У Досі вже давно настала ніч, коли автобус збірної Аргентини виїхав зі стадіону Лусаїл для п’ятимильної подорожі назад до їхньої штаб-квартири в Катарському університеті.

На борту панував похоронний настрій.

Збірна Саудівської Аравії щойно влаштувала одну із найбільших сенсацій в історії чемпіонатів світу, обігравши Аргентину з рахунком 2:1 у стартовій груповій грі та поклавши край 36-матчевій безпрограшній серії своїх іменитих суперників. Команда, яка прибула до Катару як один з фаворитів на виграш трофея, що у підсумку стане для них третім титулом чемпіона світу, була поранена і виглядала доволі вразливою.

Ліонель Мессі сказав кілька слів ЗМІ в змішаній зоні стадіону і мало говорив у роздягальні. Однак пізніше вирішив, що настав час взяти слово.

За словами аргентинської газети Clarin, Мессі піднявся і сказав команді, що ця поразка — аж ніяк не означає кінець їхніх надій — навпаки представляє шанс показати "з чого складається їхній колектив, стати сильнішими, ніж будь-коли, і дивитися вперед".

26 днів потому, на тому самому полі стадіону Лусаїл, грибокий відчай гравців збірної Аргентини та тренерського штабу Ліонеля Скалоні змінився на радість, оскільки команда вписала своє місце в історію та здобула першу перемогу на чемпіонаті світу з 1986 року. Можливо, ті слова Мессі після Саудівської Аравії тоді лунали в їхніх вухах.

Романтики можуть думати, що цей турнір дотримується якогось небесного сценарію, радісного завершення того, що було названо останнім танцем Мессі на світовій арені, але реальність зовсім інша. Натомість це був тріумф, який випливає з точного планування, незламного командного духу, майстерності в низці вирішальних моментів — і так, використання 35-річного Мессі в його золоті роки кар'єри, кінець якої вже зовсім не за горами.

Однією з цікавинок славної кар'єри Мессі є те, що його присутність у роздягальні з Аргентиною не зовсім відповідала його славі. Хоча його вплив завжди був значним, протягом більшої частини кар'єри Ліонеля в національній збірній саме півзахисник Хав'єр Маскерано був тим, який вважався духовним лідером команди.

Однак останніми роками Мессі знайшов свій голос — буквально.

Кадри його хвилюючої промови в роздягальні перед фіналом Кубка Америки-2021, який відбувся на тотемічному бразильському стадіоні Маракана, стали вірусними після перемоги Аргентини з рахунком 1:0 над господарями турніру та головними суперниками, що показало нам нову сторону зіркового футболіста.

Зміни відбулися і в громадськості. Якщо раніше висловлювання Мессі для ЗМІ часто звучали ідіомами та сленгом з Іспанії, де він провів більшу частину свого життя після переїзду туди у віці 13 років, тепер він віддає перевагу аргентинській фразеології. Для нації, яка спочатку намагалася потеплішати до гравця, який вирішив перебувати в Барселоні протягом останніх двох десятиліть, це була значна зміна.

Такою самою була готовність Мессі поставити себе на передній план і в центр медіа-активності Аргентини в Катарі.

Раніше він мав репутацію — можливо, трохи несправедливу — зникаючого безвісти після гучних поразок або невдач, вважаючи за краще дозволяти іншим старшим гравцям говорити та брати удар на себе.

Однак після поразки від Саудівської Аравії Мессі — капітан — був тим, хто виступив, закликаючи вболівальників і пресу зберігати віру в гравців, визнаючи, що вони відчували себе "мертвими" після гри.

Усередині команди Мессі теж пристосувався до змін.

У минулому його найдовіреніші лейтенанти були розміщені на "la mesa chica" ("маленький столик"), де він і його найближче оточення їли їжу під час виконання міжнародних обов’язків на футбольній арені. Маскерано, Лукас Білья, Анхель Ді Марія, Гонсало Ігуаїн і Серхіо Агуеро були постійними супутниками вечері, і вони були лише за запрошеннями. Повідомляється, що Мауро Ікарді не заграв в аргентинській команді через те, що зайняв вільне місце в la mesa chica, очевидно тому, що відчував, що його висока репутація в Європі дозволяє йому мати такий самий статус у національній збірній. Кажуть, що Мессі та його друзі не були вражені.

Тепер у Мессі не було іншого вибору, як інтегруватися з іншими. Маскерано, Білья, Ігуаїн і Агуеро завершили кар’єру — чи то у міжнародному футболі, чи взагалі. З початкового кола Ді Марія — єдиний, хто все ще грав у збірній. Натомість Мессі тісно зв’язався з такими людьми, як Родріго Де Пауль (людина, яка стала відомою як його охоронець на полі та поза ним), Ніколасом Отаменді та Папу Гомесом.

Леандро Паредес став близьким союзником футболіста, і не тільки завдяки тому, що вони разом провели минулий сезон як одноклубники в Парі Сен-Жермен. Іспанська газета El Pais повідомила, що коли Де Пауль став новим поповненням національної збірної в 2019 році, він і Паредес постукали в двері Ліонеля і запросили його зіграти з ними в карти. Вони все ще роблять це зараз.

Мессі все ще має особливий статус у команді. У той час, як він залишився сам в кімнаті 201 в університетському містечку Катарського університету (Папа зайняв номер 201 у Ватикані після свого обрання в 2013 році — чудовий збіг, нічого іншого), його товариші по команді розділилися.

Де Пауль залишився з Отаменді, старшим гравцем, який вважається чимось на зразок опікуна для більш молодих виконавців, а Паредес, який керує групою команди у WhatsApp, перебував із Ді Марією. У цієї пари багато спільного, оскільки вони обидва були частиною південноамериканського "клану" в роздягальні ПСЖ, який розпався минулим літом.

Молоді гравці, такі як Лісандро Мартінес, Енцо Фернандес, Крістіан Ромеро, Хуліан Альварес і Науель Моліна, також підтримали командний дух: вони добре знайомі один з одним, оскільки виросли в молодіжних командах Аргентини, і ніколи не було жодних питань щодо їхньої достатньої поваги до старших профі.

Фернандес, наприклад, пам’ятав листа, який він написав Мессі, коли був 15-річним хлопцем, проголошуючи свою відданість 10-ці, яка щойно оголосила про нетривалий відхід з міжнародного футболу, і нарікав на те, як погано з ним поводилися на батьківщині.

Групи гравців добре змішалися в університеті Катару, базі, яка відрізнялася від багатьох конкурентів Аргентини на чемпіонаті світу, більшість з яких вирішила зупинитися в одному з багатьох розкішних готелів і спа-курортів штату. Кампус коледжу навряд чи був спартанським, але він був без надмірностей, і Аргентина відчула, що ділове оточення допоможе підкреслити, що їхня команда була тут для перемоги, а не для відпочинку.

Були деякі речі, імпортовані з дому, особливо 2600 кг (5700 фунтів) яловичини, а також чотири виготовлені на замовлення грилі та топка. Усе це допомогло забезпечити асадо – барбекю на відкритому повітрі, яке є аргентинською фірмовою стравою і дозволило гравцям об’єднатися, поки м’ясо готував шеф-кухар команди Дієго Яковоне в одному з дворів кампусу.

"Моя улюблена їжа — асадо, але це дещо більше", — сказав Скалоні. "Це створює атмосферу союзу та колективної хімії. Це частина нашої культури, аргентинська ідіосинкразія. Саме в цей час ми можемо поговорити, посміятися, розслабитися та спілкуватися. Справа не обов’язково в м’ясі, хоча ми його любимо, це в тому, щоб бути частиною команди та зв’язку, який це породжує".

Був простой і для гравців із сім’ями: після перемоги в 1/8 фіналу над Австралією члени команди отримали два дні відпочинку, а родичам дозволили потрапити на тренувальний табір. Після перемоги над Хорватією у півфіналі було надано більше днів, хоча Мессі був одним із гравців, які вирішили залишитися на полі та готуватися до фіналу.

Це був турнір, де він хотів нічого не залишати напризволяще.

Не те, щоб Мессі був зовсім без союзників зі старих часів. Одна з фігур, яка відіграла найпомітнішу роль у проходженні Аргентини до фіналу, хоча навіть не була членом офіційної делегації в Катарі — Агуеро, який був змушений піти на пенсію в грудні минулого року у віці 33 років через нещодавно виявлену хворобу серця.

Агуеро, який забив 41 гол у 101 грі за збірну Аргентини, офіційно перебував у Катарі, щоб працювати на ESPN Argentina та створювати власні відео на Twitch з інтерв’ю з гравцями.

Загалом вони були добре сприйняті, хоча його роль спровокувала один незручний момент, коли після поразки від Саудівської Аравії Агуеро пояснив, чому Лаутаро Мартінес був неправильним вибором, і що Альварес мав би зіграти у стартовому складі.

Це було інтерпретовано як напад на Мартінеса, якого запитували про коментарі Агуеро в наступні дні, і створило певну напругу за лаштунками, хоча той факт, що Альварес був підвищений до стартового складу для третьої групової гри проти Польщі, припустив, що до такої ж точки зору прийшов й тренерський штаб.

Однак до кінця турніру Агуеро став щасливим талісманом команди, взявши участь у тренуванні — він забив чудовий гол у сесії, що відбулася за три дні до фіналу — і відновив тісний союз із Мессі.

35-річний футболіст є хрещеним батьком сина Агуеро, 13-річного Бенджаміна, і серйозно ставиться до своїх обов’язків, навіть подарувавши йому шорти, в яких він був у півфіналі проти Хорватії.

Свого часу Агуеро та Мессі жили разом у національній збірній, і під час підготовки до недільного фіналу колишній нападник Манчестер Сіті повернувся до свого старого друга, щоб запропонувати підтримку перед найбільшою грою в його житті.

Потім, у самому фіналі, Агуеро знову опинився в центрі аргентинських святкувань: під час фінального свистка він приєднався до гравців на полі — у футболці з номером 19, який він носив, граючи за свою країну, і ненадовго на початку минулого сезону в Барселоні із Мессі. Також він ніс величезний барабан — перш ніж прийняти свою чергу, щоб підняти трофей і тріумфально нести свого друга по полю на плечах.

Готовність Аргентини дозволити Агуеро відігравати таку надзвичайно помітну роль за лаштунками є свідченням його авторитету в команді, але також розкриває дещо про характер головного тренера, який був радий дозволити йому це зробити, водночас гарантуючи, що ця група сильних, емоційних особистостей може створювати єдине ціле.

Ліонель Скалоні ніколи не повинен був тренувати Аргентину.

Після звільнення Хорхе Сампаолі після їхньої поразки в 1/8 фіналу чемпіонату світу з рахунком 3:4 проти збірної Франції в 2018 році більшість коментаторів закликали призначити одного з аргентинських тренерів клубного рівня, таких як Маурісіо Почеттіно чи Дієго Сімеоне.

Скалоні, який ніколи не працював тренером клубу, був частиною штабу Сампаолі і отримав цю роль на тимчасовій основі, але не розглядався як серйозний варіант, щоб зайняти її на постійній основі. Або, принаймні, не був до того, доки жахливий стан фінансів Аргентинської футбольної асоціації не став до болю очевидним. Руйнівний режим президента ФА Хуліо Грондони зробив їх нездатними дозволити собі кандидата більш високого рівня, тому Скалоні отримав свій шанс.

Скалоні знав про негативну реакцію на його призначення — Дієго Марадона звинуватив його в тому, що він не в змозі керувати колективом, не кажучи вже про те, щоб очолювати національну команду — і розумів необхідність створити навколо нього сильну команду підтримки. Найважливіше те, що він знав, наскільки важливо мати персонал, який би заслужив довіру Мессі.

Першим найнятим чоловіком у штаб став Пабло Аймар — один із кумирів дитинства Мессі та його партнер по команді на чемпіонаті світу 2006 року.

Прізвисько Аймара може бути "Клоун", але це заперечує його вплив: його вважають емоційним серцем аргентинської команди (його зняли плачучим на лаві після того, як Мессі забив вирішальний стартовий гол проти Мексики у другій груповій грі) і має непохитну повагу гравців.

Усі інші призначення Скалоні виявилися хитрими. Вальтеру Самуелю, колишньому центральному захиснику і сильній, мовчазній фігурі у таборі, доручили працювати з захистом, часто скликаючи зустрічі один на один або невеликі групові чати, щоб передавати свої вказівки. Роберто Аяла, який був спортивним директором клубу Расінг в Аргентині, а потім недовго у Валенсії, забезпечував більш загальний нагляд.

Скалоні, тим часом, встановив культуру, яка понад усе ґрунтується на прагматизмі.

У той час як більшість аргентинських тренерів вважаються послідовниками однієї з двох шкіл — Білардісмо (менталітет "перемоги за будь-яку ціну" Карлоса Білардо, тренера-переможця чемпіонату світу 1986 року) і Меноттісмо (названий на честь Сезара Луїса Менотті, чия вільна філософія привела до трофея у 1978 році) — Скалоні займає золоту середину. Він адаптує свою тактику до суперників, регулярно змінюючи системи та футболістів між матчами та під час них.

"Чемпіонат світу виграють розумні команди, обережні команди, які знають, коли атакувати, а коли захищатися", — сказав Скалоні перед початком турніру в Катарі. "Рідко команда перемагає тотальною перемогою. Інтелект є частиною футболу, і нам доведеться адаптуватися, щоб знати, що нам підходить".

Відмова Скалоні використовувати визначену систему не була зустрінута одностайним схваленням в Аргентині. Навіть у тренерському штабі були побоювання, що команда не така сильна, як та, що виграла Копа Америка 16 місяців тому, хоча це в основному можна пояснити травмами.

Тренер також був задоволений дозволом Мессі бути менеджером на полі, керуючи матчами за його бажанням.

У важливій груповій грі проти Мексики, коли Аргентині загрожувало вибуття з турніру, Мессі, розчарований відсутністю необхідного ефекту, сказав Ді Марії, що йому потрібно доставити м’яч в центр, оскільки він відчув, що їхні суперники мають проблеми у подібній зоні. Звісно, ​​на 64-ій хвилині Ді Марія доставив м’яч саме туди, і, не маючи жодного захисника в радіусі двох метрів від нього, Мессі зміг пробити в один дотик і вразити ворота.

"Він як снайпер чи мисливець, він весь час озирається", — сказав аргентинський журналіст Мартін Мазур, оцінюючи здатність Мессі аналізувати матчі, коли вони відбуваються навколо нього. "Тепер, коли він грає, він весь час полює. Це схоже на документальний фільм про природу та розробку того, що він збирається робити далі".

Однак Скалоні втрутився, коли було необхідно. Після поразки від Саудівської Аравії, коли команда повернулася на тренувальну базу, він, як повідомляється, скликав нараду своїх гравців і штабу. Це не була гнівна тирада, а скоріше спроба підняти настрій, особливо серед тих, хто не мав досвіду в подібних змаганнях.

Кажуть, що будь-яке розчарування, яке було в команді, швидко поступилося місцем більш позитивним настроєм таких, як Ді Марія, Гомес, Де Пауль і Еміліано Мартінес.

Меседж був чітким: не концентруйтеся лише на цьому розчаруванні.

План Скалоні був мудрим, тому що вся команда Аргентини була підживлена ​​емоціями, а не лише щодо того, щоб дати Мессі трофей, якого заслуговує його кар'єра.

На ранніх стадіях турніру численні ЗМІ нарікали, що доступ до колективу був відносно обмеженим, особливо враховуючи, що це контрастує з відкритим підходом Бразилії.

У той час як їхні великі суперники з радістю виставляли різних тренерів і гравців, щоб детально обговорити тактику та підготовку, Аргентина була помітно більш гострою. Наприклад, Скалоні образився на питання про те, що Де Пауль покинув тренування раніше. Тренер сказав, що відповість на запитання журналіста, але тільки якщо той спершу розкриє своє джерело.

Цей менталітет поширився на поле, і його найкраще всього втілив Мартінес.

Воротар — на прізвисько "Дібу", оскільки в молодості він був схожий на персонажа телевізійного мультфільму з такою назвою — є однією з найпопулярніших і шанованих фігур команди (Мессі приписує йому перемогу Аргентини на Копа Америка минулого року), але добре відомий своїм палким підходом. Коли в інтерв’ю перед турніром Паредеса попросили виділити з групи команди у WhatsApp гравця з "найгарячішою вдачею", він вибрав Емі Мартінеса.

Витівки голкіпера Астон Вілли ставали все більш екстремальними в міру проходження сіткою чемпіонату світу.

Визначальний момент, безсумнівно, стався після фіналу, коли він відсвяткував вручення нагороди "Золота рукавичка" як найкращому голкіперу турніру, поклавши трофей собі на пах і висунувши стегна — очевидно, відсилаючи до розміру його статевих органів — але це було далеко не одноразовим випадком.

Після перемоги в чвертьфіналі над Нідерландами, в якій було продемонстровано рекордні для чемпіонатів світу 18 жовтих карток, все вирішила блискуча гра Мартінеса в серії пенальті, голкіпер розповів, що зробив на своєму телефоні скріншот коментарів Луї ван Ґала під час підготовки, коли тренер суперників заявив, що досвід його команди стане вирішальним, якщо гра дійде до пенальті.

"Я показав це Мартіну (Токаллі, тренеру воротарів збірної Аргентини) і своєму психологу, і я сказав їм: "Так, зараз він запалив мене", — сказав Мартінес. "Я зберіг цю статтю на своєму телефоні і щодня переглядав її для мотивації напередодні гри".

Мартінес був не єдиним аргентинцем, який побачив провокацію тієї ночі.

Мессі також намагався проявити своє роздратування, затиснувши вуха Ван Галу та його тренерському штабу після того, як він забив перший гол у грі з пенальті, а потім перервав післяматчеве телеінтерв’ю, щоб вигнати Вута Вегхорста, нападника Нідерландів.

"На що дивишся, дурню?" — крикнув Мессі. "Іди тим шляхом, дурню. Йди геть".

Агуеро, який був поруч у тунелі, тоді довелося втрутитися, коли Вегхорст пішов спробувати потиснути руку Мессі.

І навіть у момент найбільшого тріумфу, коли вони святкували мундіальну перемогу та лилися ящики пива в роздягальні в неділю ввечері, гравці прагнули дражнити своїх суперників, а також святкувати власні досягнення. Один за одним вони вимагали "хвилини мовчання" для своїх великих суперників — від Кіліана Мбаппе, чий хет-трик у фіналі був марним, до всієї бразильської нації.

По правді кажучи, Аргентина харчувалася енергією своїх уболівальників не менше, ніж вони самі.

Жодна країна, за винятком, мабуть, Бразилії, не отримала такої підтримки в Катарі, такий тон задали понад 1000 вболівальників, які прийшли в університетське містечко о 3:45 за місцевим часом, щоб привітати команду після того, як вони щойно прибули з тренування перед турніром у сусідньому Абу-Дабі.

"Ми почуваємося місцевими жителями, здається, що ми граємо в Аргентині", — сказав Мартінес. "Підтримка людей допомогла нам залишити позаду погану гру проти Саудівської Аравії".

Було багато дивовижних історій про те, до чого зайшли вболівальники Аргентини, таким було їх бажання побачити, як команда творить історію.

Історія за одного з аргентинців, який продав свою машину, кинув роботу та розлучився зі своєю дружиною, щоб бути там стала крилатою, інші, як повідомляється, брали банківські позики та назбирали тисячі доларів боргів у надії стати свідками історії.

Вдома все було не менш напружено.

Напередодні фіналу виявилося, що колектив із сотні відьом — так звана La Brujineta (гра на "bruja", іспанське слово для відьми, і "La Scaloneta", прізвисько національної збірної) — проводили ритуали, спрямовані на поглинання негативної енергії від гравців Аргентини. Зараз група має понад 28 000 підписників у Twitter.

Кожна перемога Аргентини зустрічалася все більш хаотичними сценами святкування, а площа Республіки в Буенос-Айресі слугувала центром для радісних уболівальників.

Однак у кожному регіоні був свій власний чемпіон, і однією з головних тем прес-брифінгу Скалоні була присутність Дієго Короля, журналіста газети Ole, який вручив Скалоні прапор, фотографію та повідомлення від Пухато, керівника рідного міста тренера.

Скалоні був люб'язний, і коли йому показали відео людей у ​​Пуджато, які бажають команді удачі, зазвичай спокійний тренер розплакався.

І протягом усього турніру успіх Аргентини супроводжувався "Muchachos" – повсюдним вигуком, який став закликом до зборів як для вболівальників, так і для гравців.

Адаптація пісні Muchachos 2003 року панк-гурту La Mosca з Буенос-Айреса з текстом, переписаним аргентинським прихильником на ім’я Фернандо Рамос, прославляє спортивну культуру та історію Аргентини. Тут є всі ключові інгредієнти — Мессі, Марадона, Мальвінські острови (спірні острови біля узбережжя Аргентини, окуповані Сполученим Королівством і предметом конфлікту між націями 1982 року) і трохи дражнить Бразилію через ту поразку на Кубку 2021 року у фіналі континетальної першості Копа Америка.

Це було озвучено вболівальниками на трибунах і вулицях Катару, а також гравцями в роздягальні. Тим часом удома він став справжнім хітом: після перемоги над Австралією в 1/8 фіналу машиніст метрополітену в Буенос-Айресі був змушений зупинитися, щоб наказати пасажирам перестати стрибати вгору-вниз, співаючи пісню. Вони продовжували ще 10 хвилин.

За 92-річну історію змагань були більші команди, які вигравали чемпіонати світу, і, звичайно, більш популярні. Але, зрештою, цей тріумф не належав ні нейтральним, ні навіть величезній групі послідовників Мессі, яка охоплює всі континенти.

Це, як зауважив Скалоні після запаморочливих наслідків фіналу, була перемога Аргентини та її чудової футбольної команди, чия дисципліна, врівноваженість і цілеспрямованість зрештою виявилися приголомшливими для кожного, хто наважився перекрити їм шлях.

"Ці гравці грають за свою країну, для аргентинських уболівальників", — сказав Скалоні. "У команді немає суперництва, вони грають один за одного, кожен рухається в потрібному напрямку. Вони дуже пишаються тим, що грають за свою країну. Гравці зламали спини задля успіху. Я так пишаюся ними".

За матеріалами порталу The Athletic