Надвечір у п’ятницю вже добігає до завершення черговий робочий тиждень, тож усі охочі мали можливість подивитись доволі цікаве протистояння на завершення повноцінного ігрового дня в рамках двадцятого туру української Прем’єр-ліги. У гості до луганської Зорі на поле стадіону Динамо ім. В. Лобановського завітала київська Оболонь. Хоча в реалії нашої столиці "пивоварам" для цього треба було просто проїхати кілька зупинок "синьою" гілкою метро та трохи пройтись.

Насправді, команді Сергія Шищенка б це не завадило, бо позаду в Оболоні був дуже продуктивний період у плані здобуття залікових балів та покращення свого становища в нижній частині турнірної таблиці. Дійшло в підсумку до того, що й гра проти Зорі жодного завмирання серця у столичного колективу не викликала, бо якщо вже вдалось їм стримати атаку, наприклад, житомирського Полісся (0:0), того чого б не повторити цей досвід і проти підопічних Младена Бартуловича.

Проте цього разу іспит видався для гостей занадто складним. Бо в луганців є як потужний кістяк команди, так і яскраві індивідуалісти накшталт півзахисника Петара Мічина, який і забезпечив результат своїй команді в цій грі. Міг почати це робити він ще на стартових хвилинах, коли Оболонь просто непристойно багато помилялась у грі в обороні та ледь не привезла собі одразу кілька голів. Обійшлось лише зайвою роботою для Федорівського, який якраз повернувся в рамку воріт після феєричних виступів молодого Марченка.

І якщо юнак Оболоні не пропускав ще м’ячів у 2025 році, то більш досвідчений його колега повторити це досягнення не зумів. Зоря таки дотиснула суперників наприкінці першого тайму до пропущеного м’яча, і карколомний удар із правого флангу штрафного в ближню дев’ятку вдався все тому ж Мічину. Про нього та його вміння пробивати ми ще згадали в другому таймі, який начебто й починався з атак Оболоні в спробі відігратись, але особливого успіху вони не мали.

Зоря натомість вискочила до контратаки зусиллями Яцика на 62 хвилині, і з передачею того зрештою перед чужим штрафним розібрався Башич, оформивши дубль у цій грі. Як виявилось потім, переможний. Бо так, команді Шищенка в бажанні врятувати хоча б нічию було просто неможливо відмовити. Але моментів Оболонь створила для цього все ж таки недостатньо.

Якби залетів той божевільний удар Черненка ледь не від тренерського містка одразу після другого пропущеного, то, можливо, дійсно, із м’ячем Груші трохи пізніше за підсумком удалої подачі із стандарту, за щось би в цій грі кияни й зачепились. Проте й Зоря не байдики била на останніх хвилинах, і якби ще й постріл Башича з правого кута штрафного прилетів не в поперечину, а трохи нижче, то це був би справжній фестиваль розкішних голів, а не матч. Але "якби" в протокол не заносять.

У наступному турі луганська Зоря гостюватиме в київського Динамо на цьому самому стадіоні, а київська Оболонь гостюватиме у «Олександрії» в не менш складній грі.

Зоря — Оболонь 2:1
Голи: Мічин, 43, 62 — Карась, 68

Зоря: Сапутін — Тронтель, Джордан, Башич, Жуніньйо — Мічин (Дришлюк, 89), Попара, Яцик — Білоцерковець (Супряга, 90+1), Горбач (Будківський, 67), Слесар (Василець, 67).

Оболонь: Федорівський — Стасюк, Приймак, Карась, Суханов — Вітенчук (Курко, 87) — Ільїн, Груша (Теслюк, 87), Черненко (Ломницький, 78), Блізніченко (Прокопенко, 64) — Устименко.

Попередження: Слесар, Попара — Черненко, Карась