Коли я став керманичем збірної Бельгії, у людей виникли деякі питання. "Чому ти тренуєш національну команду, якщо тобі тільки 37 років?". Проте, особисто я бачив у цьому великі переваги.

Я тренував на клубному рівні протягом шести років, у великих клубах зокрема — Шальке, спартак (москва), РБ Лейпциг. Зараз, будучи головним тренером національної команди, я маю багато часу, щоб по-справжньому думати про футбол. У мене є час, щоб побачити інші клуби та інших гравців.

Між паузами на матчі збірних протягом тижня я маю можливість подивитися дев'ять-десять клубних ігор. Наприклад, Арсенал, тому що там грає Леандро Троссар. Або Манчестер Сіті, тому що в нас є двоє гравців звідти (Кевін Де Брюйне, Жеремі Доку). Це також може бути Лутон Таун, тому що у нас є воротар Томас Камінські.

Маю сказати, що дійсно фантастичною частиною ролі керманича збірної є спілкування з її гравцями. Щоб мати загальну картину для мене є важливим розуміння того, як вони думають, адже всі вони різні. Мені дуже подобається ця частина роботи.

Найбільша проблема тренерства на рівні збірних полягає в тому, що у вас є чимало ідей, але абсолютно немає часу на тренування. Крім великих турнірів, потрібно зосереджуватися на кількох тренувальних сесіях у ході зборів. Гравці представляли свої клуби на вихідних, після чого ми зустрічаємося в понеділок, але ти не можеш тренуватися з виконавцями, які ще днем раніше грали. Ти маєш дати їм час на відновлення.

Можна трохи попрацювати з відеосесіями, тактикою, основами. Основна робота приходиться на середу та четвер. П'ятниця вже день гри мінус один. Після другого матчу гравців уже немає. Як і можливості показати їм деякі ситуації, поговорити з ними. Ти також не зможеш знову вивести їх на тренування.

Це було те, до чого я спочатку не звик, працюючи на клубному рівні раніше. Після матчу бувають як хороші, так і погані ситуації. Як тренер ти можеш працювати над усіма ними та вдосконалювати їх. Тож у національних командах, від зборів до зборів, ми маємо дивитися, чи є бодай щось, що ми можемо зробити з гравцями.

Кожен гравець різний. Деякі з них потребують більше комунікації. Їм потрібно, щоб ти пішов і відвідав їх. Ти зустрічаєшся з ними, можливо, перед їхніми виступами за клуби, або спілкуєшся через Zoom, зателефонувавши чи просто повідомленнями.

Це дозволяє залишатися поінформованим, також, наприклад, маючи можливість похвалити за фантастичну гру або дізнатися про травму чи їхню потребу в чомусь. Все залежить від конкретного гравця.

Є такі виконавці, які, повернувшись до своєї команди, дійсно хочуть зосередитися на клубному футболі між міжнародними зустрічами. Принаймні, в мене є таке відчуття. Звісно ж, ніхто мені цього не каже, це лише відчуття. Проте, це бажання потрібно поважати. Я це розумію, тому що вже керував клубами. Добре, що гравці зосереджені на щоденній роботі в своїх командах.

Завжди ходити і відвідувати гравців — не головне. Вони теж потребують свободи, тому також важливо, щоб у вас були подібні стосунки.

Найголовніше, щоб у гравців було гарне відчуття, коли вони отримують запрошення до своєї збірної. Ми хочемо, щоб вони думали: "Круто, мене запросили! Мені подобається перебування в готелі зі збірною Бельгію, поле для тренувань, персонал і мої товариші по команді".

Це дещо дуже важливе — якщо вони в збірній, то в хорошому настрої. Це те, на чому ми зосереджуємось і намагаємося відтворити. Важливо виступати, здобуваючи результат, але завжди в хорошій атмосфері.

У Бельгії є велика відповідність між моїми основними тренерськими ідеями та потенціалом доступних виконавців. З цією командою нам потрібен контроль м'яча, тому намагаємося домінувати в ньому. Коли м'яча в нас немає — ми повинні якомога швидше повернути його.

Звісно, у нас є ідея чисельних перевантажень на деяких ділянках поля. Інколи це на фланзі, інколи — в центрі. Проте, ми також знаємо, що з таким гравцями, як у нас, навіть якщо чисельного перевантаження немає, то може мати місце певне, скажімо так, "якісне перевантаження".

Мені дуже подобається працювати з гравцями збірної Бельгії і те, як ми намагаємося грати у футбол. Гаразд, іноді ми можемо помилятися, зазнати невдачі, але тоді ми повинні зробити певний наступний крок.

Ми знаємо, що бельгійська національна команда останнім часом втратила чималу кількість якісних гравців, як от Еден Азар, Аксель Вітсель, Тобі Алдервейрельд і Сімон Міньйоле. У той же час ми залучили до збірної молодих гравців із великим потенціалом. Жеремі Доку, Артюр Теат і Зено Дебаст — лише деякі з них на різних позиціях.

Ця збірна Бельгії є голодною командою з великим потенціалом. Ми талановиті, дуже, але на деяких позиціях також дуже молоді, тож побачимо, як підуть справи на Євро-2024. Звичайно, нам потрібно відшукати баланс. Досвід іноді важливий, і це те, що ми намагаємося привнести в команду з деякими гравцями. Хто б не грав, ми будемо вмотивовані зробити все можливе для Бельгії, це точно.

Щоб мотивувати людей, як тренер ти маєш якомога глибше поринути в сутність гравця, щоб дізнатися, що ним рухає. У національній команді це, мабуть, складніше, ніж у клубі. У клубі ти працюєш із гравцями щодня. Ти бачиш їх, коли вони прокидаються вранці, і можеш побачити, чи є у них проблеми.

Будучи керманичем клубу я міг сказати гравцеві: "Приходь до мене, вип'ємо кави після тренування". Поговоривши з ним годину ти можеш відчути те, що, наприклад, у нього певні сімейні негаразди. Ти дійсно можеш зазирнути вглибину і спробувати побачити, яка саме мотивація для цього гравця є найважливішою. Якщо сім'я для нього головне, ти можеш організувати більше сімейних днів у клубі. Ти можеш запросити його близьких на матч або влаштувати з ними якийсь особливий захід.

Мотивація – це щось індивідуальне. Потрібно зануритися досить глибоко, щоб питати гравців про їхні цілі, тому що я вважаю, що цілі команди завжди повинні доповнювати індивідуальні.

Як керманич клубу я знав, що для гравців важливо бути в своїх національних командах. Отже, якщо ваш клуб змагається за перше місце, за трофеї, увага буде зосереджена на цій команді, що дасть більше можливостей грати за національну збірну. І те, що ми завжди намагаємося пояснити, полягає в тому, що виграні поєдинки та завойовані титули автоматично приносять мотивацію тобі самому.

Моя амбіція — завжди бути в хорошій атмосфері. Неважливо, клуб це чи збірна, важливо, щоб атмосфера працювала, розумієте? Що керівництво – спортивний директор, генеральний директор, президент – має зобов'язання перед тренером, штабом і амбіціями команди.

Мені подобаються люди в бельгійській Федерації. Мені подобаються гравці та команда, яка у нас є, тому це чудовий момент для мене.

Не має значення, збірна це чи клуб – колектив має бути згуртованим. Як тренер, ти, можливо, зможеш досягти певного успіху протягом кількох місяців, роблячи щось поодинці – будучи жорстким і конкурентним. Проте, у довгостроковій перспективі важливо, щоб у тебе була певна система близької родини. Тоді можна досягти будь-чого. Таке моє переконання.

За матеріалами Coaches' Voice