Фіналіст Кубка України цього сезону — це статус, безперечно, дуже почесний, проте й про справи в чемпіонаті полтавській Ворсклі при цьому не потрібно було забувати. А тим часом "зелено-білі" були чи не єдиним колективом, який із від’ємною різницею забитих та пропущених м’ячів претендував на потрапляння до єврокубків у наступному сезоні.

Утім, це тільки звучить гучно, бо насправді з чотирма поспіль матчами без перемог за плечима колектив Сергія Долганського навряд чи міг на щось реально розраховувати. Тут усе просто — доки Ворскла очки втрачала, конкуренти поступово віддалялись від неї, тож навіть до тих самих єврокубків відстань уже складала 14 очок. А тут ще й ковалівський Колос, команда з найбільш "сухими" нападом та захистом, до Полтави навідався, тож перспективи в господарів були неприглядні.

Небо над містом цього дня постійно затягувало, однак дощ пішов саме за ходом протистояння, що з часом почало дуже сильно заважати командам. У першу чергу — господарям, бо ті доволі непогано починали в атаці й виглядали точно більш налаштованими на ворота, аніж Колос. Утім, тактику команди Вишняка ми всі знаємо, тож коли почали з’являтись можливості вискочити до контратак, то "колоски" цим охоче користались.

Але й Ворскла не прагнула особливо збільшувати оберти. Спокійним був футбол і з поодинокими вибухами накшталт сольного ривку лівим флангом від Нестеренка посеред тайму із завершальним ударом у Фесюна з гострого кута. Однак так, щоб аж влаштовувати затяжні розіграши та штурми чужих воріт, то ні, цього в першому таймі не було й близько, бо й помилялись на простих передачах команди також "охоче".

А от у другий тайм уже безпосередньо втрутились опади. І тут тактика була простою — хто краще грає у водне поло, той і перемагає. Ідеальний контекст для Колоса, який як різав чужий захист, або намагався це робити, під час першого тайму, так і продовжував діяти за такою самою тактикою. Таки спрацювало! На 53 хвилині Безбородько виграв позицію в боротьбі проти двох захисників та потужно здалеку пробив у лівий кут.

Проблема для Ворскли полягала в тому, що вона знала, що чим довше триває злива, тим менше можливостей грати в низькі передачі. А переходити до банальних завантажень до чужого штрафного — то в полтавців таких можливостей і не було. Хоча єдиний гострий момент у другому таймі вони створили саме так — Челядін раптово закрутив удар із глибокого штрафного з правого флангу у ворота, але Фесюн зреагував.

А потім, коли гра вже наближалась до завершення, то Колос знову побудував контратаку з власної половини. На її завершення Салабай відпасував до лівого флангу штрафного на Велетень, а той пробив під голкіпером. Святкували всією командою біля тренера, тож можна зробити висновок, що ця гра була більше, аніж просто за три очки та зупинку невдалої серії.

У наступному турі полтавська Ворскла зіграє в гостях у житомирського Полісся, тоді як ковалівський Колос прийматиме Олександрію.

Ворскла — Колос 0:2
Голи: Безбородько, 53, Велетень, 87

Ворскла: Ісенко — Пердута, Павлюк, Хрипчук, Якубу (Корнієнко, 68) — Нестеренко (Глущенко, 69), Сіссоко — Кане, Челядін (Островський, 80), Мякушко — Ковталюк.

Колос: Фесюн — Ємець, Бондаренко, Бурда, Чорноморець — Мілько — Ільїн, Демченко, Оріховський (Велетень, 80), Топалов (Дорош, 90+2) — Безбородько (Салабай, 74).

Попередження: Педрута, Челядін — Чорноморець, Ємець