали саме німці. Україну підтискали на її половині до перерви, а коли вона відповіла тим самим, то швидко з’ясувалось, що й досвідчений Гінтер може десь припуститись похибки. Довбик його з’їв на правому фланзі штрафного на 55 хвилині, після чого покотив на порожні для Циганкова.

За підсумками голосування за підтримки спонсора збірної України ТМ Львівське приз "Лев матчу" у грі проти Німеччини отримав півзахисник нашої національної команди — Віктор Циганков, який цього разу звично зіграв на правому фланзі з акцентом на атаку, де запам’ятався вболівальникам, передусім, своїм безпосереднім залученням до двох результативних ударів, а також ефектним no touch pass під час автоголу Антоніо Рюдігера.
Циганков був тією самою потрібною одиницею в нападі, яка не давала захисту німців спокійно почувати себе перед власним штрафним. Україна побувала чимало атак через представника каталонської Жирони, тоді як його дії в колективному пресингу в захисті також ускладнювали життя нашим суперникам. Зрештою, порівняно невелика кількість зустрічей із м'ячем (усього 17 разів) була максимально ефективно конвертована Віктором у підсумковий результат.

Якщо чесно, то вже з огляду на перевагу в два м’ячі для нашої команди та товариський характер матчу та його вагу для суперників можна було вгадати, чим усе має завершитись. Однак ні в чому звинувачувати команду Реброва, адже вона вирішила зіграти від захисту, але зробила програшний хід. Фліку було достатньо додати на поле Гаверца та спрямувати на нього до штрафного всі можливі передачі. А там уже майстерність боротьби далась у знаки.

Микола Матвієнко просто капітулював перед нападником Челсі, бо саме з-під нього прийшов другий гол, а підставою для третього взяття воріт став пенальті, який Кай заробив за фол від Соболя саме після чергової помилки гравця Шахтаря. За безліччю замін ми майже повністю втратили хід цієї зустрічі та не змогли повернутись до чужої половини. Утім, посипати собі голову цього вечора точно не було причин у жодної з команд.

Наступний матч збірна Німеччини зіграє проти Польщі 16 червня, а на Україну в той самий день очікуватиме візит до Північної Македонії.

Німеччина — Україна 3:3
Голи: Фюллькруг, 6, Гаверц, 83, Кімміх, 90+1 (пен.) — Циганков, 19, 55, Рюдігер, 23 (авт.)

Німеччина: Трапп — Рюдігер, Гінтер, Шлоттербек — Вольф (Гофманн, 62), Горецка (Мусіала, 62), Кімміх, Раум — Брандт, Фюллькруг, Сане.

Україна: Трубін — Тимчик, Забарний, Матвієнко, Миколенко (Соболь, 78) — Циганков, Степаненко (Ігнатенко, 65), Судаков, Мудрик (Піхальонок, 78) — Ярмоленко (Маліновський, 65) — Довбик (Ванат, 65).

Попередження: Маліновський