Футбол заснований на радості. Футбол заснований на дриблінгу.
Мені подобається робити гру красивою.

Роналдіньо

У фільмі Крістофера Нолана "Престиж" розповідається про те, що кожен фокус складається з кількох дій. Перша – наживка: фокусник показує нам звичайний предмет – колоду карт, птаха чи людину. Друга дія – перетворення. Ілюзіоніст бере цей звичайний предмет та робить з ним щось дивовижне. В цей момент ви починаєте шукати розгадку, але так і не знаходите. Роналдіньо став одним з найкращих чарівників в історії футболу. Він неодноразово демонстрував захисникам звичайний предмет – м’яч, а потім робив з ним щось таке, що не вкладалося в голові. Згадайте хоча б його виставу в Білому Колізеї, коли він поставив на коліна королівський клуб, а мадридська публіка захоплено вітала Чарівника, адже розуміла, що вона щойно стала свідком справжнього футбольного мистецтва, яке дарував усьому світові бразильський геній. Видавалося, що круглий в його ногах не підкоряється закону всесвітнього тяжіння. Саме завдяки Роналдіньо чимало юнаків захотіли стати футболістами, його гра стала втіленням всього найкращого, що є в футболі. Ронні був тим чарівником з радянського мультфільму, який прилітав на синьо-гранатовому гелікоптері і творив дива. На жаль, його злет тривав недовго. Щоправда, в цьому немає нічого дивного, адже життя фокусів проходить в спринтерському темпі. Незважаючи на це, Роналдіньо на піку своєї форми, можливо, був найкращим гравцем в історії футболу. Давайте згадаємо злети та падіння бразильського Чарівника.

Роналду ді Ассіс Морейра народився в Порту-Алегрі на півдні Бразилії. Звідси в його імені і слово Гаучо. Саме так називають мешканців південних штатів Бразилії. Сім’я жила в бідному кварталі Віла Нова, а тому Роналду одразу відчув всі "принади" існування в злиднях. Він з дитинства марив футболом. Адже саме гра мільйонів була для багатьох бразильців світлом в кінці тунелю. Футбол давав гроші, а з ними і нове життя. Однак ці мрії для більшості юнаків так і залишилися нездійсненними. На щастя, Роналду мав надзвичайний дар, а тому зміг стати одним з найкращих гравців в історії футболу.

"З раннього дитинства я дуже любив грати в футбол. Це талант, який мені подарував Бог. Я щасливий, що це стало моїм життям», – розповідав Роналдіньо. Роналду був не першим футболістом в сім’ї, його брат Роберто ді Ассіс виблискував в Греміу. Він став кумиром для Роналду. Роберто грав за всі молодіжні збірні Бразилії і наполегливо стукав в двері селесао. Греміу, щоб показати, наскільки для них є важливим цей гравець, навіть подарував йому прекрасний будинок в елітному районі Порту-Алегрі. Виступи брата надихали Роналду і він хотів грати так само добре, як і він. Брат ввів Ронні у світ великого футболу. Він забезпечив йому безкоштовне відвідування домашніх матчів Греміу та познайомив з гравцями і тренерами команди.

Першим подарунком, який отримав Роналду на день народження, став футбольний м’яч, потім були футболки, бутси. Відтоді Ронні не розлучався з круглим та часто спав разом з ним. Вже у семирічному віці Роналду почав грати за міні-футбольну команду Греміу. Там він і отримав своє прізвисько Роналдіньо – тобто "маленький Роналду", його він отримав за те, що був наймолодшим гравцем команди. "В моєму серці завжди був Греміу. Я був дуже радий опинитися саме в цій команді. Це був відмінний початок кар’єри. Я досі залишаюся фанатом Греміу", – розповідав Роналдінью. Вже тоді Ронні демонстрував свої магічні трюки, пошиваючи в дурні хлопців, які були вдічі старшими за нього. З бразильських легенд іконою для Роналдіньо був Рівеліно. Хлопчик передивився купу відео з іграми, в яких "атомне копито" завдавало своїх гарматних ударів. Ронні навіть хотів бути лівоногим гравцем, як і Рівеліно, Марадона та, звичайно ж, його брат.

Пізніше Роналдіньо скаже: "Мій брат – справжній герой для мене. Саме він став прикладом батька, брата і футболіста".

Після закінчення тренувань Роналдіньо часто залишався, щоб відпрацьовувати фінти, які він підгледів у своїх кумирів. Коли його друзі за дворовими баталіями вже не мали сил бігати, він продовжував грати в футбол зі своїм собакою. Весь світ Ронні обертався навколо м’яча. Проте раптом Ронні щез. Він не лише перестав брати участь у футбольних іграх, а й взагалі не виходив з дому.

"В дитинстві з мене постійно насміхалися через те, що я некрасивий. Якось я навіть впав в депресію та перестав з’являтися на людях. Мама сказала мені, що посмішка виправить все. Тоді мені її слова видалися дурницею. А тепер я зрозумів, що це найбільш геніальна порада в моєму житті. Я повернувся на пустир для того, щоб знову грати в футбол та посміхався у відповідь на чергові насмішки. Через пару тижнів я перестав думати про свою зовнішність", – згадував Ронні.

Роналдіньо, повертаючись з пустиря, розказував батькові скільки неймовірних голів він сьогодні забив. Тато часто нервувався та говорив синові, що вистачить годувати його казочками. В брехні слід знати міру. Однак цікавість зрештою взяла гору і батько вирішив заглянути на пустир. Татові було достатньо кількох хвилин, щоб зрозуміти, що його син – геній. Тоді він вирішив почати тренувати Ронні, а це для нього було дуже складно, оскільки на це бракувало часу і грошей. Для того, щоб прогодувати сім’ю, тато працював на двох роботах. Зранку він йшов на верф, а вночі охороняв стоянку клубу Греміу. На жаль, батькові не судилося довго тренувати сина. Одного разу, під час плавання в басейні у нього стався серцевий напад, внаслідок якого він і помер. Ронні тоді було лише вісім. "Мені б хотілося, щоб мій батько був живий і бачив, ким я став", – із сумом розповідав Роналдіньо.

Коли Ронні пішов у перший клас, то швидко став найгіршим учнем свого коледжу. Одна з вчительок Чарівника згадувала: "Я завжди змушувала його робити домашні завдання. Проте він мені відповідав, що вони йому не потрібні, оскільки він хоче стати футболістом". Директор коледжу скромно замовчує "успіхи" Роналдіньо в навчанні і, натомість, із захоплення розповідає про те, як Чарівник вів шкільну футбольну команду до перемог. Директор одразу зрозумів, що такі зуби не для того, щоб гризти граніт науки. Незважаючи на всі зусилля матері, шкільні предмети та книги не мали жодного шансу проти м’яча. Вона намагалися наставити сина на шлях істинний, але Ронні серйозно підсів на футбол, так що жоден з її методів не спрацьовував. Через декілька місяців Чарівнику набридло в звичайній маґлівській школі. І він почав прогулювати уроки. Однак канікули Роналдіньо протривали недовго. Розвідка оперативно донесла матері про те, що Ронні майже щодня замість того, щоб гризти граніт науки, грає з друзями в футбол. Мати задала синові перцю, після чого він став частіше ходити до школи, щоправда без жодного ентузіазму. Він там просто протирав штани. Перед ним стояла набагато важливіша мета. Чарівник хотів пройти відбір в молодіжну академію Греміу, що з блиском і зробив. Вперше про Роналдіньо газети написали в 1993 році, коли в одному з міні-футбольних матчів він забив 23 голи. У це, звичайно ж, важко повірити, але Роналдіньо часто вдавалися дивовижні речі.

В 1997 році Ронні у складі збірної Бразилії вирушив до Єгипту на юнацький чемпіонат світу. В тій команді U-17 грали Джованні, Матузалем, Жоржиньо, проте всі вони залишилися в тіні Роналдіньо. У чвертьфіналі бразильці впевнено перемогли старих "друзів" з Аргентини 2:0, у півфіналі не залишили каменя на камені від Німеччини. В поєдинку за титул бразильці схрестили шпаги із збірною Гани, яка вважалася фаворитом турніру. Як згадував сам Роналдіньо, тоді майже ніхто не вірив у їхню перемогу. В першому таймі африканська збірна вийшла вперед, однак в другому таймі, не без участі Ронні, бразильцям вдалося схилити шальки терезів на свою користь. Чарівник увійшов до символічної збірної турніру, в якій також знайшлося місце для Ікера Касільяса, Хаві, Себастіана Дайслера та Габріеля Міліто. Ця перемога стала першою для бразильської збірної в даній віковій категорії, а для Роналдіньо цей тріумф став початком його фантастичного злету до найвищих футбольних вершин.

18 січня 1998 року Ронні дебютував за основу Греміу. Завдяки своїм фінтам він одразу став улюбленцем вболівальників, які почали ходити на стадіон для того, щоб подивитися на магію Чарівника. Незважаючи на свою тілобудову, Ронні не боявся жорсткої боротьби. Його не могли залякати ніякі костоломи. Після чергового удару він вставав та продовжував свою виставу з незмінною посмішкою на вустах. В 1999 році Греміу став чемпіоном штату і володарем кубка Сул-Мінас. Такі успіхи були б неможливими без прекрасної гри Роналдіньо. Тоді він, звичайно, не в кожному матчі творив дива, проте в деяких іграх Чарівник доводив, що його неспроста називали одним з найперспективніших футболістів світу.

Футбол в регіональному чемпіонаті півдня Бразилії схожий до європейського. Там арбітри судять майже так само, як на Острові. А тому така школа допомогла Ронні швидше адаптуватися в Старому Світі. Особливо добре йому вдавалися великі матчі з принциповим суперником Греміу – Інтернасьйоналем. В одному з дербі Гре-Нал Роналдіньо виставив на посміховисько Дунгу. Він кілька разів прокидав м’яч між ніг або перекидав круглого над головою легендарного капітана. Після цього всі заговорили про Ронні: що ж це за такий хлопець, який таке витворяє з самим Дунгою. Дехто стверджує, що той так і не зміг пробачити це Роналдіньо, а тому, вже в якості тренера, не знайшов йому місця в своїй збірній. Але ми забігли вперед…

Після клубних успіхів не забарилося запрошення до головної команди Бразилії. Вандерлей Лушембургу вирішив викликати новачка на Копа Амеріка 1999. І він про це не пошкодував. На 70-й хвилині матчу з Венесуелою Ронні вийшов на заміну, а через 4 хвилини начаклував чудовий гол, який краще один раз побачити, ніж 100 разів про нього написати.

"В той день у нас вдома пролунав телефонний дзвінок. Незнайомець хотів поговорити з Роналдіньо. З часом наш телефон розривався від численних дзвінків. Всі хотіли порозмовляти з моїм сином. Тоді я вирішила зателефонувати до нього і спитати, що сталося. Він мені пояснив, що завдяки своєму чудо-голу він став національним героєм", – розповідала мати Чарівника. Ронні пройшов разом з Бразилією весь шлях до фіналу, в якому селесао розгромили Уругвай з рахунком 3:0. Якщо на Копа Амеріка Роналдіньо, як правило, носив рояль – виходив на заміну, то на наступному великому турнірі Кубку конфедерацій, який відбувся у тому ж 1999 році в Мексиці, Ронні вже грав на ньому. Так Чарівника визнали кращим гравцем турніру, а його 6 голів дозволили команді дійти до фіналу, в якому бразильці поступилися у дивовижному матчі господарям з рахунком 3:4.

Ронні також став локомотивом олімпійської збірної Бразилії. Його 9 голів в 7 матчах кваліфікації дозволили команді здобути путівку до Сіднею. Торсида сподівалася, що Чарівник зможе зняти олімпійське прокляття Селесао. Однак, магія Роналдіньо на цей раз не допомогла. В чвертьфіналі бразильці зганьбилися в поєдинку з камерунцями. На 90+4 хвилині Ронні зумів перевести гру в овертайм, але за 7 хвилин до кінця додаткового часу "неприборкані леви" загризли Селесао. Бразильська преса розкритикувала свою збірну, так як вона умудрилася програти маючи у своєму складі на двох гравців більше. Проте Роналдінью вийшов сухим з води – він вже став священною коровою яку ніхто не смів чіпати. Один зі спеціалістів зазначив: "Я можу його охарактеризувати, словами журналіста Армандо Ногейри: хороший футболіст бачить те, що відбувається на полі. А кращі футболісти можуть передбачувати те, що незабаром трапиться. Роналдіньо один з таких гравців. Він один з найбільш багатообіцяючих та найкращих гравців. Він скромна та чесна людина, до того ж завжди грає з посмішкою".

Інколи Ронні виходив на поле в якості судді, обслуговуючи поєдинки хлопчиків. Чарівник дуже любить дітей, а тому ніколи не упускав нагоди поспілкуватися з ними, даруючи їм нагоду доторкнутися до футбольної ікони. Після таких матчів він відзначав, наскільки важким є суддівський шматок хліба: "Я щасливий, що провів цей час з дітьми. Це один з кращих днів в моєму житті. Проте дуже непросто бути суддею. Ніхто не розуміє арбітра. Мені набагато легше грати, аніж судити".

Феєрична гра Роналдіньо діяла на футбольних скаутів так, як сир на Роккі у відомому мультфільмі. Дуже швидко всі заговорили про переїзд Чарівника до Європи. Коли в Ронні запитували про його майбутнє, він відповідав: "Я не знаю, що буде далі. Я можу поїхати в Європу, а, можливо, я навіть не покину Греміу. Я навіть не знаю, що в мене буде на вечерю, а Ви питаєте мене про мою подальшу кар’єру. Проте я сподіваюся, що залишуся в Греміу. Мені тут дуже подобається. Адже я тут народився, тут моя сім’я, друзі". Звичайно, такі слова тішили слух фанатів та керівництва Греміу. Видавалося, що союз Греміу та Ронні освячений на небесах. Однак ідилія тривала недовго.

Далі буде…