Вже сьогодні добігає кінця груповий етап ЧС. Зокрема, одна проти одної виходять збірні Уругваю та Гани – для виходу в плей-офф “селесте” треба перемагати, тоді як “блекстарз” може влаштувати і нічия. Parimatch Ukraine вважає, що більше шансів на перемогу у збірної Уругваю та дає на її перемогу коефіцієнт 1,73.

“Селесте” та “блекстарз” раніше провели лише один матч – але який! Матч-легенда, матч, який затьмарив розпалом навіть фінал, матч, що викликав у одних глядачів асоціацію: “А що, так можна було?”, а в інших – бажання щось змінити у футбольних правилах.

Мабуть, саме Уругвай та Гана стали двома головними відкриттями ЧС-2010. Саме у ПАР зірковий склад Табареса став справжньою топ-командою, яка змогла вже за рік виграти Копа Америка. Зараз трохи дико дивитися на таблицю американського відбору, коли команда із суцільних зірок на 9 очок відстала від Парагваю і до останніх секунд останнього туру ризикувала позбутися навіть п'ятого місця, яке давало місце в міжконтинентальному плей-офф.

У ньому уругвайці теж не без проблем пройшли Коста-Рику – і вже на ЧС розкрилися у всій красі. Групу з Францією, Мексикою та господарями турніру було виграно дуже впевнено; так само впевнено було пройдено і Корею в 1/8. Табарес не балував публіку атакуючим футболом, його завжди влаштовувала перемога в один м'яч – але сила цього Уругваю була саме в тому, що Суаресу, Кавані та Форлану не потрібно було багато моментів для голів, а Годін, Муслера та компанія грали дуже впевнено, надійно.

Але якщо успіх “селесте” був скоріше фактом появи видатного покоління, то Гана була повноцінною сенсацією. Той склад “блекстарз” не мав жодної справжньої зірки. Велика спокуса записати в такі Саллі Мунтарі, який тільки-но виграв все з Інтером – але він був у тій команді відвертим запасним. Асамоа Г'ян грав за скромний Ренн і був людиною, від якої вже відмовився Удінезе. Про решту гравців команди тим більше мало хто знав: особливо неадекватною була картина з матчу Сербія – Гана, коли один одному протистояли другий і в кращому разі третій воротарі Вігана. Так, у команді, де дива в рамці творив оманець Аль-Хабсі, першим запасним був Стойковіч, а Кінгсон не проходив і на лаву запасних.

Проте Гана не просто рухалася сіткою турніру, а робила це з потужністю танка. Могутність, величезна фізична міць дозволила “блекстарз” розчавити зоряний склад сербів, здобути нічию з Австралією й на рівних грати з німцями. Програла, але шлях від цього став лише простішим: якщо бундестім з першого місця отримала в суперники Англію та Аргентину, то ганці – для початку США. І, знову-таки, завдяки нелюдській фізичній готовності, обіграли “янкіз” в овертаймі.

120 хвилин проти США не стали проблемою для ганців: вони й у новій грі чим далі, тим більше володіли ініціативою. В основний час команди по разу забили сверхдальними ударами – і якщо у ганців, схоже, спрацювала домашня заготівля (Г'ян пригнувся при ударі Мунтарі, дезорієнтувавши Муслеру), то Форлан ударом зі штрафного впіймав помилку Кінгсона. Заради справедливості, м'ячі серії Jabulani стали проблемою для багатьох воротарів.

Чим далі, то більше ганці вигравали верхову боротьбу, чим важче доводилося уругвайцям. Стратегічний план виглядав просто: дотягнути до серії пенальті, де Муслера мав мати перевагу над Кінгсоном. Але наприкінці додаткового часу воротар помилився на виході – і Адійя (той самий Адійя, який згодом опинився в київському Арсеналі!), завдав, здавалося б, гольового удару. Від голу “селесте” врятував лише Суарес, який видав сейв на рівні непоганого воротаря.

Стовідсоткова червона, й до вiдмiтки підійшов Г'ян. Від людини, яка стала головним відкриттям турніру, потребувалося тільки поставити переможну крапку – і вперше в історії вивести в півфінал ЧС не те що Гану, а в принципі якусь африканську збірну. Асамоа розбігся – і... вдарив у перекладину.

Смішно, що Суарес цей епізод ще побачив з брівки, а потім через пункт правил був змушений піти в роздягальню. Він зателефонував до своєї дружини, яка була на пізньому терміні вагітності – і потім писав результат кожного з ударів.

Г'ян, можна сказати, не зходив з місця: він пішов бити перший пенальті – і реалізував його.Взагалі перші п'ять спроб на дві команди були реалізовані, але потім у команд, мабуть, закінчилися нерви. Джон Менса пробує – і б'є гірше, ніж били уругвайці на тренуваннях під час розминки Муслери; Максі Перейра хоче вивести команду вперед – і б'є, таке відчуття, за межі стадіону; Адійя хоче забити хоча б зараз — і теж б'є дуже слабо для воротаря...

Хто перервав це порочне коло? Людина з прізвиськом “Божевільний”. Себастьян “El Loco” Абреу дуже довго не починав два сезони в одній і тій же команді і встановив світовий рекорд за кількістю клубів, за які грав. У це число навіть важко повірити: різних команд у кар'єрі Себастьяна набралося тридцять дві. Напевно, тільки така людина в такій ситуації, коли на межі інфаркту був весь стадіон, могла розбігтися і... виконати паненку. Кінгсон завалився до удару, слабка ланка “блекстарз” все ж у вирішальний момент луснула.

Резонанс після такого матчу був величезний. Тренер ганців розповідав, що вимагатиме, щоб у таких епізодах, як із Суаресом, автоматично зараховувався гол; навіть у ПАР газета вийшла із заголовком “Рука диявола”, а в Гані взагалі палили опудала зрозуміло якогось гравця. Без Суареса Уругвай вилетів у півфіналі, а матч за третє місце програв німцям і з Луїсом – але та неймовірна розв'язка дозволила запам'ятатися уругвайцям більше, ніж будь-якому медалісту турніру.

Г'ян чудово відіграв турнір і все літо перебирав між клубами. В останній день літнього трансферного вікна він перейшов до Сандерленда – мабуть, “коти” заплатили найбільше. Пройде всього півтора року, і він поїде до ОАЕ, потім до Китаю, потім знову до ОАЕ... Суарес же вже в листопаді того ж року вкусив Отмара Баккала, гравця суперників – через роки ще одного гравця, потім ще одного. А ще виграв усі можливі титули.

Напевно, розв'язка чвертьфіналу ЧС, матч за місце в історії найкраще характеризує обох гравців. Суарес багато, як ніхто інший діє на рефлексах. Іноді це грає в плюс, іноді в мінус – але без цього він не став би тим феноменом, яким став. Г'ян ще в 24 роки вибрав шлях найменшого опору – використав турнір всього життя, щоб вибрати команду, де більше платять. Не дивно, що така людина в момент найбільшого тиску  просто зламалася.

Віталій Пасічний, Football.ua