Якби я народився потворним, ви б ніколи не дізналися про Пеле.

Джордж Бест.

Якось Дорджа Беста покликали до телефону, роздратований голос на іншому кінці проводу сказав: "Нарешті я тебе зловив!". Спочатку футболіст трохи налякався. Він подумав, що це дзвонить черговий мужчина, якого він "прикрасив" рогами. "Хто це?", – запитав Бесті. Голос співрозмовника, з явним ірландським акцентом, трішки збавив оберти: "Це Пет, Пет Дойл з "Doyle Classic Cars" у Дубліні. Джордж, що ми маємо робити з твоїм Мерседесом?". Бест ніяк не міг второпати, чого хоче від нього цей набридливий ірландець: "Про який бісовий Мерседес ти говориш?". Пет теж почав закипати: "Як це який? Той, який ти купив в нас два роки тому, а потім забув забрати".

Джордж народився 22 травня 1946 року в Белфасті, в спортивній сім’ї. Батько Дікі Бест, який працював токарем, грав у футбол на аматорському рівні практично до 40 років. Дід, на честь якого і назвали Джорджа, теж був вражений традиційним англійським захворюванням. Саме він подарував Бестові – найкращий подарунок – футбольний м’яч.  Мати Енн, чистокровна ірландка, чудово грала в хокей та взяла паузу лише після того, як завагітніла. Однак з народженням Джорджа вона не забула про свою любов до спорту. Як тільки син став на ноги, Енн знову повернулась в хокей. Мати часто брала Джорджа на матчі. Однак він не виявляв жодного зацікавлення канадською грою. Замість того, щоб дивитися на хокеїсток, він гасав з м’ячем по трибунах.

Вперше Джордж познайомився з круглим в 14-місячному віці. Збереглася навіть фотографія, на якій маленький Джордж копає м’яча. З того часу головною пристрастю Беста став футбол, аж поки його не витіснили алкоголь та жінки.

"Ми грали в футбол від світанку аж до заходу. Ми так робили, тому що любили це, і ще через те, що тоді дітям просто більше не було чим зайнятися. По телебаченню футбол тоді практично не показували, комп’ютерних ігор теж не існувало, а тому весь вільний час ми проводили на вулиці. Я брав тенісний м’ячик, копав його на шляху до школи. В обід я мчав до бабці, щоб поїсти та випити чаю. Відразу після цього я повертався на футбольний майданчик. Я завжди приходив туди, першим, допомагало вигідне географічне розташування будинку бабці. Вона жила за кілька метрів від нашого "стадіону". Як тільки починало темніти, батьки починали забирати дітей. Зрештою на майданчику залишався лише я один. Я продовжував копати м’яча між дверима гаражів, поки батьки мало не силоміць тягнули мене додому", – розповідав Бест.

Незадовго до свого 14-річчя Джордж почав виступати за місцеву команду "Крегаг Бойз". Коли тренер Бад Макфарлен вперше побачив Беста, то подумав, що з нього не вийде нічого путнього. Наставник припустив, що, зважаючи на свою тілобудову, Джордж мабуть переплутав футбол з балетом. Однак побачивши, як юнак проходить оборонців, так як би вони були гірськолижними воротами, швидко змінив свою думку. Щоправда для того, щоб хлопець не задирав носа, звернув увагу на його тещину ногу: "Ти забув, що у футбол грають двома ногами. У тебе ліва лише для ходьби?" Бест одразу врахував зауваження та почав налягати на ліву ногу, використовуючи для її "огранки" як футбольний, так і тенісний м’яч. Скоро Бад переконався, що його критика подіяла. На одну з ігор Бест навісив на праву ногу вантаж, так, щоб у нього не виникало спокуси зіграти нею, та почав працювати з м’ячем лише лівою. В цій грі команда Беста виграла з рахунком 21:0, а Джордж своєю неробочою ногою забив 12 голів.  

Макфарлен порадив своєму другу – головному скауту Манчестер Юнайтед Бобу Бішопу звернути увагу на Беста. Боб організував спеціальний матч, для того, щоб переконатися, чи дійсно Джордж настільки крутий, як про нього говорив Бад. Після перегляду Бішоп надіслав Метту Басбі коротку телеграму: "Здається, я знайшов для вас генія". Спочатку в клубі не надто серйозно поставилися до цієї сенсаційної новини від Бішопа. Вже неодноразово він писав щось подібне. А потім виявлялося, що не все те золото, що блищить. Потенційні діаманти виявлялися простим вуглецем. Однак краще було перестрахуватися, оскільки інші клуби вже теж поклали око на Джорджа. Тому Беста запросили на двотижневий перегляд на Олд Траффорд. Коли юнак розповів батькам про те, що він їде в Манчестер, вони були по-справжньому шоковані. "Ніхто з нашої родини ніколи не виїжджав за межі Ольстеру. Тому поїздка в Манчестер видавалася для нас поїздкою в іншу півкулю. Тоді ж мама придбала Джорджеві першу пару класичних штанів, в яких він мав поїхати в клубний офіс", – розповідала сестра Беста, Барбара.

Поїздка не обійшлася без пригод. Джордж разом з ще одним північноірландським талантом Еріком Макморді приплив в Ліверпуль. Потім, на поїзді, вони дісталися до пункту призначення. Виявилося, що в Манчестері їх явно не чекали. Тому юнакам довелося самостійно добиратися на Олд Траффорд. Щоправда спочатку таксист відвіз їх на крикетний стадіон, який носив ту ж саму назву, що й "Театр мрії". Нарешті таланти потрапили до рук Джо Армстронга, який поселив їх у місіс Фуллауей. Домогосподарка не вірила у футбольне майбутнє Джорджа: "Коли я побачила Беста, то першим бажанням, яке в мене виникло було, як слід відгодувати його м’ясом та картоплею. Він виявився настільки худим, що більше скидався на учня жокея, а не на футболіста. До того ж, через його акцент, я зовсім не розуміла його ірландську англійську". З часом місіс Фуллауей переконалася, що вона дуже сильно помилялася стосовно Беста. Коли Джордж подолав мовний бар’єр, то це позначилося і на домогосподарці. Справа в тому, що Джордж затягнув в ліжко потенційну невістку місіс Фуллауей.  Проте це буде згодом.

А після перших поневірянь в Манчестері, де їх ніхто не розумів, Джордж та Ерік вирішили повернутися додому. Армстронг не хотів панькатися зі шмаркачами і тому не  намагався відговорити їх від цієї поїздки. Коли батьки побачили Джорджа, вони спочатку подумали, що його відправили назад, через те, що він щось вчудив у Манчестері. На щастя, через два тижні Метт Басбі зателефонував татові Бесту, який і відправив Джорджа назад у Манчестер. Наставник ніколи не пошкодував про це своє рішення. Він не приховував захвату від гри новачка: "Я думаю Бест стане одним з кращих футболістів світу. Я не люблю робити прогнози стосовно майбутнього гравців, але цей хлопець має все, щоб стати великим. Нещодавно сам Томм Фінні сказав, що Бест – кращий футболіст, якого він бачив у своєму житті". Коли Метт напередодні матчу говорив команді, щоб футболісти просто йшли вперед та робили все що вони вміють, то ці слова надихали Беста й він літав по полю, немов на крилах, та відчував що сам може обіграти мало не пів команди суперників.

У 1968 році Джордж зробив мрію Басбі реальністю. Вигравши КЄЧ, команда вшанувала пам’ять тих футболістів, які згоріли в полум’ї Мюнхена. Наприкінці року France Football назвав Джорджа кращим гравцем Європи. Йому було лише 22. Тоді Беста ніхто не міг зупинити. Видавалося, що саме він зможе всерйоз та надовго посісти світовий футбольний трон. Проте не так сталося, як гадалося. Футбольний Ікар занадто близько підлетів до сонця і віск на його крилах почав миттєво топитися. Демони Беста почали наближати його до фатального кінця. Він не витримав випробування мідними трубами. Популярність Беста чудово ілюструє той факт, що йому дали прізвисько "П’ятий Бітл". В 60-ті весь світ божеволів від ліверпульської четвірки. Джордж стверджував, що порівняння з членами легендарного квартету дуже тішило його самолюбство.

Деякі з британських школярів, яких Бог не обділив мистецьким талантом, навіть заробляли непогані гроші, продаючи "автографи Беста". Незважаючи на свій статус небожителя, Джордж залишався простим хлопцем з Белфасту. Одного разу Бест з’явився на ток-шоу на каналі BBC. Коли воно закінчилось, до нього підійшов один з журналістів та запитав: "Ви, мабуть дуже зайняті у наступний вівторок, але ми граємо 5 на 5. Можливо Ви б хотіли зіграти?". "Так, я б дуже хотів. Але на жаль, у вівторок я маю благодійний вечір з Денісом Лоу. І якщо я поїду грати з Вами, то хто доставить Деніса додому?".

"На початку 80-х я летіла з Белфасту в "Хітроу". Я впала в крісло літака поряд з мужчиною. Дуже швидко ми розговорилися. В нього були вражаючі очі та невеликий північноірландський акцент. Він був надзвичайно чарівний. Перед посадкою я запитала як його звати, він відповів: "Джордж Бест". Після цього я розсміялася та вибачилася за те, що не впізнала його. Джорджа це неабияк потішило. Коли ми підійшли разом з ним до мого бойфренда, то потрібно було бачити вираз обличчя мого хлопця. Бест впевнено лідирує в списку найбільш чарівних мужчин, яких я зустрічала у своєму житті", –розповідала одна з читачок The Guardian.

Джордж прекрасно знав, як його магія діє на жінок, а тому ніколи не пропускав жодної спідниці, хіба що за виключенням кілтів. Одна журналістка ніяк не могла натішитися тим, що вона отримала номер телефону Беста, проте Бітл досить швидко остудив її запал:

- Ви знаєте, що половина жінок світу заплатила б хороші гроші за те, щоб отримати цей номер?

- Так. Але в половини жінок світу він є.

"Наприкінці 60-х я на полі не мав жодних проблем.  Я був в такій формі, що все мені давалося напрочуд легко. Під час тренувань весь нічний алкоголь випаровувався з мене. Або я, принаймні, так хотів думати. Насправді я не шукав у випивці вирішення своїх проблем. Як кожна молода людина, я щотижня важко працював, а у вікенд дозволяв собі трішки розслабитись. Можливо я шаленів трішки більше, ніж інші, проте в понеділок зранку я завжди з великим завзяттям брався до роботи", – намагався вибілити себе Джордж.

Як правило Бест відривався разом з гравцем Сіті Майком Саммербі. Вони винаймали помешкання, яке перетворилося на кубло розпусти. Цей будинок мав одну спальню. Проте Майку та Бестові цього вистачало, оскільки існував ще й великий салон, котрий часто виконував роль другої спальні. Футболісти практично не мали проблем з поставками "пального" та жінок. А як тільки вони виникали, Джордж знав до кого звернутися. Букмекер Селвін Деммі завжди з розпростертими обіймами приймав П’ятого Бітла. Він, немов золота рибка, миттєво виконував усі бажання Джорджа. Невдовзі після приїзду Беста стіл ломився від наїдків та алкоголю, а Бесті опинявся в обіймах кількох дівчат. З часом футболіст називав дім Селвіна найкращим місцем на Землі, оскільки саме там він одночасно мав те, що найбільше любив.

До пори, до часу Метт Басбі закривав очі на витівки Бітла. Він не протестував проти того, що Джордж замість відпочинку відкривав бутіки, знімався в рекламі, не кажучи вже про його нічне життя. Цікавим досвідом для Беста стала реклама бюстгальтерів. Ось як про це розповідав Бітл:

"Я навіть рекламував бюстгальтери "Playtex", щоправда не в якості моделі. Та реклама була досить оригінальною. Я заходив до бару, сідав за столик, а потім починав сканувати його на наявність красивих дівчат. Знайшовши бажаний об’єкт, я надсилав дівчині записку, в якій запитував, чи можна поставити їй випивку. Далі для мене події розгорталися зовсім не так, як в житті. Я отримував гарбуза. Від неї приходила наступна відповідь: "Бюстгальтери "Playtex" додають такої великої впевненості в собі, що дозволяють відмовити навіть Джорджу Бесту". Мабуть ця реклама видалася невдалою і ніхто не купував ці бюстгальтери. Мені важко пригадати жінку, яка б відмовилась піти зі мною в ліжко".

Панує думка, що джентльмен Джордж віддавав перевагу блондинкам. Однак Бест заперечував це: "Мабуть, таке враження склалося через те, що мої білявки виявилися більш відомими. До того ж один з моїх нічних клубів мав назву "Блондинки". Насправді в мене було досить багато романів з брюнетками". Під час одного інтерв’ю журналіст поставив Джорджеві оригінальне питання: "За який мінімальний час до матчу у Вас був секс?" Джордж на це відповів: "Якось я зробив це в перерві між таймами".

Зрештою Метт вирішив приборкати норовливого Беста. Він запросив Джорджа до себе в офіс та заявив: "Скільки ти ще будеш гуляти? Тобі давно слід подумати про тили та знайти собі хорошу дружину". Через декілька днів Джордж заручився з дівчиною, яку знав кілька тижнів. Коли Басбі взнав про цю витівку Бітла, то розійшовся не на жарт, але Бест приховуючи посмішку парирував випади Метта: "Це ж Ви мені порадили!"

Все частіше Джордж почав заглядати до чарки. Він прекрасно розумів, що руйнує свою кар’єру та життя. Однак він ніколи про це не шкодував. "Я був благословенний Богом. Я мав біля своїх ніг цілий світ, а згодом я вже не мав нічого – жінок, дому, грошей, поваги до самого себе та печінки. Але кажучи щиро, я абсолютно про це не шкодую. Єдина річ, яку б я хотів змінити в своєму житті? В 71-му році я бив пенальті у ворота Челсі. І цей козел Бонетті його взяв. От якби я пробив в інший кут… ".

Коли Джордж помирав в госпіталі Кромвеля, його зовнішність вже зовсім не нагадувала того плейбоя, який міг за кілька хвилин спокусити будь-яку жінку. Та й  очі вже більше не кидали тих бісиків, котрі вражали серця представниць слабкої статі не гірше, аніж стріли Амура. 25 листопада 2005 року Джордж програв свій матч проти Зеленого змія. Екс- дружина футболіста Енджела заявила: "Мого колишнього чоловіка вбили інші люди. Кожен хотів випити з великим Бестом, йому наливали в кожному барі. Незважаючи на те, що всі знали про його проблеми з алкоголем, завжди знаходилися негідники, які випивали з Джорджем, тільки для того, щоб згодом похизуватися: "А знаєш я вчора пив з самим П’ятим Бітлом".

3 грудня 2005 року, незважаючи на проливний дощ 100 тисяч вболівальників супроводжували оплесками катафалк, який віз на цвинтар тіло Джорджа Беста. В натовпі людей яскраво виділявся величезний саморобний банер: "Мaradona Good, Pele Better, George Best".

Володимир Войтюк, Football.ua