Мазяр: "Влітку нам прогнозували місце в п’ятірці, але ми тоді не вірили…"

Дніпродзержинська Сталь єдина з-поміж чотирьох новачків першої ліги не є її дебютантом. Цей клуб свого часу уже грав на такому рівні, ось тільки було це досить давно – ще шість років тому, і з того часу в складі «сталеварів» лишилися лічені гравці. Тому до срібних призерів другої ліги за підсумками минулого сезону після підвищення в класі придивлялися з особливою цікавістю. Великі очікування були й від рекордсмена другої ліги, бомбардира Куліша, і від багатообіцяючого правого напівоборонця Котляра, і від молодого колективу в цілому. Звичайно, з інтересом слідкували й за головним тренером дніпродзержинців – Володимиром Мазяром, тим більше, що у першій лізі він є наймолодшим за віком серед своїх колег.

І що приємно – Сталь не розчарувала. І на новому рівні команда грала гостро, по-спортивному агресивно, причому, зуміла привернути увагу всього вболівальницького загалу нашої держави, зумівши гідно зіграти в кубковому двобої з Чорноморцем. На проміжному етапі ця команда фінішує на другому місці, максимально можливо наблизившись до лідера – Олександрії. У розмові з головним тренером Сталі ми торкнулися півріччя дніпродзержинців, труднощів переходу на новий рівень та подальших перспектив самобутнього клубу «сталеварів».

– Володимире Івановичу, при переході з менш високого рівня на більш високий тренери завше мають певні сумніви і тривоги. А ви у свою команду вірили? Могли б тоді, влітку, подумати, що Сталь зимуватиме на другому місці з мінімальним відставанням від лідера?

– Я вам скажу, що коли ми були на зборах у Трускавці, віце-президент клубу Микола Семенович Колючий сказав, що ми займемо місце у п’ятірці. Спочатку я не повірив. Думав, що все-таки ті емоції, які лишилися від другої ліги, ще зіграють свою роль, однак старт нам удався, а надалі ми вже психологічно стали впевненішими, не хотіли програвати й грали лише на перемогу.

– Існують дві різні думки: з одного боку, вважається, що після особливо тяжкого сезону команди не повинні виступати так сильно через втому. З іншого – є версія, що за коротке міжсезоння команда не встигає втратити форму, і тому «вкочується» в новий сезон легше. Де правда?

– Чемпіонат у другій лізі був цікавим в емоційному плані, ми боролися за золоті медалі до останнього туру. Ми були кращими за більшістю показників, але так сталося, що в останньому турі зіграли внічию в Тернополі. Ця прикра обставина, можливо, й зіграла нам на руку, тому що ми хотіли довести у першій лізі, що ми недарма пробилися сюди, та ще й у надзвичайно складному чемпіонаті. На мою думку, в другій лізі минулого сезону було вісім команд, які не загубилися б і на більш високому рівні. Вийшло, як відомо, чотири.

– Ви першу лігу знаєте і як гравець, і як тренер. Яка сильніша – тодішня чи нинішня?

– Вважаю, що нам, діючим тренерам, не варто займатися такими порівняннями. Цим мають займатися експерти, журналісти, які володіють статистикою, спеціально слідкують за турніром. Я брав участь раніше як гравець. Відчуття тоді зовсім інші були – футболіст це є футболіст, а тренер – це тренер.

– Незважаючи на те, що у другій лізі ви виступали впевнено, влітку ви суттєво оновили команду, запросивши біля десятка новачків. Не було ризику, що вони могли не прижитися, і ви увійшли б у сезон із недобудованим складом?

– Насправді ризик був не таким великим, тому що основний склад змінився у нас лише на два-три футболісти. Новачків ми запрошували для конкуренції – з деякими вгадали, з деякими – ні, тому що було надто мало часу. Селекцію ми змогли розпочати лише після останнього матчу минулого сезону, тому на все залишалися лічені тижні. До того ж, наш клуб у фінансовому плані не ловить зірок з неба – ми розпоряджаємося ресурсами розумно, не витрачаємо коштів на «розкручених» новачків, а шукаємо гравців відповідальних, які можуть за рахунок самовіддачі, правильно вибраної тактики приносити клубу результат. Якщо так розібратися, команда наша змінилася не так уже й сильно.

– Разом із тим, покинули Сталь відразу кілька гравців, які ще недавно постійно грали в основі? Це були серйозні втрати, чи ті футболісти уже не могли допомогти команді на новому рівні?

– Якщо розібратися, хіба що позиція Пінчука – правого захисника – була для нас проблемною, і довелося її терміново закривати. А на місце інших футболістів прийшли більш молоді, більш швидкісні, тому справа йшла до ротації. До того ж, у нас уже підходив до основного складу молодий Кучеров, який додав нашому півзахисту швидкості. Але тому ж Коваленку я вдячний за те, що він нам серйозно допоміг. І забивав немало, і на полі був корисним.

– Справді, молоді воротар Попович і опорник Кучеров стали справжнім відкриттям. Те, що вони зможуть додати і влитися в склад, ви бачили ще в другій лізі, чи це стало зрозуміло уже по ходу сезону?

– Відповідаючи на це питання, хочу зазначити, що віце-президент клубу Микола Колючий серйозно допомагає нашому тренерському штабу із такими рішеннями. Разом ми слідкуємо за молоддю, за їхнім прогресом, тому що якщо ми будемо гальмувати їхній ріст – то й вони не будуть розвиватися, і старші будуть деградувати. До речі, хочу висловити вдячність Миколі Семеновичу за те, що свого часу він повірив в мене й запросив на посаду головного тренера Сталі та запропонував мою кандидатуру президенту клубу і акціонерам, переконавши їх у необхідності такого кроку.

– Серйозною втратою для вашої команди стала травма капітана Шутова. А за ним – і Платунова. По ходу сезону лівий фланг, схоже, створив вам додаткові проблеми…

– Дійсно, травма Шутова нам дуже дошкулила – ми в нього вірили, не брали на його позицію гравців. Тому ми вимушені були перебудуватися, на його позиції встигли пограти Бринько, Єрмаченко і Яскович. На щастя, пошукавши багато варіантів, нам вдалося вийти з цієї ситуації, хоча дійсно лівий фланг був проблематичним. Шутов вибув надовго, Платунов потрапив на операційний стіл, Білий випав зі складу на місяць через пошкодження.

– Який суперник у першій лізі вас найбільше вразив? Який створив найбільше проблем?

– Я не хотів би когось особливо виділяти – перша ліга дуже рівна за складом суперників. Якщо хтось і виділяється, то це Буковина – та й то, радше за рахунок своїх великих проблем. Грати з усіма було важко, і, якщо чесно, беручи календар змагань я в жодному турі не можу вирізнити фаворитів. І навіть Олександрія, яка захопила лідерство і дуже сильно провела літньо-осінню частину сезону, у підсумку не змогла забезпечити собі великий відрив. Тому відносно весняної частини чемпіонату скажу, що всім буде важко, і доведеться боротися за кожне очко.

– Якби ваша команда грала ще минулого сезону, то друге місце означало б для неї право підвищитися в класі. Немає смутку, що за новим регламентом лише одне місце дозволяє перейти в Прем’єр-лігу?

– Та ні… Це питання – не до мене. Наше завдання – грати на перемогу в кожній грі, адже час такий складний, що треба дякувати керівництву уже за те, що ми існуємо і вчасно отримуємо зарплати і преміальні. Тому наразі наше завдання – показувати хорошу гру й досягати прогресу на першоліговому рівні.

– Багато клубів не можуть розраховувати на продаж своїх гравців, адже у них є перед ними борги, й, відповідно, футболіст може розірвати контракт. У вас все стабільно, відповідно, розраховуєте, що коли буде інтерес до ваших лідерів, зможете їх продати? Є вже конкретні пропозиції щодо ваших провідних гравців?

– Наших футболістів хотіли б бачити багато команд – думаю, конкретніше про це може розказати наше керівництво. Мені приємно, що наші гравці прогресують. Я вдячний тим тренерам, які були до мене, за те, що знайшли деяких гравців, що й нині виступають у складі Сталі. За два роки вони виросли, і я вам скажу, що кожним цікавляться, але ми не дуже хочемо з ними розставатися. Наше завдання – щоб ми не залежали від якогось одного футболіста, а щоб на кожній позиції у нас грали люди з менталітетом лідерів.

– На сьогодні вже є відомості про гравців, які покинули команду?

– Пішли з команди Вітів, Дністрян, Ховбоша, Яскович і Бринько. Вітів нам дуже допоміг, але у нас заграв Попович, а в 30 років сидіти на лаві запасних негоже. Йому треба грати, він хороший воротар. Я вдячний йому й Дністряну, ми з ними вийшли із другої ліги в першу. Ховбоша, Яскович, Бринько також допомогли нам, тому що вони закривали проблемні позиції, грали старанно, по самовіддачі до них нема претензій. Так що можу хіба що побажати їм усім удачі. Повторюся, від нас пішли не погані гравці, а ті, хто просто в даний момент не витримав конкуренції.

– Сталь вирізняється ефективним скаутським пошуком. Рідко можна побачити, щоб клуб, обмежений пошуком вільних агентів і молоді, видавав стільки влучань. Кого шукатимете цієї зими?

– Передовсім, важливо, щоб гравець підходив під нашу модель. Для нас дуже важливо, щоб він зростав з нашою командою і міг їй допомогти. А буде це футболіст з іменем чи з чемпіонату області – це не так важливо. Головне, щоб ми бачили в ньому перспективу і бажання грати й працювати.

– Які позиції потребують у вас посилення в першу чергу?

– Якщо запитати навіть Гвардіолу, він скаже, що хоче посилити кожну позицію в Баварії кваліфікованими футболістами. Тож і я скажу, що не відмовлюся від якісного посилення кожної ланки – від воротарів до нападників.

– Уже відомий план і розклад зимових зборів?

– Збираємося 20 січня. Перший збір проведемо в Дніпродзержинську, під час другого візьмемо участь у зимовому турнірі «Кубок Придніпров’я», а третій і четвертий збори маємо намір влаштувати у Поляні, на Закарпатті.

– Говорячи про півріччя дніпродзержинців загалом, який матч вам особисто приніс найбільше задоволення?

– Кожна гра – це різні емоції, але найбільше запам’ятався виїзний кубковий матч із Чорноморцем. У ньому ми проявили не тільки характер, але й тактично правильну побудову. З недавніми учасниками єврокубків ми зіграли гідно, і долю матчу вирішила лише «футбольна лотерея» – серія післяматчевих пенальті. Нам ця гра дала дуже багато досвіду. І ми зуміли показати прем’єр-ліговим тренерам, що й у першій лізі є молоді гравці, на яких варто звертати увагу.

– Як вам далося керування командою не з лави запасних, чи вас і з трибун було чути?

– Ніяких проблем – я ж сидів поруч, так що ми весь час були на зв’язку.

– Як кажуть, легко вершину підкорити, важко на ній втриматися. У зв’язку з цим, чого чекаєте від весняної частини сезону і чи великі шанси на те, що другий рік поспіль зодягнете медалі – тепер уже в першій лізі?

– Ви знаєте, ми не заглядаємо в турнірну таблицю. Я завжди кажу: в таблицю подивимося в кінці чемпіонату. Щодо нас, то ми далекі від ейфорії. Ми розуміємо, хто ми є, що ми є і за рахунок чого ми стоїмо. Тому ми будемо змагатися до кінця, боротися за кожне очко. У нас немає розуміння, що ми на вершині – ми хочемо й далі розвиватися.

– Хоча ви й є наймолодшим тренером нинішньої першої ліги, про вас уже всерйоз заговорили на всеукраїнському рівні – і після вдалого виступу в другій лізі, і після багатообіцяючого дебюту в першій лізі, і після епічних кубкових матчів з Чорноморцем, звісно. Як далі будете розвиватися особисто ви, адже не секрет, що у Прем’єр-лізі не так багато молодих українських спеціалістів?

– Я, передовсім, хочу подякувати керівництву Сталі за довіру. Я багато чим зобов’язаний Миколі Колючому, який повірив в мене і дав мені той шанс. Зараз усі мої думки пов’язані зі Сталлю. Хочу й далі розвиватися, мрію, щоб наші гравці переходили в найкращі клуби країни, тому що це буде досить показово для нашої роботи.

– Дніпродзержинськ – великий футбольний центр, звідси родом Володимир Багмут, Геннадій Литовченко, Геннадій Попович, а також відомий нині представник молодшого покоління Артем Кравець. Із сучасних гравців – Сваток, Полюлях, брати Пасичі. Часом, не розглядали варіант запрошення когось із них?

– Чому ж – розглядали. Була розмова із братами Пасичами, але вони не захотіли перейти в Сталь, яка на той час виступала у другій лізі. Не хочуть на сьогоднішній день гравці йти на ті гроші, на які готові грати хлопці із Севастополя, Західної України чи Донецька, які є у нашому складі. Тому поки що дуже дорогі дніпродзержинські футболісти, які грають в інших клубах. Хоча ми продовжуємо пошук.

– Як вам сусідиться із таким великим клубом, як Дніпро? У вас у складі є вихованці дніпропетровців, однак безпосередньо в Сталь люди звідти не приходять, а їдуть радше в Охтирку…

– У нас дійсно є вихованці Дніпра. Той же Куліш, якого ми запрошували з друголігового Дніпра-2. А також Кравченко, Мироненко – вони приходили з інших клубів, а свого часу не підійшли Дніпру. Їм вигідно сюди їздити, по від рідного міста недалеко. Нам вигідно, бо вони непогано навчені. Ось так і допомагаємо одне одному – вони прогресують, ми отримуємо результат.

– Окреме запитання – по Кулішу. Людина побила історичний рекорд другої ліги, а зараз за півріччя забила стільки ж, як найкращий бомбардир минулого сезону за весь чемпіонат. Усе, що ми зараз бачимо у виконанні Станіслава, це пік його можливостей, чи він може ще зростати і в підсумку дорости до рівня Прем’єр-ліги?

– Для того, щоб вирости у топ-форварда, йому ще треба дуже багато працювати. Він про це знає, ми про це багато розмовляли. Його забиті м’ячі – це заслуга таланту Станіслава і великої допомоги всієї команди. Дані у нього дійсно хороші. Але подальше – це робота, робота і ще раз робота.

– Ваша команда – лідер першої ліги за кількістю м’ячів, забитих після стандартів. Це стало можливим за рахунок правильного підбору гравців, чи допомагають ретельні тренування?

– Одне без іншого неможливе. І я вам скажу навіть більше – я не зовсім задоволений нашими показниками, тому хочу взимку підтягнути наші кутові. Маючи таких гравців, які є у нас, ми повинні забивати значно більше після подач від прапорця.

– Не секрет, що весна у нашому футболі прагматична й особливо жорстка. Не боїтеся, що гра стане менш цікавою?

– Зараз Олександрія за всіма показниками готова вийти у Прем’єр-лігу, а от за всі інші місця буде велика і дуже серйозна боротьба. Тому мені здається, що в плані інтриги ліга не втратить.

– На початку сезону ви говорили, що завдання у вас скромні – закріпитися на цьому рівні. Гаразд, закріпилися. А що далі? Можете в наступні роки поборотися за щось серйозніше?

– Для того, щоб чогось добиватися, треба побудувати міцний фундамент. От коли ми його збудуємо – можна буде й гарний будинок зводити. Тому скажу так: нам ще на першоліговому рівні треба буде багато м’ячів забити й пропустити, щоб думати про щось вище.