У другому турі підопічні Умберто Коельйо забезпечили вихід у 1/4 фіналу турніру (на той момент у фінальній стадії чемпіонатів Європи приймало участь 16 збірних і дві найкращих в групі команди виходили відразу до 1/4 фіналу), мінімально обігравши сенсаційних румунів завдяки голу Коштінью на 90+4 хвилині з передачі неймовірного Фігу. У третьому турі з німцями головний тренер "обраних" провів серйозну ротацію складу, давши відпочити лідерам команди у тому числі і Луїшу.
У чвертьфіналі "Лісабонська блискавка" розібрав турків та захопив перші шпальти європейських газет: Фігу домінував на кожному клаптику поля, відзначившись двома асистами на висхідну зірочку Нуну Гомеша, до того ж перед другим голом ледь не зломавши хребет турецькому захиснику Темізканоглу своїм ювелірним дриблінгом.
Португальці вилетіли тільки в півфіналі, поступившись Франції в додатковий час через скандальний пенальті.
Загалом Луїш Фігу у чотирьох матчах турніру відзначився одним голом та трьома асистами. У свою чергу Зінедін Зідан у п'ятьох матчах Євро забив два голи (один з пенальті) та зробив результативну передачу.
На футбольних полях Нідерландів та Бельгії не було жодного гравця, який своїми діями настільки сильно впливав на гру та результат команди, як Луїш Фігу.
Після жеребкування "групою смерті" визнали відразу два квартети: групу D із Францією, Нідерландами, Данією (чемпіоном Європи-1992) та зірковою Чехією з Недведом, молодим та безмежно талановитим Росицьки, Коллером, Шміцер та Бергером і групу А із Англією, чинним на той момент чемпіоном Європи Німеччиною, Португалією та скромною Румунією.
Франція та Нідерланди легко впоралися з виходом у плей-оф і в останньому турі групового етапу розіграли символічне перше місце. У підсумку "ораньє" святкували перемогу у видовищному матчі із рахунком 3:2.
У групі А все склалося взагалі не так, як гадалося. Німці зганьбились із розмахом. Чемпіони Європи-1996 посіли останнє місце у квартеті, набравши лише один пункт та стільки ж забивши суперникам у трьох матчах. І все це з Каном у воротах, Маттеусом у захисті, Шоллем та Гаманном у півзахисті та Янкером і Біргоффом у нападі.
Не далеко від німців пішла й збірна Англії. Англійці, як завжди починали великий турнір одними з головних фаворитів. "Три леви" здавалися відмінно збалансованою командою, кожну позицію закривали топ-гравці: у воротах Сімен, в захисті брати Невілли та Сол Кемпбелл, Бекхем та Макманаман потужно працювали на флангах, Скоулз керував грою з глибини, вундеркінд Овен та супербомбардир Ширер забезпечували максимальну варіативність в атаці — нападник Ньюкасла геніально знаходив голи у штрафному майданчику суперників, а "реактивний" форвард Ліверпуля був нестримним на просторі, розривавши захисні редути своїми відкриваннями за спину захисникам противника.
У цій збірній запасними були Роббі Фаулер, Еміль Гескі, Стівен Джеррард, Гарет Саутгейт та Тоні Адамс. Цей факт багато про, що каже. Збірна Англії підходила до турніру в найсильнішому складі з часів переможного чемпіонату світу-1966. На папері...
Євро почалося так, як мріяли англійські вболівальники. Уже на 18-й хвилини "Три леви" обігрували збірну Португалії 2:0, але, як ми вже згадували вище, у "європейських бразильців" знайшовся Луїш Фігу та геніальний Руй Кошта. Плеймейкер записав асист на Фігу, потім з ювелірною точністю знайшов голову Жоау Пінту, а по перерві віддав третю гольову передачу у матчі на Нуну Гомеша.
У другому турі англійці мінімально перемогли німців і в останньому матчі групового раунду грали за вихід у плей-офф з румунами. Колектив Кігана влаштовувала нічия, але зіркова англійська збірна ведучи за рахунком по ходу зустрічі примудрилася програти, пропустивши вирішальний гол на 89-й хвилині протистояння.
Таким чином, одні з головних фаворитів Євро дуже швидко відправилися додому.
Італійська оборона та "паненка" Тотті
Збірна Італії під керівництвом Діно Дзоффа на Євро-2000 залишила по собі неоднозначне враження. Із одного боку італійці дійшли до фіналу та були практично за декілька хвилин від тріумфу. Але з іншого боку, гру, яку демонстрували підопічні Дзоффа викликала емоції, які сучасний футбольний вболівальник відчуває під час перегляду матчів Ювентуса у другу каденцію Массімілліано Аллегрі.
Хоча в лінії атаки у "Скуадри адзурри" були такі виконавці, як Тотті, Дельвеккіо, Дель Пьєро (на цьому турнірі був переважно запасним), Монтелла, "Піппо" Індзагі та Фіоре (саме він витиснув зі складу Дель Пьєро), італійська збірна запам'яталася саме грою проти м'яча в оборонній побудові.
Чому саме збірна Італії грала у вирішальному матчі турніру з французами, демонструючи далеко не найкращий футбол? На нашу думку є дві причини: перша — Тольдо, друга — Неста, Каннаваро, Юліано. Лінія оборони італійців на цьому турнірі дійсно виглядала "гросмейстерські". Команда Дзоффа грала за схемою 1-3-4-1-2 або 1-3-5-2.
У стартовому турі Євро-2000 їм протистояла збірна Туреччини з небезпечним Хаканом Шукюром. "Лазурні" впоралися з турками, але виглядали непереконливо. Після цього матчу алленаторе "Скуадри Адзурри" вирішив зробити певні перестановки у своїй захисній лінії, що у підсумку зіграло ключову роль у ході італійців до фіналу чемпіонату Європи.
Мальдіні був переведений на позицію лівого фулбека замість Пессото, який не вразив у матчі з турецькою командою, а місце капітана у центрі захисту зайняв Юліано. Цікаво, що Діно Дзофф зміг налагодити дуже організовану гру в обороні між футболістами, які виступали за чотири різні клуби. Тольдо — Фіорентина, Неста — Лаціо, Каннаваро — Парма та Юліано — Ювентус.
До того ж, захисник "Старої сеньйори" та голкіпер "Фіалок" перед Євро і близько не були основними гравцями збірної. Травма воротаря Парми Буффона стала причиною появи в стартовому складі "Ческо" Тольдо.
"Скуадра адзурра" чотири матчі з шести розпочинала з цією захисною четвіркою, в трьох з яких закінчувала гру "на нуль". Тільки у фіналі турніру, італійці, з цими футболістами в обороні, пропустили гол в основний час. На 90+3 хвилині відзначився Сільвен Вільтор. Як же вони були близькі до тріумфу...
Тим не менш для збірної Італії все могло закінчитися у півфіналі. Неймовірно потужні Нідерланди з геніальним Бергкампом, забивним Клюйвертом, "пітбулем" Давідсом, блискавичним Овермарсом та надійним Ван дер Саром розглядалися, як не тільки фаворити півфінального протистояння, а й всього чемпіонату Європи. Господарі турніру демонстрували видатний футбол. Те, що вони зробили у 1/4 фіналу з зухвалими югославами увійшло в історію європейського футболу.
Матч між Нідерландами та Італією завершився у безгольову нічию в основний та додатковий час (єдиний матч турніру де не було забито жодного м'яча). Але, що це був за двобій! Досі невідомо у яку церкву ходили "Лазурні" перед півфіналом, щоб врешті решт стримати атакувальний потенціал команди Райкаарда.
Нідерландці в цьому матчі обстукали всі штанги воріт Тольдо, з середини першого тайму грали у більшості (Дзамбротта був вилучений за дві жовтих картки), до 65-ї хвилини не забили два пенальті та загалом домінували на поле, однак не спромоглися забити бодай одного голу. Все вирішувала серія післяматчевих пенальті. Серія, яка стала легендарною завдяки італійському голкіперу та "паненки" Тотті.
Воротар Фіорентини у цьому матчі загалом пропустив лише один одинадцятиметровий постріл з шести, а удар нападника Роми, точніше діалог перед цим ударом став культовим на багато років вперед:
Ді Б'яджо: — У Франції я обі.рався (має на увазі не забитий пенальті у післяматчевій серії з французами на чемпіонаті світу-1998)
Тотті: — Навіщо ти мені це сказав? Подивись, який в них велетень на воротах!
Ді Б'яджо: - Це ти мене так заспокоїти вирішив?
Тотті: - Годі тобі, не панікуй! Покладу йому "черпачок".
Мальдіні: - Ческо, в тебе все в порядку з головою?! Це півфінал чемпіонату Європи!
Тотті: - Знаю, знаю... зараз заб'ю
І він забив!
Те, що було потім, всі й так знають. Забитий м'яч Дельвеккіо, гол Вільтора на останніх секундах компенсованого часу та "золотий" постріл Давіда Трезеге. Це була справжня трагедія для всієї Італії, але ті подвиги, які здійснила команда Діно Дзоффа на футбольних полях Нідерландів та Бельгії назавжди залишаться в історії чемпіонатів Європи.
Франція — чемпіони Європи!
Збірну Франції, разом зі збірною Нідерландів з самого початку розглядали, як головного фаворита турніру. Захисна ланка та середня лінія команди були одними з найсильніших, якщо не найсильнішими у світі.
На переможному для французів домашньому чемпіонаті світу-1998 питання викликала лінія атаки (тоді основним нападником "Ле Бле" був Стефан Гіварш з Осера, який загалом у складі збірної забив один гол), на Євро-2000 вони були зняті. Тьєррі Анрі з лондонського Арсеналу та без п'яти хвилин нападник Ювентуса Давід Трезеге за два роки з перспективних футболістів перетворилися на топових форвардів, у команді також з'явилися Сільвен Вільтор та надзвичайно талановитий Ніколя Анелька.
У суперники "Трикольоровим" дісталися згадані вище нідерландці, фіналіст минулого чемпіонату Європи збірна Чехії та чемпіон Європи-1992 Данія. Французи впевнено розібралися в стартовому матчі з данцями, а потім досить важкою перемогою над чехами достроково забезпечили собі вихід у плей-оф.
В останньому турі Франція грала з Нідерландами за перше місце у групі D і програла у результативному матчі, виставивши не основний склад. Тоді любителі конспірології підозрювали, що французи спеціально "здали" гру.
Річ у тім, що розклад в іншій групі вже був відомий, і переможець цього матчу потрапляв на збірну Югославії. Балканці на той момент вважалися тіньовим фаворитом турніру, але у своїй групі фінішували позаду іспанців. В той час збірна Іспанії і близько не була такою потужною, якою вона стала через певний проміжок часу, особливо після провалу на чемпіонаті світу-1998.
Але, чвертьфінал з колективом Хосе Антоніо Камачо для Зідана і Ко виявився набагато складнішим ніж здавалося на перший погляд. Після першого тайму "сині" мали перевагу в один забитий м'яч. На шикарний гол зі штрафного Зідана та влучний постріл Джоркаєффа, іспанці відповіли голом Мендьєти з пенальті.
Увесь другий тайм "Фурія Роха" провисіли на воротах Бартеза і на останній хвилині основного часу матчу заробила пенальті. Мендьєта на той час був вже замінений, тому до "точки" підійшов Рауль. Нападник мадридського Реала мав всі шанси, щоб стати національним героєм країни, натомість він став справжнім антигероєм Іспанії, пробивши з одинадцятиметрової позначки вище воріт. Зі слів самого Рауля, він пам'ятатиме цей промах все своє життя.
У півфіналі команда Лемара зустрічалася зі збірною Португалії. Цей матч подавався футбольними експертами та журналістами, як битва між Зіданом та Фігу, але запам'ятався потворною розбіркою в кінцівці гри. В основний час команди обмінялися голами. У португальців відзначився Нуну Гомеш, за французів забив Т'єррі Анрі.
Гра поступово перейшла до овертайму. На 117-й хвилині Вільтор обіграв воротаря "обраних" Вітора Баю та під гострим кутом пробив у напівпорожні ворота. "Шкіряний" влучив у руку Абеля Шав'єра і суддя призначив пенальті, який реалізував Зідан.
Поки французи святкували вихід у фінал (на турнірі діяло правило "золотого" голу в овертаймі), португальці накинулися на головного рефері зустрічі Гюнтера Бенке. Нуну Гомеш вдарив його, а коли суддя потягнувся за червоною, Паулу Бенту спробував відібрати картку. У цей же час хтось із португальців штовхнув і обплював лінійного Ігора Срамку (саме він підказав Бенке призначити пенальті після удару Вільтора).
Після матчу Нуну Гомеша відсторонили на вісім місяців від участі у всіх турнірах УЄФА. Паулу Бенту — на півроку. Абель Шав'єра, який також напав на арбітра матчу в підтрибунному приміщенні, дискваліфікували на дев'ять місяців (згодом Арбітражний суд в Лозанні визнав, що рішення було безпідставним).
Фінал з італійцями. Знову драма (французи зрівняли рахунок на останніх хвилинах основного часу матчу завдяки голу "рятувальника" Вільтора). І знову "золотий" гол, тільки тепер з гри і у виконанні Трезеге.
Французи маючи у своєму складі видатних виконавців, починаючи від Ліліана Тюрама та закінчуючи легендарним Зінедіном Зіданом дійсно заслужили на цю звитягу. "Ле Бле" на той час стали першою збірною, якій вдалося по черзі виграти спочатку чемпіонат світу, а потім чемпіонат Європи. Це була фантастична команда, яка по праву вважається однією з найкращих збірних в історії Гри.
Цікаві факти:
- Збірна Франції стала першим чинним чемпіоном світу, який зумів перемогти на європейській першості.
- Після Євро-2000 було прийнято рішення відмінити правило "золотого" голу.
- Чемпіонат Європи вперше проводився в двох країнах — Нідерландах та Бельгії.
- Вперше на великих турнірах після групового раунду відлік жовтих та червоних карток "обнулявся".
- Нідерланди в стартових чотирьох матчах Євро-2000 забили 13 голів
- В середньому забивалося 2,75 голи за гру (другий показник в історії та перший за часів 16-ти команд в фінальній стадії чемпіонатів Європи).
- В середньому кожні 33 хвилини команди забивали гол на Євро-2000.
- Найкращі бомбардири турніру Патрік Клюйверт (Нідерланди) та Саво Мілошевич (Югославія) забили по п'ять м'ячів.
- Збірна Італії в середньому пропустила найменше голів на Євро-2000 в основний час — 0,5 м'яча за 90 хвилин.
- У фінальній стадії турніру брало участь відразу чотири пари братів: Гарі та Філ Невілл (Англія), Франк та Рональд де Бур (Нідерланди), Еміль та Мбо Мпенза (Бельгія), Патрік та Даніель Андерссон (Швеція).
- Лоттар Маттеус на момент проведення Євро-2000 був найстарішим футболістом, який коли-небудь приймав участь у європейській першості. Йому було 39 років.
- Сречко Катанец (Словенія) на момент Євро-2000 наймолодший головний тренер в історії чемпіонатів Європи — 36 років та 333 дні.
Цікаві матчі, які обов'язково треба передивитися:
Словенія — Югославія
Іспанія — Югославія (!!!)
Нідерланди — Югославія
Англія — Румунія
Англія — Португалія
Франція — Італія
Символічна збірна Євро-2000 від УЄФА: Тольдо — Тюрам, Каннаваро, Блан, Мальдіні — Зідан, Вієйра, Давідс, Фігу — Клюйверт, Тотті.
