Збірна України здобула важку виїзну перемогу над Мальтою. Поєдинок вийшов не надто вдалим для нашої команди, давайте розберемося чому саме. 

Україна намагалася створити стартовий тиск, проте його не вийшло 

Розпочнемо зі стартового складу. Сергій Ребров анонсував невелику ротацію після матчу із Північною Македонією, так і сталося. Замість Юхима Коноплі з'явився Олександр Караваєв, на позицію Тараса Степаненка вийшов Сергій Сидорчук, справа у нападі грав Владислав Ванат замість Олександра Зубкова. 

Ставка на форварда Динамо була виправдана можливим планом на поєдинок, в ідеальному малюнку якого Україна домінувала та мала би контролювати гру, втім цього не сталося. Не можна сказати, що він провалив його, втім проявити свої сильні якості також не вийшло в повній мірі. 

В принципі, подібні слова можна сказати про всю групу атаки. Причиною стала компактність Мальти. 

У позиційній обороні була формація 5-3-2. Захисники грамотно компенсували простір та встигали виграти позицію, навіть коли м'яч потрапляв до опонента. 

До того ж сміливо грала у розвитку атак. В деяких моментах були довгі передачі, проте "хрестоносці" намагалися шукати адресатів поміж лініями, ефективно виходити з-під нашого пресингу. А потім стався гол. Колективу Мікеле Марколіні вдалося побудувати чудовий білд-ап, не зустріти особливого тиску та в декілька передач доставити м'яч Полу Мбонгу, який увірвався в коридор між Іллею Забарним та Миколою Матвієнко та реалізував фактично вихід віч-на-віч. 

Обидва центрбеки трішки проспали цей ривок. Потрібно було завчасно підготуватися та намагатися дещо звузитися. 

Потрібно було забивати у відповідь, втім навіть коли інсайдам або вінгерам вдавалося дійти до штрафного майданчика, проблемою ставало подолання щільних захисних редутів опонента. Доводилося або намагатися виконувати кроси в надії на рикошет чи вдалий відскок, або старатися бити здалеку. Працювало так собі, особливо враховуючи те, що Мальта дозволяла проходити передачам у власну опорну зону. Та якось ефективно увійти в зони завершення через центр не виходило. 

Головним двигуном атак у центрі поля був Георгій Судаков, проте регулярно вище піднімався і Олександр Зінченко, який нерідко був накінечником у трикутнику Зінченко — Сидорчук — Судаков. 

Ширину намагалися давати крайні захисники, вінгери спробували хитати захист просуванням у напівфланги, проте це також не давало потрібного ефекту. А окрім того був ризик отримати контратаку, тому часто латералі грали у більш низькій позиції. 

Логічним кроком в такій ситуації стали заміни. Юхим Конопля замінив Владислава Ваната, що дозволило Олександру Караваєву грати вінгера, а потім і сам футболіст Динамо поступився місцем на полі Олександру Зубкову. 

Михайло Мудрик відмітився дебютним голом за збірну України, проте показово, що забив він саме дальнім ударом. Трішки більше 20 дотиків у ворожому штрафному з 814 загальних — це той випадок, коли статистика дійсно максимально в тему. 

В цілому, достатньо нервовий матч, можливо, непереконливий та відбувшийся не за планом тренерського штабу, проте важливі три очки в нас все одно є. Не варто виключати і фактор втоми після інтенсивного матчу з Північною Македонією, з Італією вдасться провести один повноцінний цикл, який може пройти продуктивно та дозволити підготуватися до ключового поєдинку нашої групи сконцентровано та впевнено.