Оскільки склад учасників Кубка України в його оновленому форматі в цьому сезоні розширили за рахунок аматорських команд, то й враження від "загальноукраїнськості" цього турніру виключно збільшилось. Але жеребкування стадії 1/16 фіналу подарувало нам одну доволі цікаву пару, яку впевнено можна було називати центральною на даній стадії змагань.

Два учасники єврокубкових кваліфікацій від України цього сезону зійшлись поміж собою на стадіоні Ніка. Олександрія на правах господарів поля — у якості не надто успішного нашого представника, тоді як київському Динамо все ж таки вдалось дістатись хоча б Ліги конференцій УЄФА, що в нашому актуальному стані, як виявилось, не таке вже й погане досягнення.

При цьому колектив Кирила Нестеренка не приховував свого бажання дати бій явному фавориту пари вже на настільки ранній стадії Кубка, тоді як Олександр Шовковський не став собі зраджувати й запропонував нам експериментальний стартовий склад "біло-синіх". Якому, вочевидь, не вистачало зіграності для того, аби позначати більш чітко свою перевагу над суперниками вже в першому таймі.

А перевагу цю Динамо таки мало й доволі помітно. Хвилин зо 20 не випускали господарів з їхньої половини поля, після чого зрештою зламали чужий захисний мур у стилі певної масованої навали. Бо вирішальний удар Піхальонка з пів кола перед штрафним у лівий кут чужих воріт стався лише після того, як Кабаєв та Шапаренко завдали власних невдалих спроб.

Лише після цього Олександрії вирішила, що втрачати особливого вже немає чого, тож у атаці завершувала першу половину гри. І таки знайшла свої гольові моменти. Навіть спірне влучання м’яча в руку новачка Тіаре під час близького удару Беїратче мало місце, однак Боль потім схибив повз праву стійку, тож епізод було заграно без наслідків для Динамо. А от від пострілу Козака з правого краю швидкої атаки вже довелось рятувати Моргуну. "Поліграфи" потрохи прокидались.

До речі, цей матч десь за годину перед появою команд на полі було відкладено через повітряну тривогу. Доволі символічно, бо десь на початку другого тайму було б непогано ввімкнути повітряну тривогу над штрафним Динамо, коли з лівого флангу прийшли дві небезпечні подачі кутових, перший із яких стався через те, що Моргун із-під поперечини витягнув дальній постріл Скорка. А вже із другої спроби подати у виконанні Булеци на ближній стійці головою незграбно зіграв, хто б міг подумати, Владіслав Бленуце, зрізавши м’яч у власні ворота.

Статисти в трансляції вперто не хотіли записувати цей доторк, як автогол, проте всі все бачили на повторах. А Динамо тим часом опинилось у ситуації коли на відстані пів години ігрового часу опинилась серія пенальті, яка вирівнювала шанси обох команд, хоча за мить до цього колектив Шовковського виглядав монолітним фаворитом на перемогу.

Довелось виконувати заміни для того, щоб хоч якось завести колектив, і тут дуже стала в пригоді поява реактивного новачка Шоли на лівому фланзі атаки, який просто не залишав суперників шансів на швидкості та зрештою став автором переможного гола. Там, щоправда, швидкості й не надто було потрібно для завершення передачі Волошина з правого флангу в центрі штрафного повз Бленуце. І добре, для "біло-синіх", що цього разу форвард не чіпав м’яч. Бо до наступного раунду шлях міг би виявитись дуже складним. Він і так простим не був.

Олександрія — Динамо Київ 1:2
Голи: Бленуце, 58 (авт). — Піхальонок, 22, Шола, 85

Олександрія: Долгий — Скорко, Боль, Беїратче, Огарков (Ндіка, 68) — Шостак, Фернандо (Смирний, 79), Мишньов — Козак (Жонатан, 61), Кулаков (Кастільйо, 68), Цара.

Динамо Київ: Моргун — Захарченко, Тіаре, Біловар, Дубінчак — Бражко, Шапаренко — Волошин, Піхальонок (Буяльський, 79), Кабаєв — Бленуце.

Попередження: Беїратче, Кулаков — Дубінчак