Збірна України не зуміла вийти на чемпіонат Європи, зігравши внічию 0:0 проти національної команди Італії. Не дивлячись на підсумковий результат варто сказати, що матч вийшов достатньо рівним. Саме за рахунок вдалого плану вдалося нівелювати сильні сторони опонента. У цьому матеріалі розберемося, що саме відбулося на полі Бай-Арени. 

Тренерський штаб врахував помилки зустрічі в Мілані і Україні вдалося більш ефективно стримувати Італію 

У поєдинку з діючими чемпіонами Європи на виїзді в нашої національної збірної були великі проблеми в підтримці компактності обороного блоку. Регулярно створювалися або ізоляції на флангах, або "скуадра адзурра" ефективно виманювала захисників в пресинг, змушуючи створювати розриви в лініях. На матч в Леверкузені було вигадано новий план для ефективної протидії цим ситуаціям. Структура України в обороні перетворилася на 5-3-2 чи 5-4-1. 

В першому випадку на одну лінію із Артемом Довбиком піднімався Віктор Циганков. 

Проте в даних формаціях незмінною була гібридна роль Олександра Зінченка. Представник Арсеналу грав лівого захисника. Додатковий футболіст дозволяв наситити оборону ланку та не давати створювати ізоляції 1 в 1 на флангах, була максимальна мінімізація вільного простору. Віталій Миколенко ставав фактично третім центральним оборонцем. Завдяки цьому грамотно працювала підстраховка, а гравець Евертона заслужено отримав нагороду найкращого в матчі. Також важливою була ставка на Олександра Сватка, який відповідав за додатковий баланс в захисті. 

В фазі білд-апу Олександр давав ширину або зміщувався в центр, так само, як і Юхим Конопля. До того ж на латераля Шахтаря випало важке завдання стримувати Федеріко К'єзу, що вдавалося йому не надто вдало — шість успішних спроб дриблінгу та дві ключових передачі. 

Зміщення крайніх захисників в центр дозволяло ефективніше виходити з-під пресингу Італії. Якщо брати до уваги перший тайм, то "скуадра адзурра" достатньо часто намагалася накривати нашу команду високо, проте вдавалося грамотно долати першу лінію тиску. Особливо враховуючи те, що розігрувати м'яч через опорну зону було ризиковано, тому що Тараса Степаненка та Олександра Зінченка щільно опікали футболісти опонента. Нерідко Анатолій Трубін змушений був просто робити довгу передачу вперед. 

Проте в цілому ставка на компактний захист спрацювала. Моменти біля наших воріт виникали переважно після дальніх ударів чи стандартів, якоїсь небезпеки саме після проходу захисту України було не так багато, хоча був, до прикладу, епізод з Джакомо Распадорі, коли він лише трішки не встиг на м'яч після пасу Федеріко К'єзи. 

У стадії розвитку атак нерідко формувалася трійка, Віталій Миколенко залишався нижче, а Юхим Конопля займав більш високу позицію. 

Якщо вдавалося розіграти через центр колектив Сергія Станіславовича Реброва намагався якомога швидше розігнати атаку флангом. Вдавалося досягати цього за рахунок швидких діагоналей від Георгія Судакова та інших гравців, деякі з яких перехоплювалися і потенційно несли серйозну небезпеку. Проте в разі успішного проходження пресингу гостей була можливість ловити їх у перехідних фазах завдяки підключенням когось з латералей або Михайла Мудрика. Один із подібних епізодів стався на початку другого тайму, коли господарі організували вихід через правий фланг. 

Проте цього разу гравець Челсі не зміг використати свої головні якості на повну. Часто приймав невірні рішення у фінальній третині поля. 

Ближче до завершення поєдинку стався перехід на більш звичну формацію в атаці, сталося декілька замін. 

Україна намагалася пресингувати більше середнім блоком на протязі всього матчу, втім в фінальні 20 хвилин почала робити це більш активніше. 

Італія почала частіше притискатися до власних воріт, момент із пенальті на Мудрику народився саме завдяки тому, що вдалося пройти її низький блок передачою в штрафний майданчик. Були перспективні епізоди, де можна було конвертувати їх у небезпечну ситуацію. 

В цілому, план на даний поєдинок спрацював. Вдалося нейтралізувати сильні сторони опонента та зіграти більш надійно в обороні, проте завдяки ролям окремих футболістів у цій структурі дещо нівелювалася гра в атаці. Коли в другому таймі колектив Сергія Реброва вирішив ризикувати та змінити її було небагато часу, хоча можливості забити потенційно були. Безумовно, можна сказати, що комплексне враження все ж більше позитивне, вдалося побачити деякі напрацювання на майбутнє, попереду в плей-оф наша команда однозначно буде фаворитом проти практично любого учасника.