На завершення ігрової програми українського футбольного вікенду в рамках п’ятого туру Прем’єр-ліги ми перемістились до Львова, де надвечір неділі розпочинали свою домашню гру проти новачків "елітної" першості в особі СК Полтава місцеві Карпати. Команда Владислава Лупашка перед стартом цього протистояння залишалась єдиною, хто ще не перемагав у цьому сезоні, і після трьох поспіль нічиїх прагнула цю невдалу серію таки обірвати.

Бо "леви" наче й непогану гру демонстрували в цих чотирьох попередніх зустрічах, проте свого все одно не могли досягти. "Жовто-малинові" при цьому також далеко не пішли, і лише номінально домашню гру в Кропивницькому проти рівненського Вереса (1:0) для них можна було вважати успішною.

Сумна осіння львівська злива супроводжувала цей матч від самого його початку, тому настрою у місцевої публіки не було від самого початку. А коли команда Лупашка відіграла перший тайм, то й поготів його не могло бути. Бо нічого не встигли Карпати створити біля чужих воріт, як на 21 хвилині Кононов трохи просунувся вперед через лівий фланг, після чого загострив пасом до штрафного на хід Одарюка, а той прокинув повз Кліщука собі під удар у порожні ворота.

Статистика була красномовною — у цьому чемпіонаті, якщо "леви" не відзначались першими, то перемоги потім не здобували. Публіка місцева це знала й без нашого, тому коли Одарюк ледь дубль не оформив у схожій ситуації, але на протилежному боці чужих володінь і з ударом у Кліщука, то настрою на стадіоні Україна не було. Навіть подвійний момент Альвареса та Ігора наприкінці тайму ситуацію не надто покращив. Тим паче, що тоді Єрмолов уперше конкретно вступив у гру.

Уже на перших хвилинах другого тайму було очевидно, що Лупашко під час перерви розповів своїм гравцям, що так грати не можна, тому "леви" були розлюченими й готовими не помічати суперників на шляху до чужих воріт. Власне, вони так і робили по відношенню до всіх, окрім воротаря Єрмолова — це була занадто велика перепона, щоб так просто її оминути. Зокрема, Костенко та Вітор у цьому пересвідчились особисто, а Ігор та Чачуа просто не влучали в площину. І це ще й десяти хвилин другого тайму не минуло.

Шалений тиск від Карпат припадав, здебільшого, на фланги, і зрештою це дало результат. На 68 хвилині навіс із кутового з правого краю від Мірошніченка відскочив на дальній бік поля під удар свіжому Фабі, і той вколотив удар у лівий кут чужих воріт. За мить до цього Бруніньйо теж міг відзначитись голом, але його закручений удар із лівого флангу з-за меж штрафного прилетів лише в поперечину.

Зрозуміло, що часу Карпатам було ще вдосталь для того, аби взагалі виграти цю гру. Моментів принаймні для цього вистачало. Але ж фактори реалізації та Єрмолова також ніхто нікуди не подів, тож усі ці спроби Краснопіра, Педрозу чи божевільної сили удар зльоту від Федора в одній з останніх атак завершувались нічим інакшим, як порятунками від воротаря. Полтава стояла до останнього. Але не тільки — ще й до контратак почали наприкінці гри вибігати, тож "леви" мали нагоди таки зіпсувати собі вечір остаточно. Однак кожен залишився при своєму.

У наступному турі львівські Карпати гостюватимуть у київської Оболоні, тоді як посеред тижня поїдуть до Буковини на матч Кубка України, а СК Полтава спочатку навідається до тернопільської Ниви, після чого прийматиме харківський Металіст 1925.

Карпати — СК Полтава 1:1
Голи: Фабі, 68 — Одарюк, 21

Карпати: Кліщук — Полегенько, Адамюк (Шах, 89), Педрозу, Мірошніченко — Чачуа (Федор, 76), Альварес, Бруніньйо (Клименко, 89) — Вітор, Ігор (Краснопір, 65), Костенко (Фабі, 65).

СК Полтава: Єрмолов — Бужин, Підлепич (Опанасенко, 62, Савенков, 83), Веремієнко, Кононов — Одарюк, Хахльов, Місюра (Ходуля, 83), Галенков (Савенков, 82) — Оніщенко (Стрельцов, 75), Вівдич.

Попередження: Педрозу — Підлепич, Веремієнко