Сьогодні київське Динамо зіграє у справжньому райському куточку.

Сан-Себастьян – це місце, де любили відпочивати королі та імператори, не кажучи вже про якихось там мільярдерiв. У певний момент це місце стало однією з культурних столиць Європи: сан-себастьянський кінофестиваль – один із найшанованіших і найславетніших. В інший момент це стало центром кулінарії: не Мадрид і Барселона, а саме Сан-Себастьян лідирує в країні за кількістю ресторанів з трьома зірками Мішлен. А ще Сан-Себастьян – це чудовий клімат, приголомшлива архітектура, захоплююча історія... Унікальне змішання культур – як мінімум баскської, іспанської та французької – сформувало місто-шедевр.

Зокрема, саме тому місцевий футбольний клуб має назву “Реал”. Король, Альфонсо XIII, перебуваючи на початку століття відпочинку, подарував зовсім молодому клубу право використовувати це королівське слово в назві. На секунду: сан-себастьянський клуб отримав цей статус на 10 років раніше за мадридський!

Матеріал підготовлено за підтримки Офіційного спонсора ФК Динамо Київ у матчах єврокубків GGBET.

При цьому футболом це місто довго було відоме набагато менше, ніж кулінарією, архітектурою, пляжами та ще кількома десятками речей. Навіть у масштабах регіону Реал Сосьєдад був упевнено другим колективом після Атлетiка – і якщо на самому старті зародження іспанського футболу цей статус все одно дозволяв займати високі місця (баски та каталонці домінували в перші сезони Ла Ліги), то 1935-го клуб вилетів – причому з анекдотичним рекордом. На один матч чемпіонату у Сосьєдада не набиралося гравців на стартовий склад, 48-річний тренер Гаррі Лоу випустив на поле самого себе – і це дозволяє йому досі тримати рекорд найвіковiшого гравця в історії ліги.

Далі – більше. Громадянська та Друга світова війни дорого коштували країні Басков – і, знову ж таки, якщо Атлетiк завдяки особливому статусу тримав певний рівень, то “Достостія” (зрозуміло, в ті часи Франко вичищаав будь-які символи королівської влади, в тому числі і в назвах клубів) стала рядовим учасником другого дивізіону. У п'ятдесяті Сосьєдад знову став регулярним учасником Прімери, але потроху звик до ролі другого плану. Після давньої перемоги в Кубку-1909 у сан-себастьянців довго-довго не було нових трофеїв, а з 1931-го по 1973-й вони й місць у чемпіонаті вище за п'яте не займали.

Золоті сезони

Сплеском, легендарними сезонами для басків став початок вісімдесятих. Тоді скромний середняк із провінції зміг видати сезони життя і досягти титулів, про які досі передають легенди з покоління до покоління.

Компанія GGBET вважає, що перевагу мають господарі поля. На перемогу іспанського клубу дають коефіцієнт 1.26. Нічию оцінили в 5.59, а успіх українського клубу — 10.82.

Головною зіркою, легендою клубу став Арконада – основний воротар збірної Іспанії протягом багатьох років, за сумісництвом баскський націоналіст та великий фанат Сосьєдада. Так, ці дві речі погано поєднуються одна з одною – і Арконада не одягав у збірній екіпірування з іспанським прапором. Титули 1981-го та 1982-го баски взяли, забивши і близько не більше за всіх (у першому випадку, наприклад, у них була сьома результативність на 18 учасників) – але й пропустивши набагато менше за будь-яку іншу команду.

Вони взяли два титули... і на цьому все. Вже у наступних п'яти сезонах Сосьєдад жодного разу не фінішував навіть у топ-6 ліги. У Сан-Себастьяні легенди ходять про форварда Сатрустегi, який досі найкращий бомбардир в історії клубу зі 163 голами – але навіть у чемпіонські сезони він уже йшов на спад. Далі пішли травми, цілі сезони із мінімумом матчів, завершення кар'єри – а повноцінної заміни йому не було. Айтор Бегірістайн, той самий “Чiкi”, який досі допомагає Гвардіолi комплектувати команди мрії, виходив з ним пліч-о-пліч у півзахисті Барси – але в Сан-Себастьяні його ставили в напад, тому що просто не було, кому там грати.

Час легіонерів

1990-го Сосьєдад поступився принципами і дозволив грати за себе іноземцям. У комплекті з типово баскською довірою вихованцям це сформувало особливий шарм клубу. Особисто я, наприклад, завжди чекаю від Сосьєдада, що іноземців за нього грати буде мало, але вони будуть найкращими гравцями команди. Про таке позиціювання говорять чи не всі спортивні та генеральні директори, але найяскравіше це виражено (принаймні, було) саме у Сан-Себастьяні.

Наприклад, на початку нульових така політика сформувала одну з найсильніших зв'язок форвардів, можливо, навіть у світі. Ніхата вдало розглянули в Бешикташі, Ковачевiч повернувся до клубу після невдалого вояжу до Серії А – і кожен із них під час сезону-2002/03 забив 20+ (!) голів. Тільки Реал, який тоді не вилазив із фіналів Ліги чемпіонів, і ще й Роналдо в пару до Рауля тільки-но придбав, зміг випередити басків на пару очок, змусити їх задовольнитися другим місцем.

Наступний ривок до зірок був за 10 років. Там кожен іноземець був як на підбір: Клаудіо Браво у воротах тягнув все, що можна, і навіть трохи того, що не можна, Карлос Вела видав найстабільніший сезон у житті, а Антуан Грізманн саме тоді заявив про себе як про феноменальний талант. На лихо сан-себастьянців, тоді три головні гранди теж були близькі до найкращих своїх історичних зразків – і Сосьєдад став четвертим, а невдовзі після цього команду розтягли. Причому по шматку урвали всі троє: Браво пішов у Барсу, Грізманн – в Атлетіко, а ось Реал помилився, обравши Ільярраменді.

 

Нова велика історія Сосьєдада не закінчилася досі.

Тренер – фанат клубу

Дивно, як з нізвідки в нікуди складалася кар'єра всіх тренерів, які досягли чогось великого з Сосьєдадом. Рейнальд Денуекс 20 років тому мало не зробив Сосьєдад чемпіоном, до цього він тренував Нант, з яким узяв три трофеї (!) – і навряд чи хоч хтось міг припустити, що через рік після того другого місця у Сан-Себастьяні він припинить тренувати. Більш ніж скромні 56 років Денуекс пішов з клубу (заради справедливості: після слабкого сезону, з 15-м місцем) і не працював більше в жодному клубі. Живий, здоровий, працює експертом на ТБ, але не тренує.

З іншого боку, це гідніше, ніж доля людини, яка відкрила Грiзманна з Велою. Філіп Монтаньє навіть Ліги чемпіонів не дочекався: пішов працювати в Ренн, потім у Ноттінгем Форест з Чемпіоншипу — і з тих пір працює на дуже скромному рівні (нещодавно вивів у вищу лігу Тулузу, після сезону в Лізі 1 звільнили). Творець чемпіонств? Ним був місцевий герой Альберто Ормачеа, але й він після 45-річчя нікого ніколи не тренував. Не найкращий, загалом, трамплін для тренерів Сан-Себастьян – у режисерів та кухарів тут заявити про себе виходить краще.

Може, тому Іманол Альгуасіль і не рветься нікуди із Сосьєдаду – а може, не бачить себе в іншому місці. Сьогодні Олександр Шовковський схрестить шпаги із рідною душею: головним тренером, раніше – асистентом того ж клубу, ще раніше – гравцем того ж клубу, ще раніше – юніором того ж клубу, завжди – фанатом того ж клубу. Альгуасіль провести всю кар'єру в Сан-Себастьяні таки не зміг, але з вісімдесятих (!) років він пов'язаний з клубом практично нерозривно.

Головним тренером Альгуасіль став ще у 2018-му році, але до цього сім років (!) працював у системі клубу як тренер юніорів, дубля та виконуючий обов'язки. Виняткове розуміння клубної системи дозволяє йому адаптувати таланти максимально гладко. Ле Норманн перейшов у першу команду вже за Альгуасiля, але вже виїхав до Атлетiко за 34 мільйони; Субіменді теж поповнив першу команду не так давно, але піде, судячи з усього, ще дорожче.

Після перемоги в Кубку Іспанії тренер перевдягся у футболку і заспівав фанатську кричалку

Та й легіонерів, на яких у басків традиційно ідеальний нюх, ніхто не вiдмiняв. Ісак переїхав із Дортмунда за 15 мільйонів євро – а зараз Ньюкасл натішитися не може, що урвав такий талант за 70. Мікель Меріно (памплонець для басків – це навіть більший чужинець, ніж француз) переходив саме з Ньюкасла, за 12 – Арсенал же віддав за нього 32. Загалом, Сосьєдад гармонійно поєднує довіру академії та грамотну трансферну політику – і стає все міцнішим, все сильнішим.

Тут і зараз: суперзірка в опорній зоні, японський Мессі, сучасна тактика

Щоправда, 2024-й для басків довго складався так собі. По-перше, не варто було йти на зближення з росіянами, ще й платити їм гроші. Арсен Захарян став найдорожчим посиленням минулого літа, але не заграв. Навіть так Сосьєдад чудово розпочав сезон, виграв групу ЛЧ з Інтером (!), але другу половину грав просто жахливо і навіть не боровся за місце у ЛЧ. Слабенька команда розпочала і цей сезон, мотивувавши розмови, що Альгуасіль себе вичерпав – але в останніх семи іграх сансебастьянці виграли все, окрім дербі.

У чому козирі цього Сосьєдада?

По-перше, це шалений пресинг на всіх ділянках поля. Не мої, але дуже точні слова: коли цей Сосьєдад обіграв Барселону, один із колишніх авторів цього сайту сказав: “Я втомився дивитися, як вони бігають”. Альгуасіль і вимагає, і вміє ставити футбол із величезною кількістю бігової роботи. Можливо, згодом цей Сосьєдад знову втомиться, але поки що, повторюся, він штампує перемоги – причому сухі, з вимкненням усіх козирів суперника.

По-друге, Субіменді. Не просто так їм цікавляться Ліверпуль, Ман Сіті та взагалі всі клуби з розумним керуванням. Він змусив збірну Іспанії навіть не згадувати про Родрі: опорник, що розігрує, чудово починає атаки і не забуває перекушувати атакуючі потуги суперників.

Ну і не варто забувати про таку річ, як рівень. Такефуса Кубо в 21 рік перейшов до Сосьєдаду з табору мадридських тезок. Він все ще нестабільний і іноді сідає в запас – але коли в оптимальній формі, виправдовує прізвисько "Японський Мессі". Надзвичайно талановитий, технічний і креативний гравець може знайти пробоїни в будь-якій обороні. Також у Сосьєдада дуже міцна оборона, найвищий рівень зіграності – і всі разом ці фактори дають команді боротися за зону Ліги, якщо не чемпіонів, то Європи точно.

Одна біда: ця команда історично дуже слабко грає у єврокубках. Навіть ті, чемпіонські склади могли собі дозволити вилетіти від чеського Баніка або здобути 1:9 за сумою ігор від Ліверпуля. Команда з Браво посіла останнє місце у групі Ліги чемпіонів, отримавши 0:6 за сумою ігор від Шахтаря. Успіх минулого сезону виглядає винятком, адже навіть цього сезону баски встигли програти Андерлехту та пльзеньській Вікторії.

Динамо варто принаймні поборотися за те, щоб стати новою сенсацією.