Вирішальним місяцем у 2025 році для національної збірної України стане в підсумку листопад, адже команда Сергія Реброва хоче потрапити хоча б до плей-оф кваліфікації чемпіонату світу-2026. Проте для цього перед ключовими протистоянням відбіркового циклу взагалі не було підготовлено жодних якісних передумов.

У розкладі "синьо-жовтих", як і решти команд, на найближчі кілька днів є всього пара поєдинків, проте обидва з них відбуватимуться проти прямих конкурентів, і починалась історія з гри в Парижі, де на Парк-де-Пренс Україна протистояла Франції, яку ще до початку відбору вважали явним фаворитом нашого квартету. Але передостанній тур надворі, а "Les Bleus" собі гарантувати вихід до наступного етапу могли, зокрема, і за рахунок нічиєї проти нашої збірної.

Тоді як Україну в контексті боротьби за першу сходинку, зрозуміло, влаштовувала лише перемога. Але й цей результат не гарантував би нам нічого перед останнім туром, оскільки наш наступний суперник, Ісландія, обіграла Азербайджан і на полі суперників також (2:0), а отже зрівнялась із нами за кількістю набраних очок за декілька хвилин до звітного протистояння, і навіть трохи обійшла за рахунок кращої різниці.

Із тим стартовим складом, який обрав наш тренерський штаб на цю гру, було зрозуміло, що про дії в атаці ми можемо особливо не думати. Треба було відбиватись. Таким був задум. Комусь це може подобатись, комусь — ні. Але в ситуації, коли з кожної праски розповідають, що наш футбол помер, а грати доводиться проти збірної з переліку найкращих у світі, то, напевно, так і має бути. Ще й ротацію Ребров провів настільки потужну, щоб не дай Боже хтось не отримав "зайвої" картки. Теж зрозуміло, із яких міркувань це було зроблено.

У підсумку вийшло зіграти так, як вийшло. Не надто цікаво з нашого боку, як уболівальників та просто футбольних глядачів, але що поробиш. 10 ударів по воротах Трубіна до перерви, і понад 10 — після. Але є велика різниця. Три класні постріли в першому таймі від Мбаппе, Олісе та Баркола наш воротар потягнув, а от у другому таймі з цим було значно важче.

Хоча й не все так безутішно могло б бути, якби в зіткненні Очеретька та Упамекано під час спроби нашого гравця пробити з правого флангу штрафного одразу поперерві арбітри побачили б фол французького захисника. Але на пенальті цей момент не потягнув, на відміну від фола Михавка проти Олісе за мить після цього вже всередині наших володінь. Тут уже без питань — довелось витягати м’яч із сітки, куди його паненкою з пенальті спрямував по центру воріт Мбаппе.

Нічого доброго це нам не передвіщувало, і нічого доброго в підсумку для нас не сталось. Мало хто, напевно, здивувався, що перебудуватись на якийсь мітичний атакувальний лад із глибокого захисту ми так і не змогли за ходом гри. Точніше не так — спробували, але стало тільки гірше, бо самі підставились під додаткові ляпаси суперників. А вони, як не дивно, були дійсно болючими.

Ще три голи отримав у власні ворота Трубін. І ще стільки ж міг отримати, але не отримав. Мбаппе оформив дубль, а ще по голу записали невгамовний Олісе, який видав черговий розкішний матч проти української команди, а також свіжий Екітіке. Більшість із цих епізодів у зародку містили наші невдалі спроби виходити до атак, тож у підсумку вийшов розгром, який можна було передбачити, але який тепер треба якомога швидше викинути з голови й дивитись виключно на неділю — там усе вирішуватиметься, а не на Парк-де-Пренс.

У заключному турі Франція зіграє в гостях у Азербайджана, а Україна прийматиме Ісландію.

Франція — Україна 4:0
Голи: Мбаппе, 55 (пен.), 83, Олісе, 76, Екітіке, 88

Франція: Меньян — Кунде (Густо, 89), Саліба, Упамекано, Дінь — Канте, Коне (Заїр-Емері, 80) — Олісе (Нкунку, 89), Шеркі (Екітіке, 67), Баркола (Акліуш, 67) — Мбаппе.

Україна: Трубін — Караваєв, Забарний, Сваток, Михавко (Зубков, 75), Михайліченко — Очеретько (Шапаренко, 64), Ярмолюк (Волошин, 85), Назаренко — Гуцуляк (Ванат, 64), Яремчук (Циганков, 75).

Попередження: Михавко, Ярмолюк