Динамо Київ мінімально поступилось АЕКу Ларнака

Відповідати за заподіяння шкоди співгромадянам — справа в наш час дуже шляхетна, тож київське Динамо в матчі другого туру Ліги Європи УЄФА мало відчутну мотивацію в номінально домашньому поєдинку проти кіпрського АЕК Ларнака, який ще зовсім нещодавно не пустив дніпровський Дніпро-1 до основної сітки цього турніру. І вже в другу чергу футболісти Мірчі Луческу  мали б думати про те, що за їхніми плечима залишилась ганебна серія з п’яти поспіль поразок на всіх фронтах, яку одним лишень удалим протистоянням проти Львова не можна було компенсувати (1:0).

Начебто можна було лишень кинути оком на зосереджений погляд Віктора Циганкова перед початком звітної гри в польському Кракові для того, аби зрозуміти всю важливість моменту для команди в цілому, та й початкові хвилини вказували на те, що Динамо хоче грати з позиції сили. Однак уже незабаром фол Забарного проти Олатунджи перед власним штрафним надав суперникам право виконати стандарте положення, прямим пострілом із якого Дьюрчо зацідив м’яч прямісінько в лівий верхній кут воріт Бойка.

І одразу ж обнадійливий настрій перетворився на вже звичні реалії "динамівського" футболу зразка останнього місяця. Команда начебто й просувається певний відтинок часу до атакувальної лінії, однак моментів не створює, спроб загострити від неї також ще треба почекати, а, якщо нагода зрештою виникає, то з реалізацією настають якісь незрозумілі проблеми.

У Буяльського, начебто, із цим справи йдуть більш-менш, тому саме йому майже вдалось зрівняти рахунок на завершення першої півгодини ігрового часу, коли пас Дубінчака на лівому фланзі штрафного перетворився в постріл у дотик під дальню стійку. Трохи відлягло від серця у вболівальників Динамо, але лише до того моменту, як VAR не повернув їх до сурової дійсності — офсайд був у флангового захисника в моменті розвитку атаки, тож ні про яке враження чужих воріт не йшлось.

Потрібно було й надалі підтискати опонентів, і кияни в цьому контексті навіть мали непогану перевагу за контролем м’яча. Однак чого вартують ці зайві відсотки, якщо їх не вдається підкріпити спробами завершення наступів? Чи фінальні удари під час двох подач із кутових по обидві сторони від перерви у виконанні Гармаша та Сироти були вірними та виключними нагодами забивати голи?

Вихід на поле Артема Бєсєдіна на другу половину зустрічі також нічого не зміг змінити в плані гри команди Луческу в атаці. За необхідності боротись проти захисників, для яких навіть більш маневровий Довбик свого часу не став перепоною, у нападника Динамо були приблизно ті самі шанси на успіх, як і в його попередника Гармаша. У підсумку, "біло-сині" награли лише на дальній постріл Сироти, який, не зважаючи на рівень загрози для чужих воріт, не можна було назвати повноцінним гольовим моментом. А завершувалась ця вистава узагалі майже за пішої ходи гравців на полі.