Михайло Мудрик – гравець Челсі. Офіційно найдорожчий український футболіст в історії, який побив рекорд Андрія Шевченка. Офіційно найдорожчий трансфер в історії українського футболу, який коштував лондонському клубу 70 мільйонів євро та 30 мільйонів євро в якості бонусів, які в тому числі залежатимуть від потенційних перемог клубу в англійській Прем'єр-лізі та Лізі чемпіонів у наступні сім сезонів. Безсумнівно, приємний прецендент для всієї УПЛ, що навіть з нашого чемпіонату, який зараз переживає далеко не найкращі часи, гравець може перейти в топклуб за багатомільйонну суму.

Опитування: чи заграє Михайло Мудрик у Челсі?

22-річного українця було надзвичайно багато останніми днями та місяцями у спортивному медійному полі, тому чудово розуміємо, що багато хто уже встиг добряче втомитися від однієї згадки прізвища Мудрик. Але давайте цю втому відкладемо в сторону і потихеньку будемо до цього звикати, адже це чудово, коли про нашого співвітчизника говорять приємні речі засоби масової інформації та соціальні мережі не лише в рамках українського медіаполя, а й світу в цілому.

Запитань до трансферу Мудрика в Челсі багато. Багато і скептицизму, і очікувань, і тиску на самого гравця. Давайте підіб'ємо межу, проаналізуємо і спробуємо остаточно відповісти на всі головні питання, які стосуються цього гучного переходу, що став історичною подією для футболу України.

"Головне — не емблема на футболці" або чому не Арсенал

Перехід Мудрика в Челсі вийшов певною мірою скандальним і активно обговорювався далеко не лише через велику компенсацію за трансфер. З самого початку і протягом тривалого часу головним претендентом на українського вінгера був інший лондонський клуб – Арсенал, який стежив за нашим співвітчизником починаючи з літа минулого року та зробив його своєю головною метою на зимове трансферне вікно 2023 року.

Буквально все говорило про те, що Михайло у січні стане "каноніром", але все змінилося буквально за лічені години у минулі вихідні, коли до Туреччини прилетіли представники Челсі в особі співвласника Бехдада Егбалі та директора глобальних талантів та трансферів клубу Пола Вінстенлі. Вони перебили третю офіційну пропозицію Арсеналу та цілком задовольнили фінансові вимоги Шахтаря.

Варто віддати належне менеджменту Шахтаря, який проробив чудову роботу та кампанію з продажу свого головного активу. Так, стоп! Вже бачимо, як у коментарях пишуть про те, що автору цієї статті перепало 200 доларів від трансферу Мудрика, але притримайте коней…

Чудово розуміємо, що перехід українця до конкуруючого лондонського клубу розбив серце багатьом фанатам Арсеналу, з якими Михайло активно "загравав" у соціальних мережах. Прекрасно розуміємо і розчарування нейтральних українських уболівальників, які мріяли побачити "синьо-жовтий" лівий фланг у команді Мікеля Артети. Та й критика керівництва "гірників", яке не залишило футболісту вибору і, нібито, наплювало безпосередньо на його бажання перейти в Арсенал заради більш вигідної пропозиції для клубу, має право на життя. Але ця критика має бути виключно в призмі вболівальницьких почуттів... В реальності потрібно об'єктивніше дивитися на речі.

А реальність така, що донецький Шахтар та український футбол в цілому через війну зараз перебувають не в тому становищі, щоб ставити на перше місце не власні інтереси, а бажання гравця, яке з'явилося як результат впливу з боку різних факторів. Програний судовий позов до CAS на ФІФА, втрата низки легіонерів за безцінь — це все гроші. І Шахтар має якось у цих умовах не просто існувати, а тримати певний рівень на європейській арені. Десь це прозвучить цинічно, але, як то кажуть — just a business. Сучасний футбол — це і є just a business.

При цьому зрозуміло, що справа не лише у різниці в "п'ять зайвих мільйонів", про які спочатку писали в пресі, і які нібито перебили пропозицію Арсеналу. Сергій Палкін у своєму інтерв'ю для The Athletic заявив, що фінальна пропозиція "канонірів" також була 70+30 млн. Тут сама структура угоди зіграла ключову роль (наприклад, регулярність та розміри виплат обов'язкового платежу в 70 млн євро), а також головне — більш реалістичні, на думку Шахтаря, бонуси, які запропонував Челсі. Та й самому Мудрику "сині" запропонували вигідніші фінансові умови за контрактом, які допомогли гравцеві певною мірою забути про своє бажання переїхати Емірейтс, де, звичайно, через присутність Олександра Зінченка в нього точно було б менше проблем з адаптацією.

Звісно, не обійшлося і без "виявленої поваги" з боку керівництва Челсі до Ріната Ахметова. Жарти жартами, але не просто так з'являлася інформація, що зустріч із президентом "помаранчево-чорних" була обов'язковою умовою в переговорному процесі щодо продажу 22-річного українця. Палкін у тому ж інтерв'ю не приховував, що був дуже задоволений тим, як відбулася зустріч із представниками Челсі. І це ще один важливий момент, чому зрештою не Арсенал.

"Немає нічого крім піару", "15 млн за такого днаря — це успіх" або що писали ви, коли в ЗМІ з'являлася інформація про Мудрика та топ-клуби

На тлі всіх минулих постів Мудрика у соціальних мережах з переглядами матчів Арсеналу, підписами "Артета і Де Дзербі — два топтренери", словами журналісту Бену Джейкобсу про "не зможу сказати "ні" Арсеналу" ми забуваємо ще про одну головну тезу, яку Михайло прямо озвучив під час листопадового інтерв'ю YouTube-каналу Влади Седан, коли вже відбувалася підготовка до потенційного трансферу 22-річного вінгера (тоді здавалося, що в Арсенал). Мудрик сказав наступне: "Для мене головне – не емблема на футболці. Головне – у який футбол грає команда та зацікавленість тренера у мені". 

Грем Поттер особисто дзвонив українцеві після дозволу від Шахтаря, щоб розповісти про проєкт, який він хоче збудувати в Челсі. Дзвонили Мудрику і з Арсеналу. Дзвонили навіть набагато частіше, ще до початку всіх переговорів безпосередньо з "гірниками" — тобто без дозволу представників донецького клубу. Дзвонили і Мікель Артета, і спортивний директор Еду Гаспар, і Олександр Зінченко. Можливо, це і стало однією з причин надмірної принциповісті Шахтаря у майбутніх переговорах з чинним лідером АПЛ. Як кажуть, дзвонити ніхто не забороняє, але осад у Шахтаря певною мірою залишився. Особливо, якщо інший клуб, претендуючий на твого гравця, цього дозволу на розмову попросив.

Однак не можна ігнорувати ще один факт: головною метою Мудрика в першу чергу було піти з Шахтаря вже цієї зими, що він також не приховував у вищезгаданому інтерв'ю дружині Зінченка. А чи буде це захід Лондона чи його північ — у процесі справи вже відійшло на другий план, як би це грубо не звучало для любителів футбольної романтики та "борців за емблему".

Шахтар отримав те, чого хотів – пропозицію у 100 мільйонів євро. Арсенал, навіть через відсутність виступів у Лізі чемпіонів протягом кільков років поспіль, зміг конкурувати з Челсі в фінансовому плані в цих трансферних перегонах, але в якихось моментах діяв надто зухвало в очах керівництва Шахтаря, яке спокійно могло продовжувати переговори за відсутності інших конкретних пропозицій. Проте як тільки з'явився Челсі з акуратнішим підходом і в той же час більш рішучою позицією — вже "гірники" почали діяти з позиції сили, хоча вони й спочатку це робили, не відступаючи від своїх початкових вимог і зрештою обравши привабливіший і безпечніший для себе варіант.

"Мудрик стане гравцем, який забиває 20 голів за сезон в АПЛ. Він буде кращим за Азара": реакція на трансфер українця в Челсі

Такими є суворі реалії сучасного футболу, але вони є. Вирішують не лише гроші, а й, здавалося б, дрібниці, у тому числі які мають дипломатичний характер. Все як у житті.

Кризовий Челсі — не такий поганий і ризикований варіант, як здається на перший погляд

Дуже часто доводилося зустрічати думку, у тому числі й від уболівальників Челсі, що Грем Поттер мало не "фізрук", "його потрібно звільняти", "не тягне рівень топклубу", та й взагалі англієць не допрацює до кінця поточного сезону. Таким людям хочеться сказати наступне: виявіть трохи поваги до людини, яка піднялася зі скромним шведським Естерсундом з четвертого дивізіону до плей-оф Ліги Європи та перемоги в кубку країни всього за п'ять років, а потім зарекомендувала себе як висококласного фахівця у Брайтоні, де він збудував систему, якій не заважають працювати ні продажі ключових гравців за великі суми, ні зміна тренерського штабу.

Звичайно, на тлі сьогоднішнього Арсеналу лондонський Челсі виглядає як середняк, якщо ми говоримо про ігровий аспект, але точно не як середняк у плані фінансів та репутації в європейському футболі. Нам доводиться проводити паралелі між двома цими клубами не лише у призмі завершеної конкуренції за підписання Мудрика, адже ситуації всередині команд досить схожі, але припали на різний часовий проміжок.

Мікель Артета також ставав об'єктом шквалу критики, а дії Арсеналу на трансферному ринку подекуди виглядали для багатьох незрозумілими рішеннями (пам'ятаєте ж, як сміялися над трансфером Бена Вайта за 50 млн фунтів та підписанням Аарона Рамсдейла, з яким команди вилітали до Чемпіоншипу?). Але за підсумком іспанцеві дали час на побудову команди в таборі "канонірів" — справа ще не завершена через необхідність посилити глибину складу, але перші результати цієї роботи протягом кількох років ми бачимо вже зараз.

Нині подібний період переживає і Грем Поттер у Челсі. Ще після його призначення було заявлено, що англійський фахівець отримає достатньо часу на перебудову команди, незалежно від того, як завершиться цей сезон. Тільки до всього того, що склад потребує великої кадрової очистки (Пулішич, Зієш, Обамеянг і т.д.), Поттер зараз також змушений справлятися з травмами низки гравців — деякі ці травми, зокрема гравців атакуючої лінії, звичайно, підуть на користь Мудрику, приховувати не будемо.

Поттер не вміє працювати із зірками? Ну і нехай! Якщо йому простіше порозумітися з умовними Бадьяшилем і Мудриком, ніж з Кулібалі та Стерлінгом — керівництво Челсі готове його в цьому підтримати не лише фінансами, а й часом. Тим більше, як показує практика, навіть зірки не є незамінними: Наполі не відчув відходу Кулібалі після підписання Кім Мін Дже, Арсенал став лише краще після відходу Обамеянга, а Манчестер Сіті не втратив нічого в атаці після продажу Стерлінга. І таких прикладів безліч. 

Все-таки топклуб має бути не просто збіговиськом зірок, а командою та єдиним механізмом. Робота Поттера полягає у побудові цього механізму, адже про необхідність змін у Челсі публічно заявляв ще Томас Тухель після поразки від Арсеналу під час літньої передсезонки в США — після цього німець остаточно посварився з новими власниками, погано розпочав сезон і був відправлений у відставку. Тепер усі мають остаточно переконатись, що причина спаду команди була не в Тухелі. І зараз не варто вішати всіх собак на Поттера.

А якщо ми говоримо конкретно за Мудрика, то йому лише плюс, що головний тренер вміє розкривати таланти молодих гравців та їхні сильні сторони. Різниця тільки в тому, що в Арсеналі українець би прийшов уже в майже добудований проєкт з готовим "скелетом", тоді як в Челсі він відразу повинен стати однією з ключових частин такого "скелета" в новому проєкті під керівництвом Грема Поттера.

"Чи вартий Мудрик витрачених коштів?" або чому це питання некоректне

Ціни на футболістів диктуються ринком. Якщо один клуб готовий заплатити за гравця велику суму, значить на даний момент він цього вартий. Якщо за футболіста утворюється конкуренція як мінімум з двох команд, які готові наблизитися або повністю задовольнити фінансові вимоги продавця, то вони готові переплачувати з урахуванням віку гравця, тривалості його поточного контракту та інших факторів, що не пов'язані з футбольними навичками. У європейських топклубів час від часу відбуваються провальні трансферні рішення, але сумніваємося, що у Челсі та Арсеналі у селекції повсюдно сидять одні дурні, які нічого не розуміють у футболі.

Питання потрібно ставити не "чи коштує Мудрик витрачених коштів", а "чи виправдає Мудрик кошти, які за нього заплатив Челсі". Але на це питання відповідь може дати лише час. Звісно, Михайло на даному етапі своєї кар'єри не є винятковим футболістом, має проблеми при щільній опіці з боку суперника і почувається незатишно за відсутності вільного простору. Але безперечний талант Мудрика поряд із його неймовірним бажанням працювати можуть подарувати нашій країні нову футбольну зірку, яка нещодавно успішно скористалася шансом від Роберто Де Дзербі, а цього сезону встигла заявити про себе на весь світ у груповому етапі Ліги чемпіонів.


Робота в тренажерному залі не пройшла даремно, і фізично Михайло виглядає повністю готовим до англійської Прем'єр-ліги. Навіть завершення атак і удар раніше не були сильними сторонами 22-річного вінгера, але й у цьому спостерігається помітний прогрес, як і в розвитку футбольного інтелекту

Так, вже зараз Мудрик вміє не тільки швидко бігати та хизуватися своїми навичками дриблінгу, проте українському вінгеру є куди рости, є до чого прагнути, є що доводити насамперед собі. Його успіх у майбутньому – це успіх для всього українського футболу, величезний плюс для нашої національної збірної. За це і потрібно нам всім вболівати, незалежно від того, чи є ви фанатом Шахтаря або Динамо, підтримуєте Арсенал чи Челсі.

В добру путь та нехай щастить!