Уже всім достеменно відомо, що Ліверпуль — чемпіон англійської Прем’єр-ліги за підсумком поточного сезону, проте достроковий, а от же на цьому національна першість не завершується. У "червоних" попереду ще будуть матчі, а те, яким чином вони на них налаштовуватимуться — то вже особиста проблема колективу Арне Слота.

Та чи є сенс розповідати додатково підопічним, що така афіша, як протистояння на Стемфорд Бридж проти лондонського Челсі в рамках тридцять п’ятого туру має достатнє історичне забарвлення, аби вважатись важливою для Ліверпуля? А говорити про те, що й для "синіх" цей матч мав підвищену вагу в плані боротьби за місця в Лізі чемпіонів УЄФА на наступний сезон, узагалі не було потреби. Ноттінгем Форест та Астон Вілла тільки й чекали на те, щоб команда Енцо Марески десь схибила.

Проте Слот обіцяв ротацію, і хоча й не залучив її на максимум потужності, але ті гравці "червоних", які з’явились у стартовому складі цього вечора, не мали жодного бажання за щось там боротись. Це стало зрозуміло вже за ходом першого тайму, який для Ліверпуля розпочинався із швидкого пропущеного м’яча, коли Палмер розвернув атаку в центрі поля на правий фланг для Нету, а той потім прострілом знайшов у центрі штрафного Енцо. Два дотики — чемпіони виймають м’яч із сітки, як так і треба.

Далі Челсі намагався діяти за власним планом та грати максимально обережно й із акцентом на контратаки, тоді як у суперників "пенсіонерів" цього плане й наче не було взагалі. Якось намагались завести м’яч до штрафного, після чого щось прагнули там робити, але нічого не виходило в команди гостей, тож перший тайм вони так і програли з дуже млявим враженням від власного футболу. Челсі ще й другий міг забити в роздягальню, якби Джексон перед гольовим пасом на Мадуеке в центрі штрафного не опинився в офсайді.

У перерві Слот нагадав своїм підопічним про їхній статус, тож якийсь вогник у "червоних" в атаці все ж таки з’явився. І проблеми в обороні Челсі теж дуже своєчасно для гостей стали наявними. Особливо під час кутових — кинути без опіки двічі поспіль ван Дейка ще треба було здогадатись, тож із другої спроби нідерландець таки суперників за це покарав.

Проте це сталось не на початку тайму, коли в цьому була нагальна потреба, а вже наприкінці гри, коли "сині" таки забили свій другий м’яч, причому достатньо давно — ще на 56 хвилині той-таки ван Дейк відзначився невдалою спробою вибити простріл Палмера з правого флангу штрафного на ближній, поціливши в Квансу, який стояв неподалік від нього. А сам нідерландець забив лише за п’ять хвилин до кінця основного часу, поміж чим Челсі вже просто мав закривати цю гру контратаками з третім голом, але кудись постійно тягнув.

Зрештою, трохи нервів, і команда Марески відбилась від фінальної атаки Ліверпуля, а натомість знову вийшла на чужу половину, і на 90+5 хвилині Джексон на лівому фланзі штрафного спіймав суперників на невдалій передачі на Квансу, який одразу його збив на прийомі, після чого Палмеру дали пробити з пенальті. 18 матчів минуло з того моменту, коли Коул забивав востаннє в АПЛ, і таки цього разу він поцілив у лівий нижній кут із "позначки". Хто за що боровся, той те й отримав.

У наступному турі лондонський Челсі гостюватиме у Ньюкасла, тоді як посеред тижня проведе матч-відповідь проти шведського Юргордена в Лізі конференцій УЄФА, а Ліверпуль прийматиме Арсенал.

Челсі — Ліверпуль 3:1
Голи: Фернандес, 3, Кванса, 56 (авт.), Палмер, 90+6 (пен.) — ван Дейк, 85

Челсі: Санчес — Кайседо, Чалоба, Колвілл, Кукурелья — Лавія (Гюсто, 78), Фернандес (Джеймс, 88) — Нету, К. Палмер, Мадуеке — Джексон (Санчо, 72).

Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд (Бредлі, 58), Кванса, ван Дейк, Цимікас (К’єза, 82) — Ендо (Мак Аллістер, 69), Джонс — Салах, Елліотт (Собослаї, 69), Гакпо — Жота (Нуньєс, 58).

Попередження: Чалоба, Санчо — ван Дейк, Кванса