Трансферне вікно літа 2022 року офіційно закрито. Традиційно ми підводимо його підсумки. На черзі іспанська Прімера. Нагадуємо, що це суб'єктивний список, до того ж стиснутий до топ-10. Тож напишіть у коментарях, якщо ми когось забули.

Умар Садік (з Альмерії до Реалу Сосьєдад за 20 млн євро), Орельєн Чуамені (з Монако до Реал Мадриду за 80 млн євро) та Хосе Моралес (з Леванте до Вільярреала, вільний агент)

Про ці переходи скажемо коротко, бо ми вже згадували їх у топі відкриттів Прімери

Умара Садіка хотіло багато клубів Європи, особливо цікавилась ним дортмундська Боруссія, що шукала заміну для Себастьяна Аллера. Але остаточно нігерійський форвард все ж лишився у Іспанії.

Доволі вчасно для Альмерії Реал Сосьєдад отримав неймовірні гроші за Александера Ісака, котрий перейшов до Ньюкаслу, тож екстрено шукав заміну для форварда збірної Швеції. По-перше, "чурі урдін" знову орендували в Лейпцига Александера Серлота, але Садік все ж має стати ключовою фігурою у нападі. 

Йому 25 років, він невдало поблукав у числених орендах, поки не розкрився у Партизані, а після й у Альмерії, де настріляв 43 голи у 83 зустрічах. Встиг він відмітитися й у еліті за новачка, наприклад, у нічийній грі проти Ельче (1:1) та проти Севільї (переможний м'яч на 55 хвилині, 2:1). Та й Сан-Себастьяні він також почав з місця у кар'єр. Саме його взяття воріт допомогло баскам зіграти внічию з Атлетіко. Втім, нещодавно він порвав хрестоподібні зв'язки коліна, тож у цьому сезоні на жаль не буде помічником для команди. Шкода. 

Орельєн Чуамені став справжнім відкриттям Ліги 1 у складі Монако. У кампанії-2021/22 Орельєн став лідером Ліги 1 за перехопленнями м'яча (101), а також четвертим за відборами (86). 

Наш матеріал відкриттів Прімери був написаний ще до трансферу Каземіро у Манчестер Юнайтед, тож дещо змінилося, а саме — від'їзд бразильця відкрив французу пряму дорогу до основного складу, бо саме на позицію легенди Реалу куплявся Чуамені. 

Довіру Карло Анчелотті Орельєн поки що не підводить. Ба більше, наразі він є четвертим у команді за середньою оцінкою від WhoScored, є восьмим за точністю передач (92,1%, якщо прибрати зі списку резервістів, котрі мають менше ігрового часу і відповідно набити цю статистику їм легше, то й того буде вище), лідер за відборами та перехопленнями, віддав цукерочку-асист на Вінісіуса у грі проти Еспаньйола — словом, супер-топ.

Чудовий трансфер провернув й Вільярреал. Хосе Моралес був найкращим футболістом догравшогося до Сегунди Леванте.

Моралес доклав ногу до 20 голів валенсійського колективу з 51 у Прімері-21/22, тобто був причетний до майже половини командних голів! Звісно, бовтатися у трясовині другого дивізіону цей хлопець точно не заслуговував. 

Оскар Мінгеса (з Барселони до Сельти, вільний агент)

Іспанському центрбеку не вдалося завоювати місце у основному складі Барселони. Мінгеса добре допоміг рідному клубу за часів каденції Рональда Кумана, коли команду відверто штормило, проте після потужних трансферів на свою позицію цього літа у вигляді тих же Жюля Кунде чи Андреаса Крістенсена у команді йому стало затісно.

Зате у Сельті він має отримувати регулярну ігрову практику. Галісійцям також було неймовірно вигідно запросити центрбека, котрий має за плечима досвід гри навіть у плей-оф Ліги чемпіонів, тож цей перехід виглядає позитивним та цікавим для обох сторін.

Хоселу (з Алавеса до Еспаньйола, вільний агент)

Ті, хто активно слідкує за Прімерою, певно чудово знають цього хлопця. Хоселу — вихованець Сельти та Реалу, котрого футбольне життя активно покидало по різним колективам — від Ганновера та Гоффенгайма до Сток Сіті та Ньюкасла.

Історією Хоселу нагадує Хосе Моралеса. Віковий форвард також був найкращим та найбільш білою плямою у виступах набагато більш депресивного аутсайдера Алавеса, якому голи давалися дуже важко, навіть важче, ніж Леванте! 

А теперь хвилинка уваги. Алавес забив усього 23 м'ячі у Ла Лізі минулого сезону. 19 з них голами та асистами (14+5) зробив саме герой цього блоку! Просто божевілля, яке наглядно підтверджує тезу, що часом це правда і один гравець таки може тягнути на собі увесь колектив в самому прямому сенсі цього слова. 

Ба більше, у попередніх кампаніях його гольова планка також не падала нижче 10-12 голів за сезон у кризовому ДА. Словом, тут Еспаньйол точно лишився переможцем, а ось "винищувачі бобів" не отримали за свого фундаментельного футболіста жодного євроцента.

Мартін Брайтвейт (з Барселони до Еспаньйола, вільний агент)

Якщо Хоселу Мато змінив Віторію-Гастейс на Барселону, то ось Мартіну Брайтвейту навіть не довелося залишати Каталонію. Датський форвард складе конкуренцію іспанцю у нападі Еспаньйола. 

Над Мартіном багато підшучували, коли він виступав за "синьо-гранатових", але з самого початку було зрозуміло, що він є лише тимчасовою та екстреною заміною для Луїса Суареса, котрий отримав важке пошкодження взимку 2020 року. 

Та й взагалі Брайтвейт ніколи не демонстрував неймовірну результативність. Його рекорд — по 11 голів за Тулузу у Лізі 1 в сезонах-2015/16 та 2016/17. У Барселоні ж більше двох раз у Ла Лізі він не забивав. Не вражає. 

Втім, у Леганесі свого часу він виглядав доволі непогано, а в Еспаньйолі має мати більш широку роль. Проте й регулярний ігровий час із його схильністю до травм та конкуренцією із Хоселу не гарантований. 

Що ж, побачимо. У першій ж грі за "папужок" він забив переможний м'яч у ворота Атлетіка, тож початок вийшов багатообіцяючим. 

Андер Еррера (з ПСЖ до Атлетіка, у оренду до кінця сезону)

Переходимо до більш статусніх переходів. На черзі сентиментальне повернення. 

У липні виповнилося рівно 8 років, як Андер Еррера залишив рідний Атлетік та перебрався до Манчестер Юнайтед. Здається, що з того часу минула ціла вічність. 

Іспанець був корисним в кожного тренера на Олд Траффорд, але стати фундаментальним гравцем "червоних дияволів" йому так і не вдалося. В ПСЖ вийшла схожа картина. 

Еррера пропустив більшу частину сезону-2019/20, першого у складі парижан, через проблеми зі здоров'ям, але коли був готовим до гри, то Томас Тухель випускав його у матчах ЛЧ та Ліги 1. Матчі плей-оф першої "ковідної" Ліги чемпіонів баск відіграв практично від дзвінка до дзвінка, включно із фіналом проти Баварії (0:1). 

Переходи Фабіана Руїса та Вітіньї зводили до мінімума шанси Андера на регулярну ігрову практику, тож варіант із орендою до Більбао виглядає правильно. Під керівництвом Ернесто Вальверде, котрий свого часу розвинув Ерреру, як гравця, також має піти на користь. 

Іско (з Реалу до Севільї, вільний агент)

Презентувати Франсіско Аларкона Романа Суареса, гадаємо, не потрібно. Іспанець перейшов до Севільї у променях слави та з "вухастим кубком" у руках. 

Свого часу супер-талановитий півзахисник запалював у Малазі, разом з якою дійшов до чвертьфіналу Ліги чемпіонів сезону-2012/13, а також отримав премії відкриття року та Golden Boy у 2012-му. Реал спокусився можливістю підписати молоду зірку. 

Втім, період кар'єри Іско на Сантьяго Барнабеу викликає дуже змішані почуття. Назвати його провалом "вершкових" язик не повернеться, особливо якщо ми подивимося на наступні цифри — 353 поєдинки, 53 голи та на три більше асистів. 

Та ще й безліч трофеїв, вінцем чого є одразу п'ять кубків чемпіонів. Гравець завжди був під рукою та готовий був допомогти, проте в певний момент просто зупинився у розвитку та почав скоріше регресувати. 

В Андалусії буде поспокійніше та й тиск буде меншим. Але не дуже зрозуміло, як Хулен Лопетегі буде використовувати Аларкона, бо такий креативний гравець поки що не дуже корелуює із сухим прагматичним футболом "нервіонців". 

Едінсон Кавані (з Манчестер Юнайтед до Валенсії, вільний агент)

Валенсія понесла суттєві втрати цього літа. "Кажани" втратили Карлоса Солера та Гонсалу Гедеша, проте взамін прийшла людина, яка здатна лише посилити атакуючий потенціал команди Дженнаро Гаттузо. 

Давайте чесно. Якщо хтось попросить назвати топ-10 переходів цього літа навіть у Іспанії, то багато людей згадають за цей трансфер ледь не в останню чергу. 

Свого часу Кавані феєрив у складі Наполі (Дніпро точно добре пам'ятає його "покер"), чим заслужив переїзд до ПСЖ. У Франції уругваєць на превеликий жаль завжди був на других ролях. Не за статистикою та грою, а саме за відношенням. Керівництво "синьо-біло-червоних" робило ставку на зірок, а ось своїм найкращим бомбардиром в історії відверто нехтувало. 

Навіть у ситуації з пенальті у грі проти Ліону, коли клуб встав на бік Неймара та запропонував Едінсону жалюгідний бонус у вигляді 1 млн європейської валюти за право віддати бразильцю право на першочергове пробиття одинадцятиметрових. 

Тобто, золоті роки кар'єри форвард провів у Лізі 1. У Манчестері він також був неперевершеним, намагався бути корисним для "червоних дияволів" (гол у гданському фіналі Ліги Європи забив саме він), проте у Юнайтед також не робили на нього велику ставку. 

Зате на Местальї він точно зможе розраховувати на любов та підтримку місцевих вболівальників, котрі люблять подібних простих героїв. Боротися за звання найкращого бомбардиру Едінсон Кавані навряд чи буде за наявності Роберта Левандовські та Каріма Бензема (та й рівень партнерів по Валенсії викликає питання), але забити 10/15 голів за сезон в усіх турнірах точно здатен.

Роберт Левандовські (з Баварії до Барселони, 45 млн євро)

Про Левандовські годі й казати. Найбільш статусний та хайповий трансфер чи не усієї Європи, котрий вже починає доводити свою ефективність та зарядженність у футболці каталонського клубу. 

Краще сказати декілька слів про перехід Жюля Кунде, котрого каталонці придбали за 50 млн євро. 

Француз був безумовним лідером оборони Севільї. Та й взагалі у команді. Окрім того, він може в разі чого закрити праву бровку, що також доволі актуально для "синьо-гранатових", навіть за наявності Ектора Бельєрина. Кунде довго не могли зареєструвати, але його дебют у Каталонії вийшов блискучим. Два крутезних асисти на Роберта Левандовські у матчі проти колишнього клубу — виглядає багатообіцяючи. Встиг француз дебютувати за "кулес" й у Лізі чемпіонів.