Збірна України завершує підготовку до чемпіонату Європи-2024 в Німеччині, до старту якого залишаються лічені дні.

"Синьо-жовті" провели контрольні матчі проти господарів турніру (0:0) та збірної Польщі (1:3), під час яких тренерський штаб Сергія Реброва мав змогу переглянути виконавців, яких запросив до табору національної команди на підготовку до фінальної частини змагань.

У підсумку, Україна визначилась із переліком із 26 гравців, які представлятимуть нашу країну на найбільш очікуваній події цього року.

І хоча в нашої збірної попереду ще залишається товариський матч проти Молдови 11 червня, думки футбольної спільноти наразі пов’язані виключно з одним питанням — які гравці складатимуть основу національної команди безпосередньо на самому турнірі.

Пропонуємо ознайомитись із нашим варіантом основного складу збірної України на чемпіонаті Європи-2024.

Воротар — Андрій Лунін (Реал Мадрид).

Переможець цьогорічного розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА та, напевно, найбільш згадуваний у іспанській пресі гравець Ла Ліги в другій частині сезону.

Саме вдалі виступи Луніна вважають одним із ключових факторів того, що 15 кубок чемпіонів таки опинився в музеї "галактікос", і хоча Карло Анчелотті зробив свій вибір на користь Тібо Куртуа на вирішальний матч проти дортмундської Боруссії, на Євро конкуренцію у воротах нашої збірної Луніну скласти буде дуже важко.

Ми відзначали успішний виступ Анатолія Трубіна в товариському матчі проти Німеччини, який, за великим рахунком, відбувся без пропущених м’ячів із нашого боку тільки завдяки воротарю лісабонської Бенфіки. Проте в цих двох іграх Луніну дали відпочити після святкування перемоги в Лізі чемпіонів, що також дало змогу подивитись і на Георгія Бущана.

Проте все одно є чітка впевненість у тому, що трійка "синьо-жовтих" голкіперів буде мати саме такий вигляд: Лунін – Трубін – Бущан, відповідно до кількості потенційно ігрового часу і, цілком можливо, тренерський штаб Реброва використає лише двох із цих виконавців.

Правий захисник — Юхим Конопля (Шахтар).

У першу чергу, варто зауважити, що наш вибір на позиції флангових захисників схиляється лише до двох можливих опцій. Або це режим "балансу" й відповідно гратимуть Конопля та Віталій Миколенко, або це режим "швидкості та атаки", і тоді без Олександра Тимчика та Богдана Михайліченка вже не обійтись. Комбінацій в цьому випадку очікувати не варто, якщо тільки тренерський штаб не вигадає якусь концептуально нову схему поведінки збірної України на полі.

Чи будемо ми ризикувати вже в першій грі проти Румунії, яка, за великим рахунком, і я тим суперником, проти якого ще можна спробувати якісь експерименти на цьому турнірі? Є передчуття, що ні — у жодному разі.

А тому й вибір наш доволі очікуваний — Юхим Конопля, який за останній рік став настільки помітним гравцем у складі чемпіонів України, що вже викликає відверте нерозуміння його відсутність у стартовому складі "гірників". Так само буде й на Євро, у випадку чого. Але не на повний матч, за рахунок наявності Тимчика, у нас є шляхи для підсилення.

Пара центральних захисників — Ілля Забарний (Борнмут) та Микола Матвієнко (Шахтар).

Позиція представника англійської Прем’єр-ліги в стартовому складі нашої команди, як і в самих "вишнях" за каденції Андоні Іраоли, узагалі не викликає жодних запитань. Забарний — це ключова постать у збірній на цьому турнірі в плані гри в обороні, і, сподіваємось, ще на багато циклів попереду.

Але хто гратиме з Іллею в парі? Ось тут уже можливі варіанти, бо, банально, є з кого вибирати, на відміну від позицій флангових захисників. Проти Німеччини ми побачили динамічну схему з фактично трьома центральними. Але на Євро в групі ми так зіграємо, хіба що, проти Бельгії, тому поява Олександра Сватка — це лише опція.

Натомість у пари Максим Таловєров – Валерій Бондар була можливість показати себе в грі проти Польщі, і вони нею не скористались. Як і всі ті гравці "під питанням", кому довірили місце в стартовому складі на зустріч у Варшаві.

Таким чином ми відсікаємо всі варіанти, окрім одного — гратиме Микола Матвієнко з донецького Шахтаря, нехай і від наших уболівальників про нього рідко, коли можна почути схвальну оцінку щодо виступів у важливих матчів.

Лівий захисник — Віталій Миколенко (Евертон).

І тут не обійдеться без представника англійської Прем’єр-ліги, хоча й за ходом матчу проти Польщі ми побачили, що Ребров цілком здатен "пограти в Артету та Гвардіолу" й використати на цій позиції Олександра Зінченка. Але то була гра суцільних експериментів, тоді як на Євро ми будемо здавати головні іспити цього дворічного циклу, тож ставки дуже високі.

Однак завжди залишається простір для "але", і в контексті Миколенка це буде його фізичний стан. Травма наприкінці виснажливого сезону, коли Евертон до цього боровся за життя в умовах постійних штрафів від фінансових комітетів АПЛ — напевно, це було найгірше, що могло трапитись із гравцем. Гарна новина — Віталій відновився. Погана — той-таки матч проти Польщі показав, що втрачений ігровий тонус дається в знаки, і якщо вдасться подолати цю проблему, то це буде велика перемога особисто гравця та наших тренерів.

Опорний півзахисник — Тарас Степаненко (Шахтар).

Фінальний міжнародний цикл для досвідченого гравця нашої команди — це вже всім зрозуміло, і водночас хороша та погана новина для Степаненка полягає в тому, що Володимир Бражко (Динамо Київ) його відверто підтискає в боротьбі за місце в стартовому складі.

Однак, якщо розглядати стратегію групового етапу, то в нас буде стартова та заключна гра цього раунду, де треба брати досвідом і вже потім, за потреби, підкріплювати його свіжістю за ходом гри, тоді як у другій зустрічі проти Словаччини можна й треба застосувати ротацію. У два опорники ми точно не гратимемо, якщо тільки не виникне якесь тактичне ноу-хау на гру проти Бельгії, тож Степаненко змінюватиметься з Бражком, а Сергій Сидорчук підстрахує на випадок чого.

Пара центральних півзахисників — Олександр Зінченко (Арсенал) та Георгій Судаков (Шахтар).

Лише на кількох позиціях у нашому потенційному стартовому складі, і це насправді радше погано, аніж добре, існує певна інтрига. У центрі поля — так точно.

Георгій Судаков — про нього говорять дуже багато на європейській футбольній арені останнім часом у контексті можливого трансферу, тож це Євро для гравця Шахтаря буде шансом задерти й без того надзвичайно високий цінник. Та й як тримати на лаві футболіста, який дає стільки динаміки за ходом гри?

А ось хто опиниться в парі з представником Шахтаря — цікаве питання. Можемо сказати точно, що цей футболіст буде пов’язаний з академією "гірників", бо Микола Шапаренко — то радше опція для ротації саме Судакову.

Тож виникає суперечка поміж Русланом Маліновським та Олександром Зінченком за місце в стартовому складі. Обидва — лідери на полі, але профайли в них різні. Обидва — не мали достатньо ігрової практики в другій частині сезону, але до збірної приїхали зарядженими. Маліновський та й поготів — віддав гольовий пас у грі проти поляків і був дуже активним за той час, який йому виділили.

Зінченко ж при цьому виглядає більш універсальним бійцем, і саме за рахунок цього Ребров може віддати йому перевагу. Тут і тестові напрацювання схеми з п’ятьма захисниками за потреби можуть датись у знаки, та й саме бажання більшого контролю м’яча в центрі поля, яке притаманне для цієї збірної України.

Правий вінгер — Віктор Циганков (Жирона).

Минуле та теперішнє київського Динамо, а в якому порядку — уже не так важливо, змагатимуться за місце праворуч в нашій атаці. І Циганков у цій боротьбі є беззаперечним фаворитом. І не тільки тому, що досвідчений Андрій Ярмоленко вже просто банально поступається йому за швидкістю, хоча й має шалений досвід за плечима.

Ребров розуміє цінність зв’язки Жирони для успіху нашої національної команди, тож буде максимальної її використовувати, незважаючи на досвід та експерименти останніх товариських матчів.

Форвард — Артем Довбик (Жирона).

Найкращий бомбардир іспанської Ла Ліги вже в дебютному сезоні виступів у цьому змаганні. Гравці з такою відзнакою не те, що в основний склад збірної своєї країни мають потрапляти, а й не залишатимуть перші шпальти всіх футбольних видань. Про Довбика говорять багато, можливо — навіть занадто багато, і в грі проти Польщі, яка була для нашої команди геть невдалою, зрозуміло, чому.

Але одразу відзначимо ширину ротації на цій позиції, яка, безумовно, нас тішить. Роман Яремчук та Владислав Ванат — два різні типи гравців, на додачу до Довбика, який також не є схожим на своїх партнерів за манерою гри, є нашим потенційним ключем до успіху, якщо вчасно та успішно використовувати їх за ходом турніру.

Лівий вінгер — Михайло Мудрик (Челсі).

Насправді, це — дуже сумна історія. Однак сам Михайло до неї жодним чином не причетний. Добре, що він узагалі в нашій заявці присутній на тлі тотального "вимирання" гравців атаки лівого флангу в країні. А отже й конкуренції за місце в стартовому складі не передбачається для гравця лондонського Челсі.

Знову все зводиться до того, що Олександром Зубковим доводиться жертвувати заради того, аби хоч хтось міг підсилити нашу гру на випадок чого. Представнику Шахтаря банально незручно грати зліва, що ми вчергове побачили в грі проти Польщі, але що поробиш. Свого часу й Циганков мало що міг запропонувати в такій ситуації, а зараз — один із беззаперечних лідерів команди. Можливо, це якийсь футбольний "шлях козака".

 

Підсумовуючи наведене вище, можемо зробити висновок, що для суперників збірної України не складатиме труднощів теоретична підготовка до матчів проти нашої команди саме в питаннях визначення потенційного стартового складу — варіантів обмаль. На жаль.

Інший бік медалі — це все одно найбільш потужний та цілісний склад збірної України, напевно, за всю її історію з опціями ротації не просто за прізвищами та позиціями, а із можливостями зміни всього ігрового малюнку.

Із цим ми й поїдемо до Німеччини, де на груповому етапі зіграємо проти Румунії, Словаччини та Бельгії з першою грою, що запланована на 14 червня. А як воно буде — побачимо вже на місці. Прогнози обережні, але помітно оптимістичні.

Чекаємо на ваші варіанти стартового складу збірної України на Євро-2024 у коментарях.