Чемпіонські перегони в англійській Прем’єр-лізі, судячи з усього, не припиняються ні на мить, тож тільки-но почав набирати оберти черговий сезон, а ми тільки те й робимо, що обчислюємо шанси кожної з команд на підсумковий успіх. Ліверпуль при цьому, очевидно, вважається фаворитом, адже вже станом на початок тринадцятого туру національної першості мав перевагу над найближчим переслідувачем у вісім очок.

І цим найближчим колективом до команди Арне Слота був ніхто інший, як чинний чемпіон країни, Манчестер Сіті, який цього року шокує футбольну спільноту своїми виступами, але вже в негативному контексті. Колектив Хосепа Гвардіоли програв три останні матчі в чемпіонаті, а якщо брати до уваги участь "містян" у всіх змагання, то невтішна серія сягала божевільних п’яти поразок поспіль у шести зустрічах без перемог. І саме на тлі цього Сіті й завітав на Енфілд на суперпротистояння цього вікенду.

Очікування від цієї гри насправді були невизначеними, бо дійсно, скільки ж можна програвати, але з іншого боку й команда Слота наразі набрала такі оберти, що проти неї просто нічого не можуть заподіяти суперники. І "містяни" теж не змогло, що вже тут приховувати. Ліверпуль у деяких "великих" іграх починав доволі пасивно, але не цього разу — оборону клубу з Манчестера поставили під пресинг і методично відтискали до її воріт.

А оскільки захищатись Сіті без контролю м’яча в принципі не надто вміє, то завершилось це для гостей дуже невдалою історію. На межі з трагедією, можливо, якби суперники забивали хоч трошки з тієї купи моментів, яку створили на перших хвилинах, а не тільки за рахунок прострілу Салаха з правого флангу штрафного на дальню для Гакпо під порожні під час контратаки, яку започаткував Трент.

Ставка на швидкий гол була фундаментом гри команди Слота цього вечора, і оскільки вона спрацювала, то колектив Гвардіоли мав або діставати власні козирі одразу, або змиритись із долею та плисти за течією й, можливо, десь суперники помиляться. А як раптом "червоні" не помиляються, а в рукавах іспанського тактика немає жодних прихованих фокусів? Що тоді робити? Нічого, як і вчинив стосовно своєї атаки клуб із Манчестера поперерві.

У другому таймі було трохи краще, але, знову ж таки, якби хоч один удар головою від ван Дейка на завершення численних кутових залетів би в сітку, то ні про яку конкуренцію цього вечора вже б не йшлось. У Сіті просто не було для цього передумов. Коли ж на полі почали з’являтись хоч Доку із Савіо, то так, стало трохи цікавіше, але хто пригадає дійсно якісні моменти в гостей до того, як рахунок було подвоєно?

А сталось це тому, що гості знову привезли момент на власні ворота під тиском, і Ортега в центрі штрафного вже не міг запропонувати нічого, окрім стрибка в ноги Діасу. Салах із пенальті пробив під праву стійку, тож потім, так, навіть ван Дейк міг дозволити собі привезти роботу для Келлегера на рівному місці. Але й голкіпер у команди Слота нині в повному порядку. Як колектив загалом.

У наступному турі Ліверпуль гостюватиме у Ньюкасла, тоді як Манчестер Сіті прийматиме Ноттінгем Форест.

Ліверпуль — Манчестер Сіті 2:0
Голи: Гакпо, 12, Салах, 78 (пен.)

Ліверпуль: Келлегер — Александер-Арнольд (Кванса, 73), Гомес, ван Дейк, Робертсон — Гравенберх, Мак Аллістер — Салах (Джонс, 84), Собослаї, Діас — Гакпо (Нуньєс, 72).

Манчестер Сіті: Ортега — Вокер, Діаш, Аканджі, Аке — Льюїс (Де Брюйне, 79), Гюндоган (Савіо, 58) — Сілва, Фоден (Гріліш, 79), Нунес (Доку, 57) — Голанд.

Попередження: Гравенберх — Нунес, Фоден, Аканджі