Жирона приємно дивує у цьому сезоні. Колективу Мічела, напевно, симпатизують навіть ті, хто не є фанатом іспанської Ла Ліги. Не лише через українську зв'язку Віктора Циганкова та Артема Довбика, а і через стиль гри. У цьому матеріалі розберемося детальніше, що стало причиною успішних виступів та які персоналії до цього причетні. 

Нинішня кампанія — чудове продовження попередньої 

Багато вболівальників відкрили для себе іспанський колектив лише в цьому сезоні. Проте його цікава історія пишеться ще з другого кола минулої кампанї. У першій половині все було достатньо посередньо — лише 21 пункт та 12-е місце в таблиці. Втім, починаючи з нового року 28 балів і боротьба за єврокубки до фінального туру. Без перебільшення, цьому посприяв як трансфер Віктора Циганкова, так і загальне підвищення рівня гри. 

Закріпити цей прогрес вдалося літніми трансферами. Переважно "біло-червоні" викуповували футболістів, що перебували в орендах, як-то Янгеля Ерреру чи Івана Мартіна. Окрім того, оформили ще декілька орендних угод, про які поговоримо пізніше. 

Отримати гроші на вхідні трансфери вдалося з продажів, наприклад, Сантьяго Буено за 12 мільйонів євро до Вулвергемптона або Оріоля Ромеу до Барселони за 3,40 мільйонів євро. Здавалося, що замінити лідерів буде важким завданням, проте Жирона впоралася. 

Кошти були вдало реінвестовані у нові придбання. Додаємо сюди, що вільними агентами повноцінною частиною команди стали Пауло Гассаніга та Дейлі Блінд. Прямо зараз ця робота дає свої плоди. Та ще й які! 

Мічел зумів створити команду-зірку 

Наставник не зміг побудувати яскраву кар'єру футболіста. Більшу її частину він провів у рідному Райо, де і розпочав свій тренерський шлях. Спершу в юнацькій команді, а потім і в основній. Причому був призначений в моменті, коли вона перебувала у другому дивізіоні. Одразу не вдалося повернути колектив до Ла Ліги, проте вже в наступному сезоні було впевнене перше місце. Втім, повернення вийшло невдалим, і Райо відправився до другого дивізіону, щоправда це сталося вже без Мічела. 

Наступним клубом в портфоліо фахівця була Уеска. Із нею також стався підйом до елітного дивізіону, та ситуація була схожою на мадридську команду. Знову виліт і звільнення по ходу сезону. Коли тренер прийшов до стану Жирони в нього вже було своєрідне реноме людини, що може вивести скромні колективи до Ла Ліги, проте не здатен гарантувати збереження прописки. Скоріше всього, у цьому випадку були подібні думки. Мало хто очікував серйозного прогресу клубу, але прямо зараз відбувається справжня казка. До того ж не можна сказати, що наставник отримав настільки відмінний від попередніх місць роботи матеріал. Йому вдалося не керувати командою зірок, яких в складі "червоно-білих" не так і багато, а побудувати саме команду-зірку. 

В першому сезоні на жиронців очікував важкий плей-оф. У півфіналі поступилися в домашніх стінах Ейбару 0:1, проте вдалося продемонструвати характер та виграти у матчі-відповіді 2:0, переможний гол Крістіан Стуані провів на 91-ій хвилині. У фіналі виграли в непростого Тенеріфе (0:0 вдома, 3:1 на виїзді). Минулої кампанії довгий час були в нижній половині таблиці і зуміли чудово виступити у другому колі, особливо навесні. Впевнено розгромити мадридський Реал 4:1 та зіграти 0:0 із Барселоною. 

До того ж фахівець чітко розуміє, що даний успіх не повинен нашкодити головному завданню команди — збереженню прописки в Прімері. В одному з інтерв'ю він конкретно сформулював дану тезу: "Мета полягає в тому, щоб якнайшвидше закріпити місце команди у вищому дивізіоні. Я сподіваюся, що тоді ми зможемо дивитися вгору, але набір очок — це боротьба, і я хочу, щоб команда розуміла, що щоденна робота — це те, що принесе нам успіх". 

Приємна новина полягає в тому, що нинішній впевнений футбол Жирони — це не везіння чи збіг обставин, точніше, не лише це, головна причина полягає в стилі гри, який їй запропонував наставник. Дуже незвично бачити подібну сміливість в скромного колективу. 

Нинішній лідер Ла Ліги прагне володіти м'ячем та робити ставку на короткий пас 

Почнемо з того, що тактика клубу відрізняється від типового уявлення не лише про середняка, а і середньостатистичний колектив у іспанській першості прямо зараз. Раніше вона виділялася більш яскравими та атакувальними командами, тепер багато з них роблять ставку на прагматичний футбол та в першу чергу нейтралізацію сильних сторін опонента. 

Жирона демонструє протилежну ситуацію, намагаючись демонструвати сучасний стиль та контролювати м'яч. Мова не про "тікі-таку", а бажання грати через короткий пас та, коли потрібно, у більш домінуючому стилі. За показником володіння "червоно-білі" йдуть на другому місці. Окрім того, добре грають і без м'яча. Якщо брати показники інтенсивності єдиноборств та пресингу, колектив Мічела перебуває на п'ятій та третій позиціях відповідно. Давайте розберемо це детальніше на прикладах. 

Як правило, команда не завжди демонструє високий пресинг, скоріше обороняється у середньому блоці. Активізація відбувається в момент, коли опонент опиняється на фланзі або перебуває у стадії розвитку атаки. Дуже корисним у цьому моменті є Артем Довбик. Український форвард перебуває у першій лінії пресингу та намагається направляти його. 

В разі вдалого відбору одразу відбувається швидка атака із дальнім ударом або кросом до штрафного майданчика в пошуках одного з атакувальної лінії. Жирона намагається активно насичувати його трьома / чотирма гравцями. 

На флангах, як і загалом, є часта ротація позицій. Коли латералі створюють ширину, вінгери активно зміщуються в середину, і навпаки. Спрінти Савіо та партнерів бувають достатньо небезпечним прийомом, бо за рахунок вміння грати 1 в 1 та якісних комбінацій із трикутниками вдається швидко та ефективно просувати м'яч вперед, навіть під тиском опонента. 

Наприклад, в матчі проти Осасуни перший гол було забито саме таким чином. 

В позиційній обороні команда обороняється 4-4-2 з ситуативним "діамантом" або чіткою лінією. 

В білд-апі все достатньо цікаво. Головним елементом є Дейлі Блінд. Здатність грамотно долати першу лінію пресингу опонента, якщо він піднімає її достатньо високо, та впевнений вхід у простір дозволяють йому керувати ритмом атак та розпочинати їх передачами на різні дистанції, перший пас у нього цілком нормальний. Жирона часто розтягує оборону лінію, формуючи її із двома центральними захисниками, одним латералем та кимось з півзахисників. 

Окремо потрібно зазначити важливу роль Мігеля Гутьєрреса. Переможець Ліги чемпіонів сезону-2021/22 із мадридським Реалом під час побудови атак піднімається вище по флангу і має більш вільну роль, може зміщуватися в напівфланги, середину, центр поля чи навіть по епізоду виконувати роль вінгера. 

Взагалі захисники намагаються діяти більш проактивно, готові робити крок вперед в обороні, проте це в свою чергу несе певні ризики. В разі висування на опонентів, якщо не вдається швидко компенсувати простір, виникають розриви в лініях, що дозволяє створювати небезпеку біля воріт нинішнього лідера іспанського чемпіонату. Можна розглянути перший гол Осасуни в одному з попередніх матчів. Окрім невдалого моменту із спробою відібрати м'яч додаємо поганий контроль підбору. 

Проблема і зі стандартами опонентів. Багато голів цієї кампанії були пропущені саме таким чином, даний компонент потрібно суттєво підкоректувати. 

Та це лише надлишки стилю гри, коли неодмінно будуть ставатися подібні епізоди. Жирона може не акцентувати більшу увагу на діях без м'яча, а зосередитися на креативі. 

Грамотні трансфери зробили серйозний вклад у прогрес команди 

Потрібно виділити ще кілька облич, що не були згадані вище або ми обговорили їх частково. 

Спершу необхідно сказати про голкіпера Пауло Гассанігу. Непоганий футболіст, який більшу частину кар'єри провів у середняках Англії чи Іспанії. Найбільш статусним клубом в його резюме був Тоттенгем, проте там він переважно сидів на лаві запасних, бо потіснити Уго Льоріса з воріт тоді було практично неможливим завданням. В даний момент можна констатувати факт, що йому нарешті вдалося знайти свій колектив. Хороша гра на лінії доповнюється важливою роллю у білд-апі. Хоча він не дуже впевнено грає ногами, за рахунок злагодженої командної структури залучений в даний процес, що дозволяє Жироні часто мати вільного футболіста на початковій стадії атак. 

Щодо Савіо можна висловлювати лише компліменти. Динамічний вінгер, підходить для закритих просторів, може непогано грати 1 в 1, в основному відкривається вертикально по флангу, але може активно діяти з середини, в основному гравець ривка, здатний виконувати гарні та зрячі кроси, володіє непоганим ударом з-за меж штрафного майданчика. Необхідно додати важливий факт. Наразі він перебуває в оренді з Труа, який належить City Football Group. 

Ще одним представником структури відомого холдингу є Янгель Еррера. 

Довгий час його здавали в різні оренди, у результаті за 5 мільйонів євро Жирона викупила його минулого літа. Центральний півзахисник, який є лідером клубу та одним із найкращих у чемпіонаті з єдиноборств в обороні, який непогано виконує великий об'єм чорнової роботи та допомагає зв'язувати атаку та оборону. 

Ну і, звісно, Віктор Циганков та Артем Довбик. Перший чудово вписався в структуру клубу і демонструє хорошу взаємодію із товаришами, другий успішно заміняє Таті Кастельяноса та зробив команду більш варіативною попереду. Якісний дует робить різницю на полі, дана теза особливо приємно радує. Сподіваємось, попереду буде ще більший вплив на результати Жирони. 

Потрібно спостерігати за виступами колективу Мічела, тому що це практично завжди гарантія чудового матчу 

Підсумовуючи все написане вище, лідерство в турнірній таблиці та перманентний рух вперед не випадковість. Це кропітка та хороша робота тренерського штабу та футболістів, а також чудова клубна структура. Проєкт розвивається та має непогані можливості через власників та статус чемпіонату розвинути свої досягнення.