– Зіграли нижче своїх можливостей, припускалися помилок, і тому програли…
–У цій грі ваша команда вигравала, та в підсумку поступилися. Що ви сказали команді у роздягальні?
– Та багато чого сказав… У кубковій грі трохи «тускніє» майстерність обох команд, тому що в кубку той буде ближчим до перемоги, хто менше помилятиметься. А якщо наша команда стільки м’ячів втрачала в першому таймі, припустилися помилки в другому, плюс Літовченко в нас потягнув спину як раз перед грою… Я не хотів ставити Неділька, він мене постійно підводить, і нам неймовірні м’ячі забивають – то в порожні ворота, то повз м’яч махне… От і зараз йому Дедечко за вуха закинув в елементарній ситуації. Лови, що ловиться, не лови, що не ловиться – а в нас все навпаки.
Годованому кажу: якщо тебе пресингують, то приймай м’яч, але ще до прийому подумай, дай діагональ на Шумахера або й у вільне місце. Не можна розпоряджатися м’ячем, якщо немає готового рішення. А він приймає м’яч, а потім думає – це рівень другої ліги. Правий захисник у нас сьогодні багато завалив – і тактичні помилки, і з його флангу було багато передач. Я вже не чекав розбору, мене тягнуло їм це сказати, хоч і на емоціях… Мене радує, що Шумахер непогано грає, Шиков теж. Але в нас немає креативних півзахисників, це наша проблема. Граємо без опорних і без тих, хто під нападаючим – центр поля порожній. Але ж кажуть так: покажіть ваш півзахист – і я скажу, яка у вас команда. А ми кожен матч програємо в середній лінії. Якщо забиваємо, то граємо обережно, а це через низьку індивідуальну майстерність. Від того команда слабко прогресує. Оце я їм і сказав.
– Василь Сачко щойно говорив, що вважає себе вашим вихованцем. Чи вважаєте ви себе його наставником на тренерському шляху?
– Ми його взяли з другої ліги, йому вже було 25 років. Вася не хотів, не вірив, що зможе грати. Я йому казав: у нас завдання вийти з першої ліги у вищу, а ти маєш забити м’ячів 15, не менше. Він каже: «Звідки ви знаєте?» А я йому: «Бо я буду тебе ставити, аж поки ти їх не заб’єш». Він забив 17. Він людина, яка має достатній інтелектуальний рівень, правильно сприймав пропозиції тренерів, тактичні настанови, завжди їх виконував. Окрім того, в нього була проста гра, м’ячі він не губив, хоч і дриблінг – це не його найкраща якість. Але він був таким футбольним трудоголіком, все добре сприймав, тож із ним було легко працювати. Багато чого запам’ятав за наші п’ять з половиною років співпраці, від Миколи Павлова багато чому навчився. Забивав тут вирішальні м’ячі, тут він виріс в історичну особистість. Тепер реалізовує свій потенціал, адаптується як тренер. Людина він порядна, нормальна, сподіваюся, все в нього буде добре.
– Говорять, що щасливий той учитель, якого перевершили його учні? Ви зараз щасливі?
– Та сьогодні взагалі-то ні… Хай він перевершує, але не в зустрічах зі мною. У всіх решти хай виграє, окрім нас. От тоді я буду щасливий.
– Наскільки зараз Волинь забезпечена молодими футболістами, щоб з них зростали нові гравці на кшталт Сачко?
– Ну, Сачка ми взяли з Донецької області, я за ним довго слідкував, ще до того, як повернувся до Волині. Але це довга історія, почитайте в моїй книжці про це... У нас є деякі непогані хлопці в U-19, йшли на другому місці за Дніпром. У дублі ми багато експериментуємо, бо є й іноземці, і травмовані, але там нам зарахували поразку. Це методична помилка, я вважаю, з боку ФПЛ, нас мали попередити. Це вони самі себе покарали. Там є кілька хлопців, але вони ще дуже молоді. Щоб грати в першій команді, треба багато працювати. На першості області є гравці, які нам не підійшли… Ми грали багато товариських зустрічей, передивилися гравців із усіх десяти команд, що грають на область. Якщо ж молодь, і звідти в тому числі, серйозно працюватиме, то матиме можливість заграти, але років через три, не раніше…
Евгений Брыж, специально для Football.ua
