Захисник лондонського Арсенала та капітан збірної України Олександр Зінченко напередодні завітав до британського журналіста Пірса Моргана, із яким поспілкувався, зокрема, на тему початку війни в 2014 році, коли він ще виступав у складі молодіжної команди донецького Шахтаря.

"Дуже важко призвичаїтись жити до такого ритму, коли тобі доводиться грати двічі на тиждень, але після кожного матчу ти думками повертаєшся до того, що відбувається в твоїй країні. Проте, на жаль, кожному із нас, футболістів, що грають закордоном, важко бути далеко за межами рідного дому й бачити, як щось страшне коїться в наших країнах.

Але я добре пам’ятаю перші кілька тижнів, коли я просто божеволів. Я не розумів, хто я такий, де перебуваю, куди їду на машині — на тренувальний майданчик, чи кудись ще. Я був неначе ногами не на землі. Я не міг повірити, що це дійсно трапилось.

Однак у підсумку залишалось лише дві опції: ти або зачиняєшся всередині себе, або намагаєшся допомогти власній країні, репрезентуючи її найкращим чином на весь світ. Ця суперечка була всередині кожного з нас, хто грає закордоном. І це було моїм рішення — робити все, що в моїх силах.

Я розумів, що я можу бути більш корисним для людей моєї країни, якщо буду перебувати тут, у Англії, хоча я й хотів би бути з ними в той момент.

Я дізнався про напад глибоко вночі. Я спав, бо в нас було заплановане ранкове тренування. Раптово моя дружина розбудила мене та сказала: "Почалось". Я кажу: "Що почалось?". Вона плакала, дуже сильно, а потім показала мені фото та відео того, що тоді відбувалось в Україні.

Зараз, коли я дивлюсь назад на те, що відбувалось… Знаєте, якісь люди зараз досі говорять, що це "конфлікт". "Конфлікт поміж двома країнами". Ні, це не конфлікт, це справжня війна й ця війна розпочалась у 2014 році.

Мені тоді було 17, чи щось таке. Я навіть не міг зрозуміти, що відбувається, а росіяни захопили Крим та Донбас без жодного спротиву. Я тоді був у Шахтарі й клуб був змушений переїхати до іншого міста, але в мене був інший футбольний шлях. Ніхто не розумів, що відбувається, а потім, у 2022, відбулось повномасштабне вторгнення. Це страшно.

*(історична довідка — ред.) Насправді, у Донецьку та майже в кожному більш-менш великому місті Донецької, Луганської областей та АРК Крим відбувались масові акції на підтримку України, які потім стали основою для створення військових батальйонів добровольців, що стали на захист Батьківщини.

Окрім цього, першою жертвою анексії Криму став прапорщик Сергій Кокурін, який загинув у бою з російськими військовими. Також 28 квітня в Донецьку відбувся останній до теперішнього моменту історії цього міста патріотичний мітинг. На учасників маршу за єдину Україну напали люди в камуфляжі і з битами. У результаті 15 осіб отримали важкі травми, 5 осіб зникли безвісти.

Уявіть собі місце, де ви народились та виросли. Ви знаєте кожний камінчик там, кожен дім, кожну людину, маєте друзів, родину. Але одного дня хтось із іншої країни приходить до вас додому із зброєю, руйнує все довкола, ґвалтує ваших жінок, дітей, убиває чоловіків, а потім каже, що буде тут жити. Викрадає все, що належало вам. А з якої причини? Із жодної?

Ти живеш у 2022 році й гадаєш, як це досі можливо? Ні, так не має бути. Але це відбувається. Я хочу використати цю можливість для того, щоб сказати на весь світ — я знаю, що всі втомились, але потрібно залишатись у єднанні й перемогти це брутальне терористичне вторгнення. Це важливо, тому що Україна сьогодні — це щит для всієї Європи. Ви ніколи не знаєте, чи буде сьогодні у війні тільки Україна, чи вже завтра війна завітає до вашого дому", — заявив український виконавець.

Нагадаємо, що раніше Зінченко висловився щодо свого ставлення до керівництва та мешканців країни-окупанта.