Збірна України провела другий матч під керівництвом Сергія Реброва та його тренерського штабу. Цей поєдинок став офіційним та дуже відповідальним, враховуючи потребу набирати очки у відбірковому циклі з фактично прямим конкурентом. Гра вийшла доволі нелегкою. Розберемось чому саме. 

В першому таймі було занадто багато помилок у простих ситуаціях: все завдяки блискучому пресингу від господарів

Північна Македонія не часто пресингувала Україну в білд-апі, проте в процесі розвитку атаки агресивно намагалася вступати у відбір та персонально тиснути на гравців. Було два варіанти — або активація пресингу відбувалася після дальніх виносів Анатолія Трубіна (найчастіше через те, що захисники перекривалися суперником і було ризиковано розігрувати з ними), а господарі вигравали підбір, або коли м'яч доходив до середньої третини поля. 

Приклад. Ілля Забарний входить у простір, адресати перекриті, Ілія Несторовскі змушує центрбека зіграти на фланг на Олександра Тимчика, лівий захисник Езджан Аліоскі вступає у пресинг, Александар Трайковскі перекриває лінію передачі назад на партнера, в підсумку латераль намагається пройти повз двох суперників і втрачає м'яч.

І таких мікро-пасток у першому таймі було безліч. До того ж македонці компактно оборонялися, фактично в п'ять захисників, та мінімізували простір, тим самим створюючи проблеми Михайлу Мудрику та компанії, які дуже небезпечні саме коли в них є можливість суттєво розбігтися. 
Щодо голів, то в першому епізоді антигероєм знову виступив Микола Матвієнко, який відносно невдало зіграв зі збірною Німеччини. В другому — українці залишили забагато простору та можливості Еліфу Ельмасу, чи не найкращому гравцю у складі македонської команди, підготувати удар та пробити, Ілля Забарний мав раніше зробити крок вперед у цьому епізоді. 

Також підопічні Благоя Мілевські могли карати українців за занадто великі розриви в лініях. Іноді хтось з захисників (на скріншоті нижче це Микола Матвієнко) висмикувався з лінії та йшов до кінця за суперником, що спонукало компенсувати його простір та теоретично нариватися на ривок суперника для атаки зони завершення. 

Хороший другий тайм — наслідок влучних замін тренерського штабу, які додали інтенсивності грі

Перша з них — заміна Олександра Тимчика на Юхима Коноплю. Не виключено, що це було продиктовано бажанням додати більше балансу на правому фланзі захисту. 

Тепер вже Віталій Миколенко більше підіймався вище, а Юхим розташовувався ближче до центральних захисників. Хоча й вперед не забував бігати.

Перший гол після кутового дозволив Україні грати трішки розкутіше, допоміг й менш інтенсивний тиск від македонців, які все більше стали відходити у низький блок. В другому гольовому епізоді саме це зіграло свою вирішальну роль — не зустріли на фланзі, не вийшли на Михайла Мудрика, дозволили йому ідентифікувати глибину та увірватися туди, захисники відкрили дальню штангу, ось вам і результат. 

Звісно варто виділити блискучі дії Владислава Ваната, який блискуче увійшов у гру, хай і не забив, який забрав за собою Вісара Мусліу, а Віктор Циганков відтягнув за собою Езджана Аліоскі, тим самим звільнивши коридорчик для підключення свого партнера.

Вирішальний гол вінгера Жирони є прикладом пасивності у позиційній обороні і окрім як опущеними руками не назвеш. Навіть не намагатися звузити коридор та запобігти вриванню опонента важко тягне на серйозний аналіз, не вистачало лише келиха знаменитої ракії йому налити.

Щось принципово змінилося з товариського поєдинку проти Німеччини?

Базові принципи залишилися однаковими. Знову структура 4-4-2 без м'яча. Латералі знов високо підіймалися, а їхній простір ще активніше компенсували опорники. Тарас Степаненко за Олександром Тимчиком, Георгій Судаков за Віталієм Миколенком. Тарас ще й нерідко сідав у лінію між центральних захисників у стадії розвитку атаки. Типова історія для опорників сучасної елітної команди у європейському футболі.

Хоча формація у позиційних атаках цього разу нагадувала більше 4-2-3-1, а Віктор Циганков знову розпочинав матч фактично в парі з Артемом Довбиком. 

Який підсумок?

Певні проблеми ще присутні. Провалений перший тайм компенсувався блискучим камбеком у другій половині завдяки грамотному матч-менеджменту Сергія Реброва та його штабу. Системність прийде, потрібен час. Попереду доволі міцна Мальта.