Чемпіонат Європи-2024 в Німеччині офіційно розпочався й для національної збірної України. Нарешті або занадто швидко — то вже ми мали вирішувати безпосередньо після завершення першої зустрічі на цьому турнірі, у якій команда Сергія Реброва виступала в якості гостей Альянц Арени в Мюнхені. Тоді як номінальними господарями були наші географічні сусіди, румуни, у гості до яких ми їздили на попередній розіграш європейської міжнародної першості.

Однак зараз це була вже геть інша історія, і "триколірні" є нашими суперниками за групою E, у якій так само виступають Словаччина та Бельгія. Суперники також спостерігали за нашим протистоянням, бо ще в момент оголошення результатів жеребкування було очевидно — у цьому квартеті залікові бали будуть підраховувати дуже ретельно аж до самого кінця.

Велике нервове навантаження. Погодьтесь, цей надмірний тиск відчувався над нашою командою вже з перших хвилин. Стартова половина зустрічі виявилась дуже важкою, бо суперники віддали ініціативу на початку й зачинились у захисті. Із цим потрібно було щось робити й саме простору у фінальній частині атак нам і не вистачало. Мудрик, Циганков, Довбик — тризубу на вістрі просто не давали вільно дихати.

При цьому якийсь рух уперед був присутнім усе одно. Навіть впевнено тримали м’яч на чужій половині повсякчас, що тішило й обнадіювало. Аж до 30 хвилини. Там ми просто самі собі привезли. Матвієнко відіграв назад на Луніна, того накрили, Андрій помилився під тиском, подарував м’яч Ману, той покотив під дальній удар Станчу, а суперник нагадав, чого за ним стільки років до цього полювали всі, хто тільки міг у провідних країнах Європи. Бездоганний удар у ліву дев’ятку.

Можна сказати, що після цього команда Реброва втратила самовладання та, як-то кажуть, почала плисти. Лунін теж не почував себе впевнено, і якби Станчу ще й закрутив його "сухий лист" із кутового за 10 хвилин після помилки, то це було б усе. Або якби рикошет під час удару Мана здалеку з правого флангу таки залетів під ліву стійку — і такі моменти Румунія мала тільки за рахунок власних контратак!

А що мали ми із своєї переваги у володінні м’ячем, яка, до речі, стала рекордною для матчів із таким фіналом, як завершився цей? Нічого. Моментів було обмаль що до перерви, що, хоча й згадувати не хочеться, після неї. Поганий удар Мудрика з меж штрафного, поганий удар Довбика з-за меж штрафного — на що награли, те й отримали.

Але надія все одно залишалась, як не крути, бо ми вже такі сценарії за Реброва бачили. Проте такого, що було після відновлення гри, ще не бачили. Вибачте, о збірну України просто витерли ноги. Лунін на 53 хвилині не побачив дальній удар Резвана Маріна, а за чотири хвилини по тому ніхто не стримав Мана від входження до правого флангу штрафного, і той прострілив на порожні для Дрегуша. На цьому все.

При чому реально все для тих, хто вирішив не піратити й дивитись начебто офіційного мовника в Україні. Подивились, дякуємо. Одразу після третього гола трансляція зникла, а йти шукати щось ще — це такий розширений пакет послуг "+"? Лише компенсований час нам показали, і там ми, дивина та й годі, атакували! Навіть у поперечину влучили зусиллями Яремчука, але яка там різниця, 0:3 чи 1:3? Хоча різниця, насправді, є, але на неї теж треба заслужити.

Наступний матч національна збірна Румунії проведе проти Бельгії у Кельні, тоді як Україна гратиме проти Словаччини в Дюссельдорфі.

Румунія — Україна 3:0
Голи: Станчу, 30, Р. Марін, 53, Дрегуш, 57

Румунія: Ніце — Раціу, Дрегушин, Бурке, Банку — М. Марін — Ман (Хаджі, 62), Р. Марін, Станчу (Раковіцан, 87), Коман (Міхейле, 62) — Дрегуш (Пушкаш, 76).

Україна: Лунін — Конопля (Тимчик, 72), Забарний, Матвієнко, Зінченко — Судаков, Степаненко (Бражко, 62), Шапаренко (Яремчук, 62) — Циганков (Ярмоленко, 62), Довбик, Мудрик.

Попередження: Р. Марін — Конопля