Основний раунд Ліги націй УЄФА в сезоні-2024/25 вийшов геть не таким, яким ми могли б собі його уявити перед початком вересневого циклу. Після розчарування на старті збірна України під орудою Сергія Реброва дещо покращила власні результати, але все одно цього не вистачало для того, щоб "синьо-жовті" могли власноруч керувати власною долею на шляху до дивізіону A.

Бо станом на момент початку передостаннього туру в турнірній таблиці Україна перебувала на останній сходинці, тоді як грати доводилось чи не найскладніший гостьовий матч серед усіх можливих. Проте Грузії, яку самі мешканці цієї країни наполегливо просять називати Сакартвело. І проти цієї команди Віллі Саньйоля в нас уже був приголомшливий досвід перемоги, яка зупинила свого часу переможну ходу "хрестоносців".

Однак, окрім потужної підтримки вболівальників у Батумі, цього разу мав місце ще й вплив погодних умов. Шалена злива грала відверто проти обох команд і навіть було побоювання, що рефері дасть відмашку про неготовність поля до жорстких випробувань. Але суддівську бригаду очолював англієць Кріс Кавана, тож хто-хто, а він бачив і гірші умови. Отже, гра таки розпочалась.

Із перебування України в захисті, що не викликало здивувань, бо господарі одразу спробували нав’язати свій атакувальний стиль і тривалий час нічого з цим ми зробити, на жаль, не могли. Хвіча перевірив Трубіна дальнім ударом — це нам було нагадування про те, що м’ячі летітимуть із будь-якої позиції, тож вимикати увагу просто заборонено.

Але потужним стартом у виконанні Грузії команду Реброва було не здивувати. У цій грі в нас виходило щось більш-менш створювати в атаки лише за рахунок швидких випадів у відповідь у вільні зони на половині суперників. А оскільки вони там з’являлися б за будь-яких обставин, то тактика "синьо-жовтих" виглядала цілком робочою. Навіть результативною, бо на сьомій хвилині Мудрик пробіг через лівий фланг під пас Судакова й прострілив у ноги Кверквелії, а той майстерно замкнув. Щоправда, у власні ворота.

Погодьтесь, такий початок надзвичайно важливої зустрічі надихав, чого не можна сказати про те, що Україна аж надто захопилась запропонованим нею підходом і загралась у захисті до такого стану, що наші контратаки вже були маленькими футбольними святами. А те, якими передачами вони при цьому супроводжувалось — слабкодухим узагалі краще не пригадувати.

Винуватців шукати взагалі-то зась, але ставка на Зубкова в стартовому складі не зіграла взагалі. Хоча й сам малюнок ігри мав нагоду зіграти вдруге, коли Мудрик на реактивній швидкості чухнув крізь центральну зону аж до чужого штрафного, але на завершення пробив у Мамардашвілі з гострого кута. Таких би моментів побільше після перерви, а то так виходить, що адаптивність у команди Саньйоля була вище за наш рівень.

Просиділи біля власного штрафного майже весь час та сподівались на диво у вигляді влучання в поперечину удару Хвічі чи кількох своєчасних виходів Трубіна? Виходить, що так. Але натомість створили момент для Довбика, який той у темпі в центрі чужого штрафного змарнував хибою над воротами. А що зробили Назаренко та Гуцуляк у останній контратаці за участі Яремчука? О, це взагалі краще не згадувати зайвий раз — перетворили Мамардашвілі на гравця матчу на грузинів, бо ті могли й програти, хоча за грою після перерви ви й самі все бачили, хто й кого переважав.

У заключному турі Грузія зіграє в гостях у Чехії, а Україна гостюватиме в Албанії.

Грузія — Україна 1:1
Голи: Микаутадзе, 76 — Кверквелія, 7 (авт.)

Грузія: Мамардашвілі — Кверквелія (Гочолеішвілі, 67), Кашія, Лочошвілі — Какабадзе, Чакветадзе (Давіташвілі, 46), Кочорашвілі, Кітеішвілі (Меквабішвілі, 86), Шенгелія (Цитаішвілі, 67) — Зівзівадзе (Мікаутадзе, 67) — Кварацхелія.

Україна: Трубін — Конопля, Забарний, Матвієнко, Миколенко — Судаков (Назаренко, 86), Бражко (Калюжний, 80), Шапаренко (Криськів, 65) — Зубков (Гуцуляк, 65), Довбик (Яремчук, 80), Мудрик.

Попередження: Лочошвілі, Гочолеішвілі — Зубков, Шапаренко, Миколенко, Мудрик