«Дуже добре зіграв воротар господарів. Напевно, це був найкращий поєдинок у його кар'єрі», – резюмував після кубкового матчу з друголіговою оболонською командою Мірча Луческу. Його команда упродовж всього матчу штурмувала ворота киян, але досягла свого лише на 90+2 хвилині, та й то – лише за допомоги «подвійного» пенальті. Голкіпер, який отримав такий комплімент від Містера, вперше в житті грав на такому рівні. На той час 18-річний Назарій Федорівський мав за плечима лише кілька матчів за Оболонь-Бровар у другій лізі, проте зумів гідно зіграти проти чемпіонів України. 

Нині його команда, уже забувши про кубкові баталії, зосередилася на чемпіонаті. У другій лізі Оболонь-Бровар мріє про найвищі місця, але наразі ще переслідує групу лідерів, маючи непогані шанси втрутитися у боротьбу за лідерство. В минулому турі «пивовари» змогли переграти одного з головних конкурентів, а юний Федорівський уберіг свої ворота від пропущених м’ячів. 

– Назарію, у минулому турі Оболонь-Бровар переграла Черкаський Дніпро. З точки зору воротаря, матч вийшов складним? Адже здалося, що, окрім двох ударів головою та через себе, вашим воротам «дніпряни» не особливо загрожували…

– Матч виявився дуже нервовим, адже до кінця гри ми не могли втілити нашу перевагу в забиті м'ячі. З точки зору воріт, то це був не найважчий матч в сезоні.

– Ви вже другий сезон граєте у другій лізі. Яке враження залишає тутешній футбол? Хто з команд та їхніх гравців найбільше вам сподобався за грою?

– Друга ліга – це виключно атлетичний футбол, тому тут велику роль відіграє міць захисту, стандарти та контратаки. Тут є декілька команд, які насправді грають у футбол, тримають м'яч та не б'ють його просто вперед. Найбільше сподобалися Макіївугілля та Дніпро. Також з минулого року запам'яталися два Гірники та Сталь.

– Минулого сезону вашими конкурентами були більш досвідчені Мусієнко, Дяченко, Онопко. Як працюється у воротарському колективі Оболоні?

– Підтримуємо один одного у будь-який час, колектив у нас чудовий. Тим більше, його доповнює такий тренер, як Валерій Віталійович Паламарчук.

– Вас спершу випускали на заміну у переможних матчах, але під кінець минулого чемпіонату довелося пограти й із перших хвилин. Який матч запам’ятався найбільше. Що Солдатов і Паламарчук радили вам напередодні дебюту й таких важливих матчів, як із ФК Тернопіль?

– Минулого сезону я мав змогу зіграти з перших хвилин у трьох матчах. Напевне, найбільше запам'ятався перший матч з Шахтарем-3, адже дізнався, що гратиму лише напередодні. Тренерський штаб вказував, щоб я ловив своє і не переживав.

– Яка мета оболонців у нинішньому сезоні? Ще в минулому чемпіонаті команда в окремих матчах приємно дивувала, тепер же на вас дивляться як на фаворитів…

– Наша головна мета – Перша ліга.

– Як оціните старт вашої команди в новому сезоні? Чому знову довелося оступитися у матчі з Енергією?

– Старт вийшов не найліпшим, проте всі шанси є. На жаль, у Новій Каховці нам не пощастило... Мали багато шансів забити, які не реалізували, натомість пропустили прикрий м'яч.

– У кубку вам, друголігівцям, одразу випав донецький Шахтар. Якою була ваша реакція, коли дізналися про жереб?

– Нам пощастило потрапити на Шахтар, тому ми були не проти.

– Матч із Шахтарем – ваш зірковий час. Як вдалося зберегти холоднокровність у матчі такого рангу? 

– Я дуже налаштовувався на цю гру, тому все вийшло найкращим чином. 

– Вірилося, що після 89 хвилин потрясаючої гри вдасться перевести гру в екстра-тайм?

– Так, були такі думки.

– Луїс Адріано двічі пробивав вам пенальті. Ви гадали по його удару, чи просто думали, що він проб’є у той же кут?

– При першому ударі я стояв до кінця, а при другому стрибав на удачу;)

– Чули слова футбольних фахівців на вашу адресу? 

– Чув, було дуже приємно. 

– Луческу, часом, після усіх компліментів не запросив прямо зі стадіону їхати підписувати контракт?:)

– Всі пропозиції йдуть через клуб, тому це конфіденційно.

– Завжди для молодого гравця важливо зберігати «холодну голову». Хто допоміг правильно пережити зіркові миттєвості після феєричного матчу із Шахтарем?

– Моя сім'я та друзі допомогли мені зібратися вже на наступну гру. Хоча, звісно, не хочеться, щоб такі миттєвості закінчувалися.

– Нині перед оболонцями – досить складний і тривалий календар. Чого чекаєте від нинішнього сезону для команди і для себе особисто?

– Цього сезону сподіваємося виконати наше головне завдання – вийти у Першу лігу. А я буду набиратися досвіду та допомагати своїй команді.

– Ви – один із небагатьох друголігових гравців, хто викликається у збірні. Як працюється у юнацькій збірній України? Які у вас стосунки з тренерами, товаришами з інших клубів?

– У юнацькій збірній дуже професійний тренер – відомий за виступами у Динамо та національній команді України Олександр Головко. Олександр Борисович – гарний психолог і має величезних досвід за спиною. Як почуваюся у збірній? Приємно працювати з найкращими футболістами України. Щоправда, викликався я лишень двічі, й обидва рази на поле не виходив…

– Кілька слів про вас та вашу родину. Як батьки поставилися до того, що ви почали займатися футболом? У вас у родині взагалі були футболісти?

– Батьки гарно ставляться до того, що я займаюся футболом із самого дитинства, адже це відволікало мене від вуличного життя. Ні, в сім'ї футболістів немає.

– У Києві вистачає футбольних шкіл, є й супер-титуловане Динамо. Чому свого часу обрали саме Оболонь-Зміну? З якими тренерами встигли попрацювати?

– Спочатку я грав за ФК Троєщина, а потім – за Дніпровець. Коли зрозумів, що немає жодної перспективи, пішов у Зміну, адже це неподалік від мого дому. Всі 6 років у Зміні працював з С.В. Солдатовим та І.І. Вісиком. Дуже дякую їм за науку.

– Коли у вашому житті з’явилася головна команда Оболоні? Напевно, перше знайомство відбулося, ще коли ви глядачем відвідували стадіон? Який матч «пивоварів» найбільше запам’ятався?

– Перша команда з'явилася в моєму житті саме тоді, коли Ви вперше почули про Оболонь-Бровар (зимою 2013). Тоді нас, гравців, було дуже багато на перегляді, і я виявився одним із тих, хто у підсумку опинився у команді.

Хоча, коли був зовсім малим, приходив на матчі Прем’єр-ліги. Запам'ятався найбільше домашній матч 2010 року з Шахтарем (1:0), тоді ще Худзік забив переможний м’яч.

– Пригадаєте перший збір і перший матч із основною командою?

– Перший збір був на Оболонь-Арені, ми заїхали туди на цілий тиждень і готувалися до аматорського чемпіонату. А вперше зіграв я останній матч на "аматорах" – проти Зорі з Білозір'я.

– З ким товаришуєте у команді? 

– Найбільше товаришую з Мар'яном Литовчаком, Ігорем Березанським і Олександром Мусієнком, хоча маю дуже гарні відносини з усіма.

– За які клуби вболіваєте у великих турнірах? На гру якого воротаря орієнтуєтеся?

– Обожнюю АПЛ, а особливо – Арсенал. З воротарів найбільше слідкую за грою Войцеха Щенсного та Ігоря Березовського, котрий раніше грав за Оболонь, а нині захищає ворота бельгійського Льєрсу.

– Пригадаєте свій найприкріший пропущений м’яч і найкращий сейв?

– Всі м'ячі є прикрими, проте треба відноситися до цього по-філософськи, тому навіть не знаю, який вам виділити і назвати. А от із сейвів запам'яталося дещо. По-перше, штрафний у матчі з Шахтарем-3 в кінці минулого сезону; по-друге, сейв на 22-й хвилині проти першої команди Шахтаря в кубку (після удару Луїса Адріано, який в дотик замикав навіс Ілсіньо із убивчої позиції, – прим. Football.ua).

– Останнє запитання. У чому полягає найбільша важкість і найбільша приємність роботи голкіпера? Як воно – стояти одному проти цілої команди суперників?

– Звичайно, найприємніше ставати героєм матчу, а іноді – й сезону. Найголовніше бути сильним психологічно, і тоді ти стаєш надією та підмогою для своєї команди.

Артур Валерко, Football.ua