Недільна частина програми двадцять другого туру англійської Прем’єр-ліги була присвячена протистоянням не надто високого рівня запеклості, проте від того не менш цікавими вони ставали. Для українських уболівальників, наприклад, вартувало уваги те, як відомий шотландський фахівець Девід Моєс намагатиметься врятувати Евертон від його тривалого кризового стану в своїй другій каденції на чолі "ірисок".

Протистояв колективу з Ліверпуля при цьому лондонський Тоттенгем, який що не матч останніми місяцями, так ледве здатен назбирати профільних гравців у власну лінію захисту. Тож і результати команди Анге Постекоглу від того помітно страждали, і кожного нового тижня ми становились свідками, як "шпори" опускаються все нижче в турнірній таблиці. Зрештою, вони дійшли до того стану, коли вже позаду них стояв Евертон, а отже й зона вильоту десь неподалік була.

Усі ці проблеми з обороною Тоттенгема, напевно, зібрались докупи й виступили на поверхню в першому таймі цієї зустрічі. Просто жахлива гра гостьового колективу, який ще до перерви пропустив аж тричі. А Евертон із виключним захопленням користувався можливістю домінувати над суперниками й просто тішився від власних успіхів у атаці, чого, наприклад, у попередній грі проти Астон Вілли й близько не було.

Уперше "шпори" пропустили вже на 13 хвилині, коли навіть удвох захисники не змогли стримати Льюїна на правому фланзі власного штрафного, після чого натхненний довгоочікуваним голом нападник Евертона перейшов на позицію помічника для власних партнерів, і давав іншим футболістам виступати на вістрі. Цим скористався посеред першого тайму Ндіає, а вже в компенсований час — Тарковські, але тому дуже допоміг змінити рахунок на табло рикошет від Грея у власні ворота. Тож навіть автогол довелось пережити команді Постекоглу.

Наприкінці першого тайму в зіткненні Льюїном в центрі поля розбив брову Дрегушін, тож це був привід для Постекоглу відмовитись від схеми з трьома центральними захисниками заради появи Рішарлісона. Чи допомогло це Тоттенгему разюче змінити власну гри? Ні, але гірше точно не стало, бо, напевно, уже нікуди було. Але Евертон на початку продовжував атакувати, тож випадів від "шпор" ми ще тривалий час не бачили взагалі.

Усі цікаве почало відбуватись у заключній чверті ігрової години, коли "іриски" чомусь вирішили, що якщо суперники до цього не спромоглись створювати для них проблеми, то й на заключних хвилинах цього робити не стануть. Хибна логіка — на 77 хвилині Кулусевські з правого флангу штрафного перекинув цілу групу гравців Евертона перед порожніми воротами, які необачно залишив Пікфорд, а на другій компенсованій хвилині Рішарлісон таки засмутив свою колишню команду з подачі Мура з лівого флангу на дальню. Проте ні, це не була історія про дивовижний порятунок гостей — це треба заслужити.

У наступному турі Евертон гостюватиме в Брайтона, а лондонський Тоттенгем прийматиме Лестер після виїзду до німецького Гоффенгайма в рамках Ліги Європи УЄФА.

Евертон — Тоттенгем 3:2
Голи: Калверт-Льюїн, 13, Ндіає, 30, Грей, 45+8 (авт.) — Кулусевські, 77, Рішарлісон, 90+2

Евертон: Пікфорд — О'Браєн (Кін, 88), Тарковські, Брантвейт, Миколенко — Гує, Мангаля — Ліндстрем (Янг, 69), Дукуре, Ндіає (Паттерсон, 81) — Калверт-Льюїн.

Тоттенгем: Кінські-молодший — Порро, Дрегушін (Рішарлісон, 46), Девіс, Спенс — Грей, Бергвалль, Сарр — Кулусевські, Сон Хин Мін, Меддісон.

Попередження: Калверт-Льюїн, Дукуре — Бергвалль